Як Європа та Україна можуть допомогти «Радіо Свобода» мовити

Заява Ілона Маска в лютому цього року про намір закрити ЗМІ здавалася способом перевірки медійної спільноти на витримку, але виявилось, що це було привселюдне попередження. Вже 15 березня штатні працівники «Голосу Америки» в США отримали електронного листа від відділу кадрів з повідомленням про те, що їх відправлено в адміністративну відпустку.

«Голос Америки, вже заявлено командою Трампа, буде переформатовано, але всі люди отримали вже повідомлення про звільнення», – коментує Укрінформу ситуацію шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа» Наталія Лигачова. На місця звільнених журналістів прийдуть зручні й комфортні для консервативного керівництва. 

Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, в розмові висловлює сподівання на активну участь української сторони: «Я сподіваюся, що ці медіа залишаться в Україні. В цьому контексті дуже важливо, щоб держава Україна зайняла проактивну позицію і запропонувала механізми підтримки, оскільки Радіо Свобода виробляє унікальний продукт, який транслювався на окуповану територію – це Крим.Реалії».

Як зазначено на сайті Радіо Свобода, «президент США Дональд Трамп підписав указ, спрямований на скорочення семи федеральних агентств, включаючи Агентство США з глобальних медіа (USAGM), яке опікується медіакорпорацією Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода та іншими засобами інформації». 

Лист про припинення гранту для обох медіа підписала Кері Лейк, яка зазначена як «старша радниця виконувача обов’язків генерального директора з повноваженнями, делегованими виконувачем обов’язків генерального директора» Це саме її номіновано Трампом на посаду глави «Голосу Америки». 

ЄВРОПА ТА ЇЇ ГОЛОС

Втім зреагували на припинення фінансування не лише працівники цих медіа, а й користувачі, політики, громадські діячі й міжнародні організації. 

На сторінці «Голосу Америки» поки що на безперервний повтор поставлено ролик-заставку, а от журналісти Радіо Свобода продовжують працювати, сподіваючись на судові апеляції (як повідомляє Суспільне, співробітники Радіо Свобода подали до суду на Агентство США з глобальних медіа (USAGM), а також на чиновників організації, щоб заблокувати їхню спробу припинення федерального гранту).

Як пояснює Наталія Лигачова, «Голос Америки» і справді має пряме фінансування, а от Радіо Свобода отримувало кошти через грантову систему: «Наскільки нам відомо, по Радіо Свобода інша ситуація. Це не федеральна структура. Це неурядова організація, яка отримувала від Конгресу фінансування. Їх взагалі наказом не можна закрити. Тобто, безумовно, будуть судові позови й розборки».

Однією із досить гучних ініціатив на підтримання Радіо Свобода стала пропозиція чеського міністра у справах Європи Мартіна Дворжака – не полишаючи спроб переконати США відновити фінансування Агентства США з глобальних медіа (USAGM) саме взяти ЄС фінансування Радіо Свобода на свій баланс.

«Головна дипломатка Євросоюзу Кая Каллас заявила, що ЄС не має можливості автоматично взяти на себе фінансування Радіо Свобода, але має вивчити ситуацію і зрозуміти, яким чином може допомогти проєктові», – повідомляє Європейська правда. Втім, до чеської ініціативи вже приєдналось десять країн. 

Наталія Лигачова вважає, що європейці мусили б узятися фінансувати «може не все, але принаймні мовлення в Європі могли б». Медіаекспертка вважає, що Радіо Свобода в оновленому форматі може отримувати фінансування не лише від американського уряду чи Конгресу, а й від інших донорських структур, «і я думаю, що це був дуже правильний варіант».

Яка ціна питання? За даними Форбс, «На 2025 фінансовий рік USAGM запросило $950 млн для підтримки своїх проєктів, включно з Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, «Голосом Америки», Radio Free Asia, Radio Marti (Куба), Middle East Broadcasting Networks (MBN) та Open Technology Fund». Яка частка припадає саме на мовлення Радіо Свобода в Європі – невідомо. Поки що журналісти видання «Слово і діло» знайшли таку інформацію:

В ЄС, за словами експертів, налаштовані на пошуки можливих варіантів. А чи є у цих планах українська сторона? Адже українська «Свобода» – це частина розслідувань у проєкті «Схеми: корупція в деталях» та мовлення на окуповані території Донбас.Реалії та Крим.Реалії.

ЧИ МАЄ УКРАЇНА ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНСЬКУ «СВОБОДУ»?

Наталія Лигачова: «Я вважаю, що саме держава мала б узяти фінансування української служби». Досить серйозні сподівання в експертки на грантову підтримку саме антикорупційного проєкту «Схеми» традиційними надавачами фінансової підтримки медіа з Європи – данцями чи іншими країнами Скандинавії. 

«Я думаю, що «Схеми» залишаються як проєкт просто журналістських розслідувань, але не в рамках Радіо Свобода. Наталія Лигачова закликає українську державу в першу чергу підтримати Донбас.Реалії та Крим.Реалії, бо це мовлення на окуповану територію, і це справа української держави». 

Кошти для цього є, каже Лигачова. «Треба зараз відмовлятися від ставки на російську мовну аудиторію і перш за все працювати на західну англомовну аудиторію. Досі невідомо, чому, яким чином ми збираємося перемагати Росію через, зокрема, мовлення на російськомовну аудиторію. Що це нам дає, чи переб'ємо ми російську пропаганду? Це нонсенс і викинуті на вітер кошти». Втім, Крим. Реалії теж російськомовні, на що Наталія Лигачова пояснює: «Вони мають іншого адресата. Мовлять на окуповану територію, в них інша цільова аудиторія».

