Без висоток і надмірної забудови: який вигляд мав Київ понад 100 років тому

Світлинам, які збереглися донині вже понад 100 років. Вони були опубліковані в книзі "Краєвиди Києва", розповідає 24 Канал.

Яким був Київ понад 100 років тому

Світлини старовинної столиці з'явилися на інстаграм-сторінці подкасту "Жителі Києва". На фото видно панораму старого міста, Майдан Незалежності, Володимирський узвіз, вигляд на Дніпро, а також Золоті Ворота, пам'ятник Володимиру Великому, КНУ імені Тараса Шевченка, Десятинну та Андріївську церкви.

Українська історикиня та музеєзнавиця Олена Сердюк вважає, що період другої половини 19 – першої половини 20 століть був для Києва "срібним століттям".

Це був самобутній, затишний, втім анітрохи непровінційний Київ. Київ середнього класу, представники якого без проблем могли відвідати культурні події у Варшаві чи Берліні. Тоді була сформована цікава київська архітектура,
– прокоментувала колишня директорка Національного заповідника
"Софія Київська".

Сто років тому Київ не страждав від висоток, хоча "будівельні лихоманки" там були. Однак все відбувалося "розумно та творчо", під наглядом муніципалітету.

Унікальний стиль, більш простора забудова

Загалом у період кінця 19-го початку 20 століття відбулося три хвилі великого будівництва. Наприклад, у 1907 – 1912 роках збудували 1901 будинок, але 795 об'єктів з них були окрасою міста. У той час популярним став такий тип забудови, як прибутковий будинок, де кияни винаймали житло.

Що собі могла дозволити родина київського службовця, професора, медика? Житлове приміщення однієї родини включало 5 – 8 кімнат: кабінет, вітальню, їдальню, дитячу, спальню, приміщення для покоївок. Для більш заможних винаймачів пропонували житло особнякового типу на 8 – 10 кімнат на кожному поверсі,
– розповіла історикиня.

В Києві і зараз збереглося кілька будинків такого типу, зокрема на Банковій, 10 (відомий, як будинок з химерами) та на Грушевського, 16. Особливістю тодішніх споруджень було те, що всі вони мали свої унікальні особливості. Готику поєднували з ліпниною, а бароко та модерн – із ренесансом, створюючи неповторний київський стиль.

"На вулицях Києва легше дихалося не тому, що кінні екіпажі не використовували пальне. Тому, що балкони, лоджії та тераси були неодмінним елементом житла. І тому, що в принципі забудова була більш просторою, між самими будинками було більше повітря", – додала Олена Сердюк.

Тоді ще існувало поняття "фасад вулиці", якого дотримувався кожен архітектор. Під час планування кожного наступного будинку це було важливе правило. Нинішні ж забудови часто "ростуть" без жодної поваги до архітектурного минулого та до того Києва", каже Олена Сердюк.