Чому астронавтів, які повертаються з космосу, виносять на ношах або везуть у кріслах

З астронавтами все добре

Причина такої процедури зовсім не в поганому самопочутті чи хворобі екіпажу. Вона також не унікальна для Вільямс і Вілмора. Це стандартний протокол безпеки, якого дотримуються вже багато років, повідомляє 24 Канал.

Коли астронавти повертаються на Землю з космосу, вони не можуть відразу ходити після приземлення. Це пов'язано з тимчасовими змінами в організмі, які відбуваються з людиною в космосі.

Багато з них не хочуть, щоб їх виносили на ношах, але їм кажуть, що це необхідно,
– каже колишній старший науковий співробітник NASA Джон ДеВітт, який розробляв методи поліпшення здоров'я астронавтів під час космічних польотів.

Подібно до того, як хтось може відчувати заколисування в човні по неспокійній воді, астронавти можуть відчувати запаморочення й нудоту, коли повертаються на Землю. Передусім з цієї причини астронавтів, як правило, несуть на ношах чи везуть у кріслах після приземлення.

Це тимчасове відчуття виникає тому, що наші тіла еволюціонували під впливом стабільної гравітації, яка тягне нас униз. Однак орбітальні космічні кораблі не підвладні силі тяжіння. Астронавти в космосі постійно перебувають у своєрідному вільному падінні відносно нашої планети, що дає відчуття невагомості й спонукає їхні тіла адаптуватися до зміненого середовища.

Суні Вільямс і Бутч Вілмор на борту МКС, у невагомості, провели близько 9 місяців / Фото NASA

Після того, як людина виходить за межі дії земної гравітації, їй потрібен певний час, щоб адаптуватися. Так само потрібен час, щоб адаптуватись і до повернення цієї гравітації. Це неможливо зробити миттєво після того, як ви тривалий час не відчували навантаження на ваші ноги та хребет.

Зміни в організмі

Одна з важливих змін відбувається у сенсорній вестибулярній системі внутрішнього вуха, яка має вирішальне значення для збереження рівноваги. У космосі ця система звикає ігнорувати певні сенсорні входи, оскільки мозок пристосовується до невагомості. Тому, коли астронавти повертаються на Землю й знову потрапляють в умови гравітації, вони знову починають перелаштовуватися, що може тимчасово викликати своєрідну "космічну хворобу", на зразок морської хвороби.

Дивіться, як Суні Вільямс виходить із капсули: відео

Ще одна зміна, з якою стикаються астронавти, особливо ті, хто тривалий час перебуває в космосі, – це поступова втрата м'язів і кісток. У той час як тут, на Землі, зазвичай достатньо ходити, щоб підтримувати м'язи в тонусі завдяки гравітації, астронавтам у космосі не потрібно так часто використовувати свої м'язи. Відсутність активності призводить до того, що з часом м'язи слабшають і скорочуються, що призводить до стану, відомого як атрофія м'язів.

Щоб протистояти цим та іншим наслідкам космічних польотів, астронавти, які проводять тривалий час на МКС, дотримуються ретельного режиму щоