«Гепард»: ветеран з новими трюками, або Як німецький хижак полює на російські дрони та ракети

Ще десять років тому німецька зенітна самохідна установка «Гепард» (Flakpanzer Gepard) могла б спокійно стояти у військових музеях чи глибоких складах Бундесверу. Але російське вторгнення в Україну повернуло цю 47-тонну бойову машину на фронт — і не просто повернуло, а зробило її одним із найгрізніших інструментів боротьби з повітряними загрозами.

Коли Німеччина у 2022 році передала Україні перші «Гепарди», скептики вважали їх «старими броньованими ящиками» без перспективи. Але на полі бою ці установки швидко довели свою ефективність. Особливо зараз, коли росія продовжує тактику масованих атак дронами-камікадзе, а також постійних обстрілів української енергетичної інфраструктури крилатими ракетами.

Українські екіпажі, що освоїли «Гепарди», довели, що ця машина — справжній мисливець за дронами та ракетами, здатний ефективно працювати навіть у найскладніших умовах сучасної війни. Але що робить її настільки смертоносною?

35-мм гармати: бюджетний кошмар для російських дронів

Попри те, що «Гепард» був розроблений для боротьби з гелікоптерами та літаками, сьогодні він ефективно використовується як універсальний винищувач дронів. Ключову роль у цьому відіграє його головна зброя: дві 35-мм автоматичні гармати Oerlikon KDA, здатні вести вогонь з надзвичайною швидкістю — до 1100 пострілів за хвилину (по 550 пострілів за хвилину кожна).

На перший погляд може здатися, що це недостатньо потужно, але саме цей калібр та висока скорострільність роблять «Гепард» надзвичайно ефективним у перехопленні невеликих цілей.

Важливо враховувати особливості дронів: вони легкі, вразливі та часто літають на низьких висотах. Тут не потрібні «дорогі й розумні» ракети за сотні тисяч доларів. Тут потрібна чиста фізика — щільність вогню і метал, який розривається поруч із ціллю. Саме в цьому «Гепард» немов скальпель у руках хірурга.

Особливу увагу слід приділити боєприпасам, що використовуються в «Гепарді». Снаряди AHEAD — це не просто «кулеметний» вогонь, а ціла хмара вольфрамових суббоєприпасів, яка розсіюється перед ціллю, забезпечуючи її знищення.

«Гепард» проти крилатих ракет: досвідчена кішка з гострими кігтями

Хоча німецькі ЗСУ Gepard створювали ще тоді, коли комп’ютери займали пів кімнати, а про дрони ніхто й не мріяв, сьогодні ця машина впевнено тримається серед найбільш ефективних засобів протиповітряної оборони. Спочатку «Гепард» розглядали як ідеальний засіб для боротьби з дронами-камікадзе — чимось на кшталт мітли для повітряних «мух». Але війна швидко показала: у цієї «кішки» кігті гострі настільки, що можуть рвати й крилаті ракети.

Секрет бойової ефективності — у злагодженій роботі двох радарів і комп’ютеризованої системи наведення. Пошуковий радар фіксує цілі на відстані до 15 км, передає дані на супровідний радар, який супроводжує об’єкт і коригує вогонь у реальному часі. Завдяки цьому навіть швидкісним цілям з малою радіолокаційною помітністю важко уникнути перехресного обстрілу.

При цьому обчислювальна система сама контролює рух башти та гармат, а навідник фактично лише підтверджує захоплення цілі та дає команду на вогонь. У бойових умовах протиповітряний бій з «Гепардом» триває лічені секунди, і це — секунди, що визначають, зійде ракета на ціль чи розсиплеться в повітрі.

Фактично «Гепард» на полі бою довів свою ефективність, регулярно знищуючи не тільки безпілотники, а й складні крилаті ракети такі як «Калібр» та Х-101.

Зокрема, бойова обслуга одного з підрозділів Повітряного командування «Захід» встановила рекорд — 26 знищених ударних дронів і три крилаті ракети на рахунку. Ці цілі були вражені в умовах мінімального часу на реакцію, часто під прямою загрозою атаки на об’єкти критичної інфраструктури.

Навіть за виходу з ладу однієї з гармат під час бою, комплекс залишався ефективним. Ключем стало швидке виведення машини на оптимальну позицію, миттєве захоплення цілі та щільний вогонь, який перетворював дорогоцінні ракети противника на уламки.

Ще один приклад — екіпаж, який уже має підтверджені п’ять збитих крилатих ракет та сім дронів-камікадзе. Серед перших завдань — ліквідація ракети Х-101 під час масованого удару росіян по енергетичній інфраструктурі у жовтні 2022 року. Далі — ще чотири «Калібри» та сім «Шахедів».

Система продемонструвала стабільну роботу навіть під час інтенсивних атак, а автоматизоване наведення та високоточне коригування вогню дозволили ефективно перехоплювати цілі, які на початку експлуатації німецькі інструктори вважали «занадто складними» для цієї техніки.

Мобільність як ключова перевага

Головна перевага «Гепарда» — його мобільність. На відміну від стаціонарних ЗРК він може швидко змінювати позицію, ховаючись від контратаки. Його броня захищає екіпаж від уламків і стрілецької зброї, а власний радар дає змогу працювати автономно.

Росіяни не раз намагалися знищити «Гепарди» за допомогою ударних дронів або артилерії, але завдяки мобільності ці машини залишаються грізною і вкрай живучою зброєю.

Попри свою ефективність, «Гепарди» мають і слабкі місця. Найбільша проблема — дефіцит боєприпасів. Німеччина вже запустила нове виробництво 35-мм снарядів, і нещодавно передала Україні додатковий пакет, але в умовах війни таких запасів ніколи не буває забагато.

Війна — це не лише битва новітніх технологій, а й випробування перевірених рішень. «Гепард» доводить, що навіть техніка 70-х може відігравати ключову роль у сучасній війні.

Тож нехай «Гепард» і не блищить хромом новітніх технологій, але його «кігті» — це справжній аргумент у повітряних боях. Він — живий доказ того, що іноді стара школа здатна задати жару будь-якій «молодій крові».