Технічний огляд Half-Life 2: RTX — ностальгія, що розбивається променями

Культова гра Half-Life 2 стала справжнім проривом у 2004 році, завдяки своїй революційній фізиці, захопливому сюжету та атмосферному світу. Проте час не стоїть на місці, і навіть класика потребує оновлення. Half-Life 2 RTX – це амбітний фанатський проєкт у співпраці з NVIDIA, який використовує технологію RTX Remix, щоб подарувати грі сучасну графіку з трасуванням променів та покращеними текстурами. Але чи вдалося розробникам зберегти дух оригіналу, при цьому вдихнувши в гру нове життя?

Трохи історії

Більше ніж 20 років тому ПК-геймінг чекала справжня революція, що відкрила портал не тільки в Зен, а й в інший раніше не бачений ігровий досвід вдома чи у підвальному комп’ютерному клубі десь за рогом школи. Так, поріг входу був невисокий, завдяки рушію Source гру можна було запустити навіть на калькуляторі (ну, майже). Але для того, щоб насолодитися буянням мап нормалей, параллакс-маппінгу і рушія Havoc потрібен був топовий ПК… якого ще не існувало. Привіт, Crysis!

Читали такий цікавий журнал? Пам’ятаєте? 🙂 

Тож пограти в повний зріст стало можливим для пересічного гравця якраз акурат під вихід доповнення під промовистою назвою Episode One, а у 2007 році — другий і наразі останній залишив гіркий присмак серіального кліфхенгеру. Гра отримала статус культової та народної. Через десятиліття потужний фанатський рух створив рімейк першої частини походеньок вченого з Чорної Мези Гордона Фрімена.

Пару років тому стався анонс, на який ми чекали! І 18 березня у Steam стала доступна демо-версія Half-Life 2 RTX. Це результат співпраці чотирьох команд моддерів, які об’єднали свої зусилля під назвою Orbifold Studios. Вони використали інструменти RTX Remix для оновлення гри. Поважні пани та панянки з Nvidia аплодують стоячи та пропонують якнайшвидше купувати нову 5000-серію. Щастя для всіх? Даром?

20 років тому… вперед!

По-перше, це не ПОВНОЦІННА гра, а БЕЗКОШТОВНА техно-демка з двома рівнями: Рейвенхольм (хоррор-рівень, що й досі може викликати дрижаки) та Нова Проспект (екшен-бойовик зі штурму буцегарні). По-друге, для встановлення вам потрібна буде оригінальна гра Steam. Купити її в складі легендарного Orange Box можна за 41 гривню (≈1 долар США).

Давайте ближче подивимось на системні вимоги до ПК:

Ось мінімально необхідні:

• ОС: Windows 10/11 (64-bit)
• Процесор: Intel Core i5 8600 / AMD Ryzen 5 3600
• ОЗП: 16 ГБ
• Відеокарта: Nvidia GeForce RTX 3060 Ti
• Місце на диску: 50+ ГБ

І розгорнуті від Nvidia з рекомендаціями:

Ненажерливо? Так, але кого цим сьогодні здивуєш? Ми готові до цього челленджу і підготували наступний тестовий стенд, який стане нашою машиною часу:

• Материнська плата MSI X870 GAMING PLUS WIFI
• Процесор AMD Ryzen 7 7800X3D
• Охолодження MSI MAG CORELIQUID C240
• Оперативна пам’ять Kingston FURY Beast DDR5 2x16Gb
• Накопичувач Kingston SKC3000S/1024G
• Відеокарта GeForce RTX 4070 Ti SUPER 16G GAMING SLIM STALKER 2 EDITION
• Блок живлення MSI MAG A850GL PCIE5

Від слів до діла! Тримайте міцно ваші монтажні ломи, ми починаємо!

