Останнє мирне літо в Європі: як буде захищатись м’якотіла Європа від кровожерливих імперців

Основні ментальні труднощі Заходу полягають у тому, що останні 80 років Захід конструював безконфліктну дійсність.

Бажання сотворити таку дійсність, в якій усім іншостям буде комфортно й щасливо, ввінчалося найвищими стандартами демократії, прав людини, толерування різноманіття. Завдяки побудові безконфліктної дійсності Європа стала безумовним лідером Людиноцентризму, Гуманізму, Філантропії.

Саме це й ставиться під удар. Світ майбутнього – більше етатичний, ніж громадянський; більше дискримінаційний, ніж заохочувальний; більше консервативно-репресивний, ніж ліберально-дозвільний. Дикий традиціоналізм і ренесанс імперськості піддає ревізії сам дух Європи, її ДНК, її набуток.

Драматургія Європи полягає в болісному відступі від ідилії, яка була щоденною практикою. Тепер Європі доведеться на своє Добро почепити натівські обладунки й укотре об’єднатися. Безконфліктна дійсність добігає кінця.

І тому Британія може вийти з Конвенції Прав Людини, щоб відправити миротворців в Україну. І тому Польща й Балтія виходять з Оттавської Конвенції про протипіхотні міни, аби рясно мінувати периметр із мордором. І тому доведеться вийти з Римського Статуту, аби можна було ефективно нищити східних інтервентів без наслідків для себе.

Придурком є кожен, хто вважає Європу старою й загниваючою. Рівно навпаки: супроти дуже живої й антропоцентричної Європи постає музейна мертвячина у подобі старозавітних ідеологем «держава понад усе», «вернімо довоєнну мапу світу», «треба думати про велич нації», «восхвалімо героїчну смерть», «громадянин – це передусім солдат» та інша хрень старого часу.

Європа – це не хоспіс демократії, а її найвеличніший хранитель і трон, останній оплот найсвітліших цінностей, які кличуть Вільну Людину до вільного щасливого життя.

Хто думає інакше – той поплутав континенти.

Джерело: Ostap Drozdov