Оксана Романюк також активно підтримує допомогу української держави цим медіа: «Дуже важливо, щоб держава Україна запропонувала механізми підтримки, оскільки Радіо Свобода виробляє унікальний продукт, який транслюється на окуповані території. У Крим.Реалії, наприклад, величезна аудиторія. Це поки що єдине таке незалежне проукраїнське медіа, яке має таку аудиторію в Криму».

Механізми підтримки Романюк бачить у наданні цільових грантів від держави до набувачів. Але в конкретному випадку «це залежить від статуту Радіо Свобода та того, наскільки держава може запропонувати незалежний грантовий механізм для підтримки медіа».  

Разом з тим експертка нагадує й про низку інших медіа, які працювали на українську аудиторію і фінансувалися з USAID: «Вони опинилися в кризовій ситуації, через це державі й варто було б запропонувати якісь механізми. Можливо, подібні до УКФ (Український культурний фонд) через гранти, щоб підтримати свої ж медіа».

Чи існують ризики від державного фінансування і впливу держави? Так, звісно. Для уникнення цих ризиків Оксана Романюк радить саме гранти й наголошує, що держзамовлення – не найкращий із варіантів. «Пряме держзамовлення – це точно не той механізм. Є механізми, які забезпечують незалежність медіа від впливу держави, від контролю над редакційною політикою. До таких механізмів належить грантове фінансування. Я нагадаю, що УКФ уже надавав гранти, які брали дуже багато колег на ринку. І це був механізм, який працював, завдяки цим коштам виходили й абсолютно незалежні і критичні матеріали. Цей механізм існує».

Обидві експертки не знають і не чули поки що про підготовку якихось рішень з боку української держави щодо підтримки медіа, які опинились без фінансування». Лік іде на місяці, каже Романюк. Якщо за три-чотири місяці ситуація буде такою ж, співробітники змушені будуть шукати інші місця роботи. Хто прийде на місце зниклих медіа – відповідь очевидна. Особливо у країні, де точиться виснажлива війна і не лише на полях українських земель…

Після закриття фінансування USAID чимало редакцій почали активніше залучати такі механізми, як підписки та спонсорство від споживачів. 

ЧИ МОЖЕ КЛАСИЧНА ЖУРНАЛІСТИКА БУТИ КОМЕРЦІЙНО УСПІШНОЮ Й ОПИРАТИСЬ ВИКЛЮЧНО НА ПІДПИСКУ?

Оксана Романюк не впевнена, що виключно донати в Україні дозволять покрити всі витрати на виробництво контенту при тому, що рекламний ринок з війною впав до рекордно низьких показників: «Ми всі зараз донатимо на армію – і це пріоритет. Це перше. А друге – це те, що в нас немає культури донатів на медіа, на жаль. Навіть і в хороші часи, коли не було війни, народ мало розумів і мало інвестував у соціальну сферу, не тільки в медійну, а взагалі в соціальну. І побудувати цю культуру різко не вдасться. Це процес, який треба розвивати, але я не думаю, що це точно не на найближчі три місяці і з важкою економічною ситуацією в Україні».

Наталія Лигачова пояснює, що проєкти на зразок Радіо Свобода взагалі не про успішний успіх: «Я так розумію, що в них місія інша – не заробляти і не комерціалізуватися». Але навіть за найкращих умов, вважає співрозмовниця, «зараз в Україні дуже важко традиційним медіа стати комерційно успішним. І ми це бачимо на багатьох прикладах. Навіть найуспішніші наші недержавні видання (УП, НВ) окрім того, що мають приватного власника, який інвестує, вони ще ж отримували досить великі грантові кошти». 

На думку Лигачової, це свідчить про те, що медіа не можуть виживати за одного джерела фінансування. «Навіть менеджери топтелеканалів кажуть, що сьогодні ринок суттєво відрізняється від прогнозів на 2025 рік. У гірший бік». 

Є й позитивний приклад Kyiv Independent, який має підписку: «Але в нього основна аудиторія за кордоном, де є люди з нормальними грошима. І таких прикладів доволі мало навіть у світі». 

Наталія Лигачова також каже і про те, що великі медіакорпорації можуть збирати підписку, але фінансуватись і з інших джерел: «Ми ж бачимо, як існують і «Нью-Йорк Таймс», і «Вашингтон Пост» – там теж є великі інвестиції, є і підписки, але є підписки і від державних інституцій, вони досить значні».

Тож пошуки джерел фінансування редакції, зокрема Радіо Свобода, тривають. Певний стриманий оптимізм виявляють експерти й небайдужі щодо Європи і оптимізм дещо нижчий щодо України. 

Ті, хто розуміють, що закриття незалежних ЗМІ призводить до втрати потенціалу і держави, і здорового ринку медіа, з критикою та різними підходами на користь «правильної» пропаганди з великими фінансами і можливостями саме державних коштів та держзамовлення, шукають варіанти. 

Дуже прикро, коли урядовці «найбільшої демократії світу» випробовують цей процес на власних гулях. Вплив «м’якої сили» з її розмаїттям не такий аж видимий, як котирування фондового ринку, але падіння акцій призводить у ньому до фатальніших результатів для країни в цілому. 

Перше фото Радіо Свобода