Ігровий тест

Запускаємо гру, де нас одразу зустрічає здоровенний бугай з вентилем на потилиці: щось таки лишається незмінним. А далі налаштування, які не змінилися з 2004 року. Є вкладки, де можна вибрати необхідний рівень складності, налаштувати ігрового гризуна, перезначити клавіші на клавіатурі, змінити роздільну здатність, гамму і все?

Найцікавіше чекає нас по велінню комбінації клавіш Alt+X. Графічні налаштування.

Як бачимо, є місце для маневру. У ході тестування, автор цих рядків пройшов всю демку (всі наступні відео представлені у хронологічному порядку), жонглюючи роздільною здатністю: від 1080p до 4K і перебираючи всі можливі налаштування.

Рейвенхольм

Потрапити до жахастика сьогодні — це такий собі атракціон, бо на жаль, в реальності трапляються куди страшніші речі. Тож, хіба нас налякає це покинуте містечко? Чи швидше втомлять монологи отця Григорія?

Виглядає все досить непогано. Одразу помітна робота з текстурами, яким вкололи графічного ботоксу і тепер маємо пристойний вигляд. Але максимум це, звичайно, current-gen. «А Ваша Галя балувана!», — скажете Ви і будете не праві. Косметична підтяжка, ось перші враження. Так, промені є і вони роблять певну магію занурення й імерсивності.

На часовій позначці 08:10 починається головоломка у дусі класичного Half-Life, коли один неочевидний висновок робить зупинку всього геймплею на пару хвилин. Жодних дороговказів чи підказок. Стара школа. Треба просто відчути цей вайб і все піде на лад. На ігролад.

Адреналіновий екшен все ще працює, не дарма ця гра вважалась еталонним представником жанру. Стосовно технічного стану демки, все окей. Жодного технічного баґу/аномалії чи ще чогось не виявлено. Хіба-но тільки текстури, які застрягають в землі чи стіні. Але ж це фіча ігор 2000-х!

Далі я переходжу на 1440p і продовжую мандрівку коридорним містом-привидом. На Ультраналаштуваннях з ввімкненим DLSS та Frame-генератором є стабільні 88-92 к/с. Можна витиснути та 120 к/с, обравши режим Performance.

Гра розкривається у 4К роздільній здатності. 3D-художники та вся команда — молодці. Роботу видно неозброєним оком. Але тільки для карт Nvidia, бо DLSS тут заправляє балом. Всі інші альтернативи: «мило» та «драбинки». Тихий жах. Хоча для атмосфери можна і ввімкнути. Звісно, жарт.

Проте й у «зелених» відеокарт є свої ліміти. Перефразовуючи жарт із фільму «Месники»: хто ти без своїх DLSS і Frame Generation? 5-7 к/с на Ультра-налаштуваннях без DLSS і FG. Не густо.

А тепер уявіть якби тут був не фізичний рушій Havoc, а PhysX. 1-2 к/с? Питання риторичне.

Тут непомітно і завершується глава. Для цього нам знадобилось трохи більше ніж п’ятдесят хвилин.

Нова Проспект

Далі за підтримки мурашиних левів (страшний сон інсектофоба) будемо прориватись через тюрму для повстанців. Адреналінові мандри продовжуються і почнемо ми класично: з FullHD. Вдало і не дуже перебираючи комбінації графічних налаштувань.

Ситуація тут аналогічна. І показники теж. FPS-дропів не було, фрізів також, хіба внутрішнорівневі дозавантаження у контрольних точках.

До речі, про чек-пойнти. Вони інколи чудернацьким чином розміщені, тому краще не забувати вручну зберігатись, аби не повторити день бабака як я. Тим більш на найважчому рівні складності. Дивіться відео (тут ми перейшли на 1440p) і вболівайте від душі!

У 4К маємо «рідні» 10 к/с, але розганяючи науково-технічний прогрес від пана Хуанга маємо стабільні 68-72 к/с без шкоди для чіткості картинки. Все на Ультра-налаштуваннях. Кожен крок дає незначний приріст кадрів, тому основний пожирач ресурсів тут — промені. Він зміг нагріти процесор до 71 градуса, що не вдавалося навіть творінню студії GSC.

