Тест-драйв Toyota LC Prado: від гламуру до витонченої практичності

Ця легенда має такий запас впевненості в любові споживача, що може дозволити собі все, але при цьому вона цінує свої якості та несе їх крізь покоління. Не дивлячись на простіші форми Toyota LC Prado зберіг основні функції, за які його обожнювали, але став ближче до людей, відкинувши зайві «понти».

Очікування Toyota LC Prado на тест-драйв було варто того, щоб отримати його саме наприкінці зими, коли земля потроху просинається та наповнюється вологою, дороги вкриваються неочікуваними ямами, а грунтовка ховає підступні пастки для зимової гуми. Це час випробувань вміння водіїв долати важкі шляхи поза дорогами. І саме в таких зонах потрібно тестувати Toyota LC Prado, який вже під час презентації похизувався своїми вміннями карабкатись з гори та в гору, долати бруд, пісок, справлятись з вивішуванням колес та будь-якими позашляховими задачами.

Мені не пощастило, і рятувати не було кого, бо рибаки вже мають знайомі стежки, якими безпечно рухатись, а серед малодосвідчених містян мало хто наважується навіть виїхати з міста, а не те щоб з’їхати з асфальту. Тож довелось перевіряти збідності навманець, намагаючись заїхати якнайдалі. І жодного шансу застрягти не виявилось. Навіть не довелось змінювати режими їзди з Auto на Mud або Sand. Ех, як скучно живеться власникам Toyota LC Prado. А може й ні, бо заїхати на ньому можна ну дуже далеко. Головне знайти шлях назад.

Суто практична зовнішність

На такому величному позашляховику непомітним точно не залишишся. Різниця між поколіннями зовні просто разюча. Здається, що натяки на гламурність чи величність в LC Prado J250 поховали глибоко. Дизайнери явно вимальовували його ретельно: взявши під копірку старий Land Cruiser 60, додали трохи фанових деталей від FJ, витягнули кузов та трохи це все згладили. Взагалі знайти характерні ранішнім Toyota LC риси не важко, але уява більшості одразу відсилає до Land Rover Defender. Здається тому, що саме він першим започаткував таку тенденцію дизайну великих сучасних позашляховиків. Хоча, як на мене, тут схожості малувато. Треба поставити їх поряд, щоб зрозуміти.

В новому поколінні Prado більше різких граней, занижена смуга бічних вікон, яка збільшує кількість світла, що потрапляє в салон та полегшує оглядовість. Добре, що тут не летить пісок та бруд прямо в бічне та бокове скло, як це відбувається в Defender, коли долаєш навіть просто засніжені дороги. Схоже ергономіку прорахували набагато краще.

Всю зовнішню обтічність перетворили в практичні деталі — елементи кузова, що легко замінити за необхідності. Так, весь передок та частково задня частина складається, наче «лего». Ну круто, погодьтесь. Зовні багато пластику, стійкого до подряпин, а квадратні арки нагадують про культову 40-у серію Land Cruiser 1960 року.

Якщо раніше Prado були ближче технічно до Hilux, то зараз він став генетично схожим з LC300. Тут все та ж сама платформа GA-F, що лежить в основі «трьохсотки», люксового близнюка Lexus GX550 і пікапа Toyota Tundra. Дуже радує, що механічних змін в порівнянні з J150 мінімум і всі тільки на поліпшення.

Зміна кузова добре вплинула на розміри. Він став трішечки нижчим 1 925 мм, ширшим на 95 мм (1 980 мм) і довшим на 85 мм (4 925 мм). Навіть колісна база виросла на 6 см до 2850 мм, а ось звіси попереду та позаду стали коротшими, дозволяючи збільшити кути в’їзду та виїзду (30/22).

Рама залишається міцною сталевою та полегшеною, а загальна жорсткість на кручення збільшилася на 50%, завдяки використанню високоміцної сталі та надміцні клеї для корпусу. Разом з кузовом цей показник збільшився на 30%. Це не впливає на показники під час звичайної їзди, але важливо, як для безпеки, так і під час руху бездоріжжям.

