Європейський дикобраз проти російського ведмедя: що можна протиставити Путіну?

Трампівський погляд на Європу та її значення для Сполучених Штатів більше не оповитий надією і невизначеністю. Питання в тому, наскільки політика "Америка насамперед" підніме метафоричний розвідний міст через Атлантику. Хоча всі хочуть, щоб США залишалися невід'ємною частиною НАТО, Європі було б розумно діяти на випередження вже зараз.

Не виключено, що мирний план Трампа щодо України коштуватиме Україні дуже дорого. Росія може піти на незначні поступки, щоб гарантувати міцне врегулювання. Європа, ймовірно, буде змушена стати фактичним гарантом майбутнього України, оскільки Америка скоротить свої військові зобов'язання і гарантії, вважаючи, що американських інвестицій у розроблення корисних копалин України буде достатньо для стримування Росії. Вирішальне питання полягає в тому, що станеться, якщо Росія продовжить свою агресію.

Яким може бути найбільш ефективний і найменш витратний варіант?

Ґрунтуючись на багатовимірному геополітичному та військовому аналізі, ми пропонуємо модифіковану форму так званої "оборони дикобраза", підкріплену об'єднаним і реорганізованим британсько-французьким ядерним стримувальним потенціалом для Європи, як запропонував президент Франції Емманюель Макрон. Ця стратегія використовує значні переваги Європи в чисельності населення, ВВП і звичайних збройних силах і протистоїть значній перевазі Росії в ядерній зброї на театрі воєнних дій. Оборона "Дикобраз" може бути розгорнута протягом 3–5 років за доступного збільшення витрат на оборону на 0,5–1% ВВП.

Мета цієї оборони "Дикобраз" — гарантувати такі руйнування і збитки будь-якому російському військовому наступу на захід, щоб зробити агресію занадто дорогою навіть на стадії роздумів. Війна в Україні показала, як "Дикобраз" може працювати. І у Європи, безсумнівно, є ресурси і технології для такої оборони.

Росія вичерпала перевагу своєї наступальної військової потужності в Україні. США знадобилося понад десять років, щоб оговтатися від після в'єтнамської "порожньої сили". Москві, ймовірно, знадобиться 5–7 років або більше, щоб відновити свою армію. У Європи є час для створення "оборони дикобраза", якщо вона почне діяти вже зараз.

"Дикобраз" буде розгорнуто для прикриття чотирьох найімовірніших осей просування будь-якої російської атаки:

• Північний мис і Кольський півострів;
• Прибалтика, Санкт-Петербург і Калінінград;
• південний центр, орієнтований на Польщу;
• і турецькі протоки, що блокують Чорне море.

Оборона спиратиметься на коаліцію країн НАТО і ЄС, до якої ввійдуть Норвегія, Швеція і Фінляндія на півночі, Прибалтика, Данія, Німеччина і Голландія, Польща і Чехія в південному центрі, а також Греція, Туреччина, Румунія і Болгарія на Чорному морі. Велика Британія і Франція могли б надати мобільні резервні сили, що знаходяться в глибині.

Технології добре відомі й засновані на:

• масивних роях повітряних, морських і наземних безпілотників;
• системах штучного інтелекту, командування, комп'ютерів, зв'язку, спостереження, цілевказівки, ухвалення рішень і управління;
• наземних і морських мінах;
• протиповітряній, наземній і морській зброї протистояння;
• електроніці, системах глушіння і контрглушіння;
• резервних низькоорбітальних супутниках;
• 3D-друку та передовому й адитивному виробництві; логістиці та інших супутніх системах.

Достатня далекобійна вогнева міць для атаки наступних сил/глибокого удару порушить логістику противника та обезголовить вище керівництво.

Для забезпечення військової ефективності "Дикобразу" знадобляться умілі та швидкі інновації, децентралізація командування та управління, серйозна реорганізація та навчання. У короткостроковій перспективі це буде непросто, але цілком досяжно, а оперативні переваги будуть величезними. Очевидна стратегічна слабкість "Дикобраза" полягає в тому, що війна не буде короткою: англо-французькі сили ядерного стримування покривають цю непередбачену ситуацію.

Важливо Британія готова закрити небо над Україною: Стармер про мирний план Європи

СРСР і Росія були й залишаються параноїками щодо ядерної зброї — кінцевого засобу перемоги або поразки в їхній концепції та доктрині війни. Поряд із загрозою застосування ядерної зброї існує і бажання її застосувати. Цікаво, що рішучість прем'єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер повернути Фолкленди після вторгнення Аргентини 1982 року сильно вплинула на ядерну параною Москви. Цей страх зберігається досі.

Якби Росія рушила на захід і в якийсь спосіб зуміла прорвати оборону, перед обличчям екзистенціальної небезпеки Британія і Франція могли б націлити на Москву і Санкт-Петербург десятки видів зброї, а також атакувальні сили. Крім природного небажання йти на такий ризик, Росія розумітиме, що будь-яка масована відплата призведе до того, що 1550 ядерних боєголовок Америки та Китаю контролюватимуть майбутній стратегічний баланс на шкоду Росії, що ще більше посилить стримування.

Незалежно від того, чи змусить нинішня траєкторія політики Трампа "Америка насамперед" переглянути Європу свою безпеку та оборону, розсудливість вимагає вжиття попередніх заходів для початку планування цього майбутнього вже зараз. Європа просто не може чекати. І ми вважаємо, що оборона "Дикобраз" якнайкраще відповідатиме потребам Європи та альянсу в підтримці миру.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо До справжнього перемир'я ще 6 місяців: чому Путіну невигідно і немає сенсу зупиняти війну