Не забуваймо й про неочевидні шляхи проходження. Замість лобового штурму мені треба було просто подивитися в бік… Так, на візитівку гри на рівні з ломом — вентиляційну шахту. І потім розгадати неважку фізичну загадку.

Оскільки це демоверсія, то логічним є те, що автори дають Гордону весь арсенал для забавок (окрім, фероподу (згадуйте що це!) для контролю наших крилатих союзників). Гатити з арбалета, запускати пінг-понг файєр-боли та жбурляти гранати в юрбу поганців — так само не набридає як і раніше. Динаміка не просідає взагалі.

І нарешті фінал. Як бачите, жодних технічних проблем у проходженні не виникає. Але постає питання: а коли третій епізод повноцінна гра? Автори точної дати не називають.

Таблиця продуктивності

У таблиці нижче наведено середню кількість кадрів за секунду (FPS) для Half-Life 2 RTX при різних налаштуваннях роздільної здатності та технологій DLSS і Frame Generation. Тестування проводилося на максимальних налаштуваннях графіки (Ultra) з вимкненою вертикальною синхронізацією (V-Sync: Off).

Роздільна здатність	DLSS – OFF  FG – OFF	DLSS – QUALITY FG – OFF	DLSS –  QUALITY   FG – ON	DLSS – Balanced  FG – ON	DLSS – Performance FG – ON	DLSS – Ultra Performance FG – ON
1080p	39 fps	52 fps	117 fps	134 fps	152 fps	178 fps
1440p	24 fps	43 fps	82 fps	91 fps	103 fps	122 fps
2160p	7 fps	20 fps	34 fps	45 fps	64 fps	101 fps

Декілька слів від Назара

Як давній поціновувач Гордона Фрімана, що наче справжній стоїк долає перешкоди за допомогою доброго слова мовчання та пістолета, я не міг пройти поруч такої події. Вже майже 20 років Half-Life живе силами фанатів і продовжує розвиватися. Чого тільки вартий довгобуд Black Mesa на рушії Source, чи VR-версія Half-Life 2: VR Mode. Вже мовчу про ексклюзив —  Half-Life: Alyx, для вибраних власників VR шоломів.

Я вирішив протестувати Half-Life 2: RTX на NVIDIA RTX 4060 від MSI та новенькій AMD RX 9070, що позиціюється як прямий конкурент NVIDIA RTX 5070. Тому готуйтесь, вас чекає справжній батл технологій!

Half-Life 2: RTX — AMD RX 9070 vs NVIDIA RTX 4060

Тестуючи нещодавно AMD Radeon RX 9070 XT, я акцентувався на тому, що в майбутньому внаслідок фізичних обмежень техпроцесів основна битва за гаманці ПК-геймерів відбуватиметься на рівні нейронних технологій апскейлінгу та генерації кадрів. Саме вони дозволяють власникам RTX 5080 та 5070 Ti насолоджуватися променями Дженсена Хуанга.

Я спробував запустити Half-Life 2: RTX ще на двох конфігураціях, щоб геймери могли краще зрозуміти, що їх очікує при різних бюджетах та платформах. Як виявилось, з віком Гордон Фрімен набрав зайвої ваги та примудряється гальмувати навіть на недешевих відеокартах.

Тестовий стенд №1	Тестовий стенд №2
Відеокарта Gigabyte Radeon RX 9070 GAMING	Відеокарта MSI PCI-E GeForce RTX4060
Материнська плата MSI MEG Z890 ACE;	Материнська плата ASUS PRIME B450M-A II;
Процесор Intel Core Ultra 9 285K;	Процесор AMD Ryzen 7 5700;
Охолодження MSI MAG CORELIQUID I360;	Охолодження Box;
Накопичувач Samsung SSD 980 1TB;	Накопичувач Samsung SSD 980 1TB;
Оперативна пам’ять G.Skill Trident Z5 CK 2x24Gb Royal;	Оперативна пам’ять DDR4 Dual Channel;
Блок живлення MSI MPG A1000G PCIE5 1000W;	Блок живлення Xilence 750W;
Корпус MSI MPG GUNGNIR 300R AIRFLOW.	Корпус MSI MAG 100M.

