Гра Трампа і Путіна в одну кишеню

У нашому медійному просторі переважає думка, що Путін повністю переграв Трампа під час телефонної розмови.

І що Путін професійно маніпулює Трампом, а фактично зневажає і глузує з нього.

А потім переграний Трамп продовжує тиснути на Зеленського, вимагаючи пом’якшення позиції України.

Все це може мати місце, якщо вважати, що Путін і Трамп протистоять один одному. Що кожен з них намагається обіграти протилежну сторону. Що вони – суперники.

А я постійно натякаю, що сьогодні Трамп і Путін є партнерами. Ситуаційними, але партнерами, які чудово розуміють один одного. На відрізку сценарію, що розгортається, вони мають спільні завдання, хоча кінцеві цілі і вирізняються.

Обидва мріють про остаточний і формалізований злам світового безпекового порядку. Обидва хочуть розвалу НАТО і суттєвого послаблення ЄС. Обидва зацікавлені у знятті санкцій з РФ і поверненні туди американського бізнесу. Обом суттєво заважає Україна, яка відтягує сили від вирішення головних завдань.

До того ж, і Трамп, і Путін однаково схильні до авторитаризму. Вони одержимі власною місією. Вони гранично далекі від того, що зазвичай називають загальнолюдськими цінностями.

Тому телефонна бесіда двох тимчасових (допоки справа не дійде до «великої угоди Трампа з Китаєм) партнерів цілком може бути чудовою, як і висловився Трамп. І вони могли реально досягнути розуміння і взаємоповаги.

Якщо розмовляли, наприклад, про відновлення роботи газпромівської структури «Арктик ЗПГ 2» за участі компанії з США. Або про запуск «Північного потоку», звісно, знов-таки при контролі за ним з боку бізнесу, якому довіряє Трамп. І так далі.

Ну, а далі відбудеться черговий раунд «мирних переговорів» США і РФ у Джидді, де американська сторона буде фактично підігравати агресору.

Зокрема, довіряючи його вигадкам на зразок «тисячі бійців ЗСУ, оточених у Курській області, яких Путін помилував з власного гуманізму та поваги до Трампа».