Від "воєнного комунізму" до НЕПу: як більшовикам вдалося втихомирити повсталих українських селян

На самому початку 1920-х років на широких просторах колишньої Російської імперії завершувався останній етап громадянської війни. "Червона" більшовицька влада поступово брала верх як над "білими" росіянами, так і над національно-демократичними рухами на околицях шостої частини світу. З міцних і, як завжди було в історії імперії Романових, "братніх обіймів" зуміли з боями вирватися лише Польща, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія.

У жовтні 1920 року після підписання прелімінарного (попереднього) мирного договору практично завершилася радянсько-польська війна. Армія УНР воювала на боці варшавської влади, проте під тиском більшовицьких військ була вимушена відступити за річку Збруч, де її частини поляки інтернували. За результатами війни 18 березня 1921 року у Ризі було підписано мирний договір між радянською Росією, її сателітами (радянськими Україною та Білоруссю) і новонародженою Другою Річчю Посполитою.

Союзницький Варшавський договірвід 21 квітня 1920 року між Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським перестав діяти. Західна Україна (Волинь і Галичина) опинилися під польською владою, фактично під окупацією. На той час королівською Румунією вже була окупована Північна Буковина, південь Бессарабії, а до демократичної Чехословаччини за умовами Версальського договору відійшло Закарпаття (Підкарпатська Русь). На всіх цих українських етнографічних землях запанувала чужоземна влада.

В Україні ще кілька років йшла партизанська війна повстанських загонів із регулярною армією та каральними більшовицькими органами, передусім у сільській місцевості. Чи не останнім, вирішальним акордом у протистоянні Української Народної Республіки (УНР) з радянською Росією ставДругий зимовий похіду жовтні-листопаді 1921 року, який передбачав допомогу партизанським загонам в Україні та організацію всенародного повстання. Проте час було втрачено, і значною мірою через зміну Кремлем економічної політики, особливо на селі: операція, в якій брали участь три похідні групи (Бессарабська, Подільська і Волинська) завершилася поразкою. І особливо трагічно для українських бійців під Базаром на сучасній Житомирщині, 359 з яких були розстріляні окупантами…

Як і чому змінилася економічна політика більшовицького режиму? З 8 до 16 березня 1921 року в Москві пройшов X з’їзд Російської комуністичної партії (більшовиків) – РКП(б). Головним питанням на форумі, який зібрав 1135 делегатів від 732 тисяч членів партії, було: докорінна зміна політики "воєнного комунізму" (одними з головних її постулатів була фактична ліквідація торгових відносин і примусове вилучення продуктів у сільського населення, введення "продовольчої розверстки" – вилучення зерна) на абсолютно новий підхід в руслі введення Нової економічної політики (НЕП). Вона передбачала перехід з "продрозверстки" на "продподаток", формування ринку, легалізацію торгівлі, кооперацію виробників, дозвіл створювати приватні підприємства і, нарешті, запровадження товарно-грошових відносин. Всі ці кардинальні реформи мали яскравий присмак повернення до капіталістичних елементів в економіці.

Ще одним важливим питанням на більшовицькому з’їзді (і яке корелювало з катастрофічною ситуацією в економіці) було рішення відправити 300 делегатів на придушення антикомуністичного Кронштадтського повстання, викликаного якраз ситуацією на селі (більшість моряків були уродженцями села, українці складали чи не половину гарнізону та особового складу на кораблях). Саме в цей час в Україні, на Тамбовщині, в Сибіру, на Дону і Кубані, в Поволжі вирували селянські повстання. В Поволжі та на півдні України в 1921—1923 роках був справжній голод. Як виявилося згодом, це була "репетиція"Голодомору в Україні в 1932—1933 роках.

Селянські повстання стали реакцією на адміністративно-господарський хаос в економіці, який був підкріплений діями продовольчих загонів, які разом з головним репресивним органом – Всеросійською надзвичайною комісією (ВНК) – часто реквізували на селі буквально все, до самого останнього зернятка. Селяни обурювалися репресіями, направленими не тільки проти них, але й проти духівництва, пограбуванням і зачиненням храмів.

Ось уривки зі звернення із закликом до повстання проти радянської влади командира повстанської групи Ангела (Тетері) від 1920 року: "Селяне! Пора зрозуміти велику кривду, що заподіяла Україні Москва. Доволі спокійно сидіти й байдуже дивитися на все, що діється навкруги. Україна палає повстанням селян і робітників проти московських варварів, що прийшли до нас з городної (міської. – С.М.) півночі, нав’язуючи свою комуну, за українським хлібом, цукром, скотиною і т.п. Селяне! Комуністи обіцяли Вам: землю, волю, мануфактуру, сіль, гас. І що ж. Замість землі і волі – звичайки (надзвичайні комісії, чекісти. – С.М.) та розстріли, взамін мануфактури комісари з московської оборки і замість гасу світите очима. Годі терпіти… До зброї селяне! До зброї! Всі на повстання! За землю і волю. За українські Установчі збори! Нехай живе велика Соборно-Самостійна Україна!… Слава атаману Петлюрі!" (ГДА СБУ, ф. 6, спр. 71583-фп., арк.. 13).

У путівнику до експозиції "Народна війна" (за редакцією Романа Круцика – колишнього, вже покійного голови Київської міської організації Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім.. Василя Стуса) читаємо про розвій антибільшовицьких виступів в Україні: "…в Ново-Басанському районі діє 5 місцевих повстанських загонів і загін Ромашка, в селах стихійні виступи супроводжуються розправою над більшовицьким керівництвом: в Олішевському районі в 1921 р. збройні повстання у 5 селах… На Чернігівщині активно діяв загін махновців Щуся (500 шабель), який здійснив наскок на Костянтиноград і намагався оволодіти Ніжином. В союзі з Щусем діяли загони Галаки, Марусі і Яценка. Також через Чернігівщину пройшов рейдом інший махновський загін Кожі (300 шабель)".

21 березня 1921 року урядом Радянської Росії "продрозверстку" було офіційно замінено продподатком. Це і був фактичний старт Нової економічної політики. Рада народних комісарів УСРР невдовзі видає декрет щодо норм і розміру податку: загальна сума податку становила замість 180 млн пудів зерна 126 млн пудів. Дуже скоро було налагоджено еквівалентний обмін продукцією між містом і селом. Український історик і політолог, професор Олександр Бойко писав: "Протягом 1921—1922 років формувалася непівська модель організації суспільства, яка базувалася на концепції шляху до соціалізму через державний капіталізм в умовах пролетарської держави. Її складовими частинами були у політико-ідеологічній сфері – жорстокий однопартійний режим; в економіці – адміністративно-ринкова система господарювання".

Період Нової економічної політики в СРСР практично було завершено вже наприкінці 1920-х років, країна вийшла з економічної кризи. В цей період економічний і політичний плюралізм постійно змагалися, проте державна система, яка спиралася на владу однієї партії та тоталітарні практики, рано чи пізно повинна була викинути на "смітник історії" Нову економічну політику. Як це все відбувалося, читайте найближчим часом в "Телеграфі".