На топовій платформі від Intel я встановив відеокарту Gigabyte Radeon RX 9070 GAMING в надії зафіксувати кращий FPS. Однак біда прийшла звідки не чекали. Побачивши перші кадри з Рейвенхольму я зрозумів, що картинка рендериться на значно меншій роздільній здатності, тобто попередньо відбувся мультисемплінг.

В налаштуваннях мене чекала ще одна несподіванка — гра не підтримує AMD FSR. Натомість для Radeon тут доступні внутрішні технології апскейлінгу: NIS і TAA-U. Перша перетворює зображення на «перешарплену» мішанину з пікселів. Друга своєю чергою просто демонструє неймовірне мило.

При спробі вимкнути «покращувачі» ми отримаємо 20 кадрів на секунду. Це навіть трішки ностальгічно і повертає у часи, коли на відеокарті Radeon 9600 саме така кількість кадрів була у 2004 році. В приміщенні ситуація дещо краща і лічильник кадрів показує біля 35 FPS. Тому для власників відеокарт AMD в мене погана новина. Єдина надія — чекати на милість розробників, які реалізують підтримку FSR.

Тепер переходимо на максимально бюджетну конфігурацію, яка побудована на застарілій платформі AM4 з пам`яттю DDR4 та процесором-ветераном — AMD Ryzen 7 5700. На борту у нас відеокарта RTX 4060, яка хоч і не ловить зірок з неба, зате підтримує DLSS. І тут мене чекав другий сюрприз.

Картинка виглядала значно чіткіше, адже Half-Life 2: RTX підтримує DLSS. Лічильник кадрів при FullHD, DLSS — Quality та середньому пресеті налаштувань сягав 76 к/с. Повністю вимкнувши «покращувачі» отримуємо 46 к/с. Мало того, в QuadHD нам доступні 50 к/с с DLSS, однак фремрейт, судячи з оверлею, — дуже «рваний». Гра при цьому споживає 6,8 Гб відеопам’яті.

Отож, Містере Фрімане, вам ще зарано виходити зі стазису. Краще трішки зачекаємо, поки розробники навчаться оптимізовувати ігри, інакше замість питання: «А Crysis потягне?», з’явиться альтернатива: «А ось Half-Life точно гальмуватиме».

Висновок

Half-Life 2 – гра, яка визначила покоління ігор, і будь-які зміни до неї завжди сприймаються з особливою увагою мільйонної спільноти. Оригінал захоплював своїм сюжетом, атмосферою, похмурим Сіті-17 і відчуттям майже безнадійної боротьби.

Half-Life 2 RTX — цікавий експеримент, який дає класичній грі нове візуальне життя, але не змінює її сутність. RTX Remix подарував оновлені текстури, покращене освітлення та реалістичні відображення, але фундамент/база/ґрунт гри залишився недоторканим.

З погляду продуктивності – це справжній виклик для заліза. Без DLSS і Frame Generation навіть топові відеокарти можуть здригнутися. Якщо ж ви володієте сучасним RTX-рішенням, то зможете побачити Half-Life 2 такою, якою її уявляли в далекому 2004-му 🙂 Для фанатів серії це ностальгія в новій обгортці. Для новачків – можливість познайомитися з легендою у візуально привабливішому вигляді.

Але чи змогла ця RTX-версія передати дух оригіналу? Так, але з нюансами. Гра залишилася в минулому з погляду дизайну рівнів, механік і атмосфери. І хоча графіка стала сучасною, революції тут не сталося.