Міцність та пластичність

Оновлення Toyota LC Prado торкнулись і підвіски, яка втратила пневмобалони та отримала інноваційну технологію розмикання переднього стабілізатора SDM, що забезпечує на 20% більше гнучкості передньої частини та окрему артикуляцію коліс в порівнянні з 150 Prado. Якщо в Lexus GX в топових версіях буде доступна система з адаптивними амортизаторами KDSS, то тут навіть в Premium її не буде.

Конфігурація Toyota LC Prado в принципі залишилась стандартною для позашляховика: незалежна підвіска з подвійними важелями та нерозрізний міст позаду зі збільшеним вертикальним ходом колес. Звісно, такі топи, як Defender або Gelandewagen можуть похизуватись зміною висоти підвіски та повним комплектом пневматики, але Toyota пішла іншим шляхом — зробивши ставку на міцність та довговічність. Чого у них не відняти.

Найголовніше, що з новим поколінням LC Prado отримав електропідсилювач керма, який не тільки дозволив використати всю артилерію активних помічників Toyota Safety Sense, але і зробив керування цим 2,3 тонним монстром більш легким, якщо не точнішим.

Так, може зусилля на трасі буде не вистачати, бо люфт від нуля є, а з іншого боку вам не потрібно втомлюватись від постійного утримання курсу та відчувати цю боротьбу з вітром. А ось коли з’їдете з дороги, то в прямо пропорційному відношенні буде посилюватись відчуття від кожного колеса. Дійсно гідна робота з налаштуваннями.

На відміну від Європи та інших ринків нам не запропонували новий м’який гібридний двигун, тож доведеться обирати між класикою і … класикою: старий добрий дизель 2.8 (1GD-FTV) потужністю 205 к.с. та крутним моментом в 500 Нм (звичайно з баком AdBlue на 17 літрів) та бензиновим турбований двигуном 2.4 (T24A-FTS) потужністю 282 к.с. та крутним моментом в 430 Нм, як в тестовому авто.

Підхоплює він не гірше за дизель з 1700 обертів, розкручуючи двигунчик м’яко та бодро. Єдине чим можна дорікати цьому агрегату, то витратою пального, яке при розгульній манері їзди скаче з 12,4 до 18,4 літрів, а то і до всіх 24 л на 100 км по бездоріжжю. Тож 80-літрового бака надовго не вистачить.

Якщо згадати про динаміку на трасах, то не варто забувати, що Land Cruiser Prado квадратний, великий і тупий. Його 2,33 тони базової ваги довго розганяються, але добре тримають швидкість та дорогу. Прискорення плавне та наполегливе. Двигун крутиться, турбіна тихо свистить, віддалено стає чутно шляхетний гуркіт і швидкість зростає. До шуму не додається жодних вібрацій, як це є в дизелі. Тож все в принципі відповідає настрою автомобіля.

Було б точно дивно, якби він їхав плавно і тихо шепотів. Інженери в Toyota наполегливо працювали над шумоізоляцією та покращенням підвіски, особливо прибравши пневму – і вони точно досягли в цьому успіху. Швидка їзда трохи пружна, але цього слід було очікувати з таким великим ходом коліс. Рятують максимально зручні широкі сидіння, які наче поглинають зайві розгойдування.

Нова восьмиступенева коробка Direct Shift поводить себе куди краще за шестірку в минулому поколінні. Це більша оперативність під час прикорень та чітке блокування з утриманням передачі під час долання складних позашляхових ділянок. Плюс завжди є змога скористатись ручним перемиканням передач, якщо виникне така необхідність. Мені, як поціновувачу механіки на бездоріжжі в жодному випадку не випало бажання самостійно коригувати поведінку коробки.

Традиційна конструкція 4×4 з рамою та відокремленим шасі може означати лише одне, що він надзвичайно міцний, але не буде гарантувати вам максимального комфорту на дорозі. Prado важкий на поворотах, з суттєвими кренами і тут дуже дивує, як власникам минулих поколінь взагалі вдається маневрувати на дорозі. І вже не дивує те, що вони розганяють морганням фар всіх перед собою, бо погрозливі нахили не дадуть їм на швидкості легко вас об’їхати.

Схожою поведінкою бавиться і G-Class, а ось Defender більш вишуканий, комфортний і має більш врівноважене шасі. А на Ineos ви занадто довго будете розганятись і точно вам це не подобається, тож це авто більше про неспішність.

Є в Toyota LC Prado також цілий сонм режимів, доступ до яких відкриває повертання крутилки Mode Select на центральній консолі. Якщо спортивний режим абсолютно тут не має сенсу, то Eco ви полюбите за придушування вашого бажання надавити на акселератор потужніше. Тільки натискання окремої кнопки MTS (Multi-Terrain Select) перемикає вас в іншу реальність, відкриваючи безмежні можливості. Знову ж таки обертанням крутилки можна обирати між позашляховими режимами, та відкриває доступ до широкого вибору рельєфу.

Царювання серед бруду

Схоже, що під час розробки Prado 2025 року Toyota розробила філософію «Kawashikiri», що у довільному перекладі може означати «тестуйте його, поки він не зламається». Тож Toyota LC Prado — король бездоріжжя. Саме тут Land Cruiser на своєму місці і наче стає більш щасливим з кожним подоланням складних ділянок. Раптом всі недоліки їзди по дорозі виявляються незначними та не суттєвими. Він наче павук чіпляється кожним колесом за поверхню та шкребеться куди спрямуєш.

Якщо виникнуть складнощі, то завжди є доступні кнопки блокування міжосьового диференціала, заднього міжколісного та окрема кнопка розмикання переднього стабілізатора.

Сучасний Defender чудово робить усе це за вас, він хизується компетентністю. І це для тих, хто згоден повністю довіритись електроніці, хмарним сервісам та репутації Land Rover, яка давно не хизується надійністю. У Defender також є непохитність та здатність підстрибувати на перешкодах замість їх поглинання. Але там доповнена реальність з камер дозволить більше об’їхати складнощів, ніж камери в Prado, які залишають бажати кращого, особливо в погану погоду.

Тільки не подумайте, що немає оприскувача для фар чи камери заднього огляду, вони є. А дзеркало в салоні легко перемикається на режим камери і дозволяє краще бачити в нічний час, а також не дає сліпити вас фарами. Однак під час паркування воно може зіграти з вами поганий жарт — просто сильне наближення не найкращий помічник.

На відміну від системи Terrain Response від Defender, і Prado доведеться або довіритись режиму Auto, який насправді закриває більшість складних ділянок, або самостійно вирішувати коли вмикати блокування диференціала та низький діапазон L4 — і це велика частина задоволення.

Виявилося надзвичайно складно застрягти на Land Cruiser Prado, навіть на шинах, які більше орієнтовані на дорогу. Дорожній просвіт у 215 мм непогана штука, яка в доповнені з усім комплексом захисних обвісів, коротких звісів працює на посилення враження та сміливості рухатись все довше та не розбираючи дороги. Якщо ж попереду буде крутий спуск теж не біда: вибираємо кнопку DAC/Crawl (контроль допомоги при спуску), і круїз контролює швидкість, з якою ви спускаєтеся по крутих схилах. Тож довіритись цьому павуку і не заважати йому під час крутого спуску — це найкраще відчуття.

LC Prado здатний проходити вбрід до 700 мм, буксирувати 3500 кг. Якщо ж захочеться «прокачати» можливості, доповнивши лебідкою, багажником на дах, який витримує більше ніж 900 кг, шноркелем, то велком. Тут все можливо. Здається Toyota залишила нам гідного наслідувача своєї репутації.

Взагалі Land Cruiser більш привабливий та бажаніший. Його репутація надійності неперевершена. Навіть я знаю один екземпляр, який пробіг вже більше ніж 500 тисяч км без серйозних питань. І це та сама репутація бренду, яку несе в собі Toyota. А коли вона пропонує незрівнянну автівку з комфортним салоном, яка пронесе тебе крізь вогонь та воду — це просто неоціненно.

Просто та вишукано

Комфорт в Toyota LC Prado дещо особливий, пронизаний відповідним величним духом пригод. Якщо в Jeep Wrangler ти застрибуєш наче в кокон, то тут простору незрівнянно більше. Зручна сходинка стаціонарна, а для легкості завжди є ручка навіть зі сторони водія: схопився та застрибнув на м’яке крісло. А воно настільки м’яке та зручне, що відчуваєш себе в офісному кріслі керівника.

Взагалі тут аромат та атмосфера окремого офісу. Я б працювала взагалі не виходячи з авто. Тим паче ще й холодні напої будуть завжди під рукою, то в топовій версії в підлокітнику – холодильник.

Дійсно стало більше світла в салоні, більше простору завдяки новим рисам кузова. Навіть дихати легше. Здається, що і вітрове скло Toyota LC Prado збільшилось, але просто стійки стали тонкішими, збільшуючи огляд. Звичайно є підігрів, як самого переднього скла, так і дзеркал, керма, крісел попереду та позаду. Зігрітись можна буде швидко навіть в дизельній версії, яка, як ми знаємо, зазвичай довше прогрівається.

І зі мною більшість погодиться, що круто те, що зберегли керування основними функціями клімату, трансмісії саме кнопками. Один раз роздивився і вже запам’ятав і не відволікаєшся зайвий раз. Сенсорний екран на 12,3 дюйма більше для інформації та налаштувань. Гарна річ. Особливо те, що він повністю інтегрований в консоль та злитий в єдину площину з цифровою приладовою панеллю. З часом не буде поскрипувань. І тут вже в топі буде екран на 12 дюймів, а в початкових версіях лише 9 дюймів.

Є і проєкційний дисплей з доповненою реальністю, який дублює сповіщення систем безпеки та маршрут штатної хмарної навігації. Бездротове підключення смартфона Apple CarPlay та Android Auto, бездротова зарядка в зручному місці, що телефон знаходиться під рукою, екран видно і зайвий раз не чіпаєш його. Доступне керування голосом навігації, функцій в авто, а через Apple CarPlay легко начитувати повідомлення та дзвонити.

Здається ці крісла взяли з Camry, бо дуже близько за положенням. Є тут висувна банкетка під коліна, повністю електронні налаштування, як крісел, так і керма — але це теж особливість комплектації Premium. Разом з троьохзоним кліматом та підігрівами, а ще вентиляцією задніх двох крісел.

Позаду в Toyota LC Prado взагалі розкішне місце з регулюванням спинки та можливістю посунути диван окремими частинами. Крайні крісла легко складаються, відкриваючи доступ до третього ряду, який тут опціональний. Але позаду для них виведено Type-C та повітряні виходи.

Багажний простір просто безмежний (742/2000) та дозволяє перевозити вантажі, речі, дивани або облаштовувати позаду цілу будку для собак, якщо полюбляєте полювання. Тут є крючки для сіток, бокові ніші для дрібних деталей, під підлогою ремкомплект та простір для зберігання, а запасне колесо прикріплене під кузовом.

Тепер двері багажника не розпашні, як було в попередника, а на пневмоопорах, а відкрити можна автоматично, провівши ногою під заднім бампером. Головне мати ключ в кишені, бо інакше не спрацює. Доведеться кнопкою відкривати з салону. Приємно, що зберегли можливість відкрити тільки верхнє скло, правда це теж перевага топової версії.

Пластик і матеріали в Toyota LC Prado виглядають дорого, але не розкішно. Шкіра перфорована на кріслах та скомбінована з екошкірою, що зараз в тренді і відповідає екологічності. Звичайно є і грубий пластик понизу, де не кидається в очі, а обшивка добре поєднується за фактурою між собою. Вигляд має дуже пристойний, якщо не розкішний. Взагалі до розкоші краще вже звернутись до Lexus GX550 або Mercedes та Land Rover.

