Японські восьминоги «споюють» самиць, щоб ті не з’їли їх під час парування — відео

Дослідники з Квінслендського інституту мозку встановили, що самці синьокільчастих восьминогів Hapalochlaena fasciata вприскують самкам отруту перед паруванням, аби не бути з’їденими. 

Цей вид восьминогів озброєний потужним нейротоксином тетродотоксин. Дорослі самки  удвічі більші за самців, розмірами десь як м’яч для гольфу. Ця різниця у розмірах може бути небезпечною для самців, адже ненажерливі партнерши можуть запросто з’їсти їх. 

Через це самці перед спарюванням кусають партнершу в районі аорти і вводять певну кількість тетродоксину, щоб паралізувати їх і убезпечити себе. За словами авторів дослідження, велика кількість видів восьминогів мають суттєву різницю у розмірах між самцем і самкою, які іноді з’їдають своїх менших партнерів.

У самців деяких видів восьминогів є добре розвинений довгий гектокотилюс — спеціальне щупальце, за допомогою якого вони передають сперматофори

— капсула, що заповнена сперматозоїдами, і виконує функцію їх переносу та захисту від висихання, тримаючись на відстані від самок під час спарювання. Самці деяких видів просто відривають від себе цей гектокотилюс заради змоги вчасно втекти від агресивних самок. 

Однак самці синьокільчастих восьминогів Hapalochlaena fasciata не мають таких захисних механізмів. І самці і самки мають у слині нейротоксин тетродотоксин, який використовують для захисту від хижаків та знерухомлення здобичі під час полювання. 

Незважаючи на те, що самці виростають вдвічі меншими за самок, їхні слинні залози у задній частині утричі важчі, ніж у самок. На думку дослідників, більші слинні залози у самців пов’язані не тільки з вимогами полювання, а й спарювання з небезпечними самками.

У рамках дослідження науковці помістили шість пар восьминогів Hapalochlaena fasciata в резервуари і спостерігали за їхньою шлюбною поведінкою. Вчені зазначають, що всі самки швидко підкорились самцям. Після цього пари не рухались близько години. 

Дослідники вказують, що під час парування частота дихання самців варіювалася від 20-25 разів на хвилину до 35-45. У самок спостерігалося різке зниження частоти дихання на початку парування. Потім приблизно через вісім хвилин вони повністю переставали дихати. У такому стані вони ставали блідими, їхні зіниці звужувались, вони не реагували на яскраві спалахи світла. Дослідники пояснюють це дією тетродоксину. 

Після знерухомлення самок самці успішно здійснювали статевий акт і парування на цьому закінчувалось. Після відновлення самками контролю над власним тілом, вони відштовхували від себе самців.

Окрім цього дослідники зазначили, що оскільки після вприскування самцями отрути жодна з самок не загинула, це свідчить про наявність певного рівня адаптивності до тетродотоксину.

Результати дослідження були опубліковані у журналі Current Biology

Джерело: ScienceAlert