/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F81%2F6b0ce028e040e7795976af214239418b.jpg)
Стремоусов-2: ручний блогер окупаційної влади на Херсонщині
Справжнє прізвище 20-річного Ярослава Стремоусова — Розміровський, але для більшої впізнаваності з лютого 2025 року він став підписуватися прізвищем свого більш відомого вітчимаКирила Стремоусова — херсонського колаборанта, який нібито загинув уавтокатастрофі у 2022 році.
Ярослав працює у пресслужбі очільника окупаційної адміністрації Херсонщини Володимира Сальдо, і віднедавна почав розвивати ютуб- і телеграм-канал. Він є студентом «Університету світових цивілізацій ім. В.В. Жириновського», де навчання йому проплатив нинішній лідер ЛДПР Леонід Слуцький. Якщо когось теж здивувало існування такого університету, то він був заснований у Москві самим Жириновським у 1999 році.
Блог Стремоусова-молодшого існує лише декілька місяців, але його автор уже став членом Союзу журналістів Росії. Про підтримку з боку росіян він говорить сам в одному з інтерв’ю на каналі «Соловйов Live»: «Я буду продовжувати справу батька. І вже почав це все реалізовувати, але мені, зрозуміло, потрібна допомога, потрібна аудиторія, яка буде стежити за мною». Аудиторія у блогера дійсно поки що невелика, але глядачів намагаються приманити пропагандистами трохи вищої ланки, які приходять до нього на етери. Розкручують Стремоусова і російські медіа, зокрема, ТАСС, «Царьград» і мережаОлександра Малькевича — росіянина, відповідального за медіа на українських окупованих територіях.
Як росіяни «вирощують» нового проросійського блогера — в матеріалі «Детектора медіа».
Як «Голос без обличчя» став медійною персоною
Прізвище Стремоусова Ярослав узяв не одразу. Спочатку створені у січні 2025 року телеграм-канал та ютуб-канали були анонімними й називалися «Голос без обличчя». Це були випуски новин із закадровою начиткою або інтерв’ю, де по відеодзвінку транслювався лише гість. Здебільшого Ярослав спілкувався з блогерами-колаборантамиОлександром Семченком іДмитром Васильцем.
Але довго ховатися Ярослав не став. 18 січня у нього взяв інтерв’ю ведучий «Соловйов Live» і засновник багатьох медіа на окупованих територіях Олександр Малькевич, а в лютому Стремоусов дав інтерв’ю ТАСС.
У обох відео він розповів про причини та мету створення блогів: «Чому вирішив зайнятися журналістикою? Ну, по суті, я не мав вибору. Я просто мав продовжити справу свого батька. Він постійно говорив про те, що якщо він не встигне щось зробити, це дороблять його діти. Відповідно, війна не закінчена, залишилися невиконані цілі, і я як його син мав просто зайнятися цим, намагатися доносити правду людям на нашій території, на окупованій території (так пропаганда називає вільну частину України — “ДМ”), загалом усім, бо західна пропаганда дуже добре працює, і, відповідно, їй протидіяти потрібно постійно».
Ютуб він називає ворожим майданчиком, але спеціально створив там канал, аби давати можливість висловлюватися вже заблокованим пропагандистам: «Багатьох із наших лідерів думок забанили на ютубі, вони там недоступні. Але в такому форматі вони можуть існувати та, відповідно, я як нова особа, ще свіжа, ще не забанена, можу це все робити. Ось тому в мене бувають дуже цікаві гості іноді».
Інтерв’ю ТАСС із Ярославом Стремоусовим у студії пропагандистського «Радіо Таврія»
Ярослав не приховує, що вся його діяльність — результат пропозицій, від яких неможливо було відмовитися: «Наразі мені ще запропонували один варіант. У нас в області насправді дуже багато проблем, проблемних громадян, які постраждали через війну. Не завжди це є причиною обстрілів ЗСУ і таке інше. Було, наприклад, затоплення. Просто люди потрапляють постійно у тяжкий матеріальний стан. І їм потрібна допомога. Вони звертаються до губернатора Володимира Васильовича Сальдо. І я працюю в його пресслужбі та, відповідно, маю доступ до всіх цих звернень. І ось мені запропонували: а давай ти їздитимеш і від імені губернатора допомагатимеш людям. Я, звичайно, не зміг сказати “ні”».
Вочевидь, давати «ідейно правильні» коментарі йому ще доведеться повчитися, бо, за версією росіян, хіба може бути винним у бідах ще хтось, окрім ЗСУ? А раптом ті, хто його слухає, подумають: якщо люди постраждали від війни, то чи не є винними в цьому ті, хто війну почав? Так що Стремоусову все ж таки потрібен університет.