Є підозра, що Toyota вивела для себе базову і оптимальну версію балансування між практичністю та люксовістю. Тож для споживача означає, що за 50 тисяч долларів можна вибрати круту надійну машину з усіма необхідними складовими, не втративши в комфорті, але не отримуючи преміальних фішок у вигляді камер на 360 градусів, електроприводів крісел та керма, треьохзоного клімата і таке інше. Тим не менш це повноцінний гідний та комфортний позашляховик, який буде мати всі свої таланти.

Висновки та позиціювання

Toyota Land Cruiser Prado можливо не такий витончений і складний, як Defender, але він більш спритний та комунікабельний на перетнутий місцевості. Він має кращу артикуляцію осей і більший запас міцності та надійності. Defender тепер більше позашляховик для початківців-школярів, ніж дослідник дикої природи, що робить його вигідним для концерну
JLR.

Своєю чергою Mercedes G-Class чудово сконструйований, але занадто заглибився в люксовість та захопився розкішшю. Є ще Ineos Grenadier, який має ще більшу спритність та здібності поза дорогою. Але там прям дуже вузьке направлення і спілкуватись з ним у великому місті — це та ще задача. Плюс на те, що заробити собі репутацію на ринку, як у Toyota знадобляться десятиріччя.

Під час пресконференції, коли представники компанії озвучували прайси на новий Toyota LC Prado зал просто вибухнув. Бо настільки лояльного відношення поки що не спостерігалось. Так, Prado завжди був більш доступним за своїх суперників, але тепер підбір комплектацій та функцій став ще приємнішим. Топовий Prado не вилізе за межі 2 890 902 гривень ($69 450). Той же Defender має стартову ціну в 3 368 756 гривень, а Jeep Wrangler — від 3 014 000 гривень. І це не згадуючи про рівень Mercedes.

Чи можна назвати LC Prado сімейним автомобілем? У форматі XC90 чи Q7 абсолютно ні. Зовні він приблизно такого ж розміру, але рама, особливості поведінки не дають впевненості, що всім в салоні точно буде комфортно. Тільки це дивлячись на те, яка саме сім’я та які має прихильності. Особисто для мене це ідеальне авто для моїх задач.

Мені здається, що в Land Cruiser 250 є чесність і порядність, які надзвичайно привабливі. Він справді міцний позашляховик, який має феноменальні можливості, ніколи не підведе вас, добре оснащений і водночас виглядає круто. Можливо, це не так витончено, але точно самодостатньо. Критика його їзди та дрібних деталей інтер’єру є зрозумілою, та про неї забуваєш, бо вони справді здаються невіднятною частиною його можливостей.

ПЛЮСИ:  позашляхові здібності, комфорт, підвіска, стильний дизайн, зручний салон, простір, надійність агрегатів та складових.

МІНУСИ: витрата пального в бензиновій версії, простуваті матеріали оздоблення.

Технічні характеристики Toyota Land Cruiser Prado Premium 2.4 8AT

Кузов, тип	SUV
Габарити (ДхШхВ), мм	4925х1980х1925
Колісна база, мм	2850
Заявлений кліренс, мм	215
Об’єм багажника, л.	742/2000
Споряджена маса, кг	2315
Двигун	Бензин T24A-FTS
Робочий об’єм, куб. см	2393
Потужність, к.с.	283
Крутний момент, Нм/об	430/1700-3600
Тип приводу	Постійний повний з понижувальною передачею
Підвіска перед.	незалежна, пружинна на здвоєних важелях, з стабілізатором поперечної стійкості
Підвіска задня	Залежна, пружинна, на 4-х повздовжних важелях та поперечній тязі, зі стабілізатором поперечної стійкості
КПП	8АТ
Динаміка 0-100, с	—
Максимальна швидкість, км/год	170
Споживання палива, л (змішаний)	12,4
Вартість, грн	2 434 100
Вартість тестового авто, грн	2 809 820
Конкуренти	LR Defender
	Ineos Grenadier
	Jeep Wrangler
	Marcedes-Benz G-Class

 

Дякуємо за надану автівку на тест-драйв "Toyota Україна"