17 лютого він остаточно вийшов з тіні, виклав на ютубі відео, де розповів про початок «журналістської діяльності» та перейменував канал на «Ярослав Стремоусов». У цьому ролику він знову згадав про Кирила Стремоусова, за яким у російській пропаганді вже закріпився образ «борця за Росію» та «голосу російського Херсона»: «Кирило Стремоусов був справжнім лідером. Він міг запалити натовп і повести його за собою». Хоча Стремоусов-старший міг зібрати людей лише на фейкові трансляції в ютубі, або на мітинги — за допомогою ФСБ. Син його каже, що мріє побачити Херсон російським і просить людей у коментарях написати, про яких «видатних» особистостей їм хотілося б послухати наступний випуск — про Сальдо чи проЮрія Подоляку.
Серед коментаторів виявилося чимало людей, які зауважили, що якщо він обрав шлях батька, то і закінчити може так само.
Коментарі під відео Ярослава Стремоусова
Телеграм-канал він перейменував із «Голосу без обличчя» на «Ярослав Стремоусов» 12 березня. Але попри відоме прізвище й усі намагання російських медійників «розкрутити» хлопця, його контент важко назвати популярним. Якщо в телеграмі у нього понад 1600 підписників, то на ютубі, станом на березень 2025 року, немає ще й тисячі, а відео в кращому випадку набирають сотню переглядів.
Ютуб Ярослава Стремоусова
Контент за російськими методичками
Цитувати Ярослава Стремоусова — все одно що повторювати новини з російських медіа. Під час інтерв’ю на його каналі він дуже мало говорить від себе, а просто зачитує гостю питання за питанням, а в так званих «аналітичних» роликах він так само монотонно читає заздалегідь підготовлений текст.
Він каже, що в України є тільки один шанс уникнути економічного краху — ввійти у склад Росії. У нього вже намальована мапа, де більша частина України належить Росії. А якщо Україна цього не зробить, то у населення заберуть останнє, а також щасливе майбутнє дітей та онуків. Тому українці мають зробити «правильний вибір».
При цьому він каже, що влада — це наймані працівники, яких народ має право звільнити в будь-який момент. Цікаво, чи може за такою логікою народ Росії в будь-який момент звільнити Путіна?
Мапа України, де більша частина території належить Росії. Відео з каналу Ярослава Стремоусова
«Якщо хтось думає, що в Україні стане краще, коли закінчиться війна, то це не так. З фронту повернуться психологічно травмовані люди, які не зможуть адекватно жити в суспільстві. В’язниці й так переповнені, країну очікує хвиля злочинності й розбоїв. Як ви думаєте, в такій ситуації можливо вповільнити інфляцію, запустити економіку та відновити країну? Люди будуть жити у бідній, пограбованій країні з ідіотами в уряді. Жодна жінка не захоче в таких умовах народжувати дітей», — каже Ярослав.
Окрім риторики а-ля «Вечірній Соловйов», озвучує він і відверті фейки. На відео він показує скрин зі статистикою експорту України за 2021 рік, де найбільші показники мали недорогоцінні метали та вироби з них і продукти рослинного походження. Проте Стремоусов каже, що 72% експорту з України — це зерно та рідкісноземельні метали, бо, за його словами, промисловий сектор в Україні знищувався протягом 30 років, обладнання крали та пиляли на брухт. Це при тому, що Україна не тільки ще не експортує, а взагалі не видобуває ці рідкісноземельні метали. І ніякий «розпил на брухт» так не нашкодив би українській промисловості, як російські бомби — тим більше, що розпилювання практикують саме окупанти з 2014 року. За інформацією Національного інституту стратегічних досліджень, через війну в Україні було пошкоджено або зруйновано щонайменше 426 великих і середніх підприємств. Але попри це в Україні продовжує працювати металургійна галузь, машинобудування, легка промисловість тощо.
Також він стверджує, що українські землі «розпродані іноземним корпораціям», цей фейк уже спростовувала команда VoxChek, адже продаж землі іноземцям до відповідного рішення референдуму неможливий. Фейк також поширював блогер Шейх Тамір, якого Стремоусов теж часто запрошує в етери.
«В Україні з міркувань безпеки не може існувати опозиція, не може висловлюватися альтернативна думка. Якщо ти тільки спробуєш вийти на публіку з заявою, як дійсно було б краще для країни, тебе дуже швидко заткнуть», — каже Ярослав, вочевидь, плутаючи опозицію та проросійських пропагандистів. За інформацією КМІС, лідером опозиції українці називають Петра Порошенка. Але і проросійські сили досі є у Верховній Раді, де не змогли навітьЮрія Бойка виключити з комітету прав людини. А от у Росії якраз дуже важко уявити, щоб хтось відкрито висловився проти війни або Путіна й не отримав за це покарання.
Одне з відео блогера називалося «Що чекає Росію та Україну після закінчення війни?», але про майбутнє Росії він не каже нічого. З його слів складається враження, що це просто країна суцільного добробуту, де все чудово з економікою, культурою і людьми, тож українські проблеми просто зникнуть самі собою, варто Україні лише приєднатися до Росії.
Останні опубліковані ролики на каналі Стремоусова — це відвертий піар Володимира Сальдо. Він приїжджає до людей із певною допомогою від імені так званого «губернатора області» й просто коментує на камеру весь процес: привезли колісне крісло, розпакували, зібрали, а у фіналі «очі в людей спалахнули добром і щастям».
В іншому відео блогер допомагає жінці відновити пенсію, яку вона втратила через помилку в документах. Сальдо начебто бере це питання під особистий контроль і розбиратися з проблемою до цієї жінки приїжджає місцевий «уповноважений із прав людини» від окупаційної влади.
Ці ролики — навіть не розважальний блогерський контент. Це сухе звітування місцевої влади перед вищим окупаційним керівництвом про те, що в регіоні робиться хоч якась робота. Новина про суботник школярів із нової російської піонерії «Рух перших» на набережній Рожевого озера в Генічеську потрапила навіть у ТАСС із заголовком «Рожеве озеро на Херсонщині очистили від сміття». Але діти не чистили саме озеро, а позбирали сміття на набережній, і, як каже сам Стремоусов, лише наскільки вистачило мішків. Але пластикових пляшок, недопалків та іншого бруду ще багато, тож там потрібен ще не один такий суботник. При цьому до розв’язання проблеми залучають школярів зі «щирим завзяттям», а не комунальні служби.
Династія Стремоусових
Про свої стосунки з Кирилом Стремоусовим Ярослав розповів у інтерв’ю ОлександруМалькевичу. За його словами, мати Оксана почала стосунки з Кирилом, коли Ярославу було 7 років. Прізвище Розміровський він отримав від родини матері, а про біологічного батька ні Оксана, ні Ярослав ніде не згадують. Хоч Ярослав не є Кирилу рідним сином, Малькевич усе одно називає його «представником династії Стремоусових». Загалом у родині шестеро дітей, Ярослав є найстаршим.
Родина Стремоусових
«Я в дитинстві був дуже плаксивою дитиною, мене було легко образити. І найважливіше, чого мене навчив Кирило, це те, що я не повинен нічого боятися, і маю вміти постояти за себе як чоловік. Я спостерігав за ним, як він виступає, помічав усілякі ораторські навички. Він повноцінно навчити мене цього не встиг, але якісь ази все одно я в нього перейняв», — розповів блогер.
Олександр Малькевич і Ярослав Стремоусов в етері «Соловйов Live»
Ярослав бере участь у заходах, присвячених пам’яті вітчима. Наприклад, у 2023 році до річниці гибелі Кирила Стремоусова росіяни зняли про нього фільм, у якому також знялися Ярослав та інші діти Стремоусових.
Наприкінці минулого року окупаційна влада навіть зробила виставку, присвячену старшому колаборанту, де були експоновані його особисті речі та фотографії. Ярослав також був присутній на відкритті виставки. «На заході діти дізналися про життя людини, яка зробила величезний внесок у розвиток не тільки своєї малої батьківщини, а й усієї Росії», — так зараз школярам на окупованих територіях розповідають про Стремоусова. Про його реальні прижиттєві досягнення, бійки, випадки стрілянини, участь у сектах і поширення конспірології, можна прочитатиза посиланням.
Родина Стремоусових ніколи не приховувала своїх проросійських поглядів. Наприклад, вони неодноразово відвідували Крим після окупації, а Оксана Стремоусова взагалі вважає, що саме Кирило «привів Росію у Херсон».
Але все ж на дітей до окупації ще могла впливати освіта в українських школах. Зокрема на сайті Херсонської бібліотеки імені Дніпрової Чайки, де Оксана працювала завідувачкою, досі є есе Ярослава Розміновського з 6 класу, де він українською мовою описує книгу українського письменника Антона Санченка «Левантійські канікули». Він пропонує письменнику піти разом за чотири моря, пройти тими ж портами, що герої книги, та написати разом нову книжку й почати її словами: «Кожен двадцятий моряк у світі — українець».
Розміровський у 6 класі
Зараз Ярослав себе українцем не вважає. Родина живе в окупованому Криму, Оксана проводить у школах «уроки сімейних цінностей», а також розповідає про «героїзм» свого загиблого чоловіка. Про це вона також розповідала Малькевичу на каналі Соловйова. Також додала, що Ярослав одружився у 19 років і є справжнім сім’янином.
Інший син Кирила Стремоусова — Златомир вступив у «юнармійський загін» імені свого батька, який було створено у 2023 році в окупованому селі Щасливцевому на Арабатській стрілці.
Враховуючи увагу російської влади до цієї родини, цілком імовірно, що з часом імена всіх дітей загиблого при незрозумілих обставинах місцевого антиваксера й авантюриста можна буде почути у політичних токшоу або помітити у списках російських політичних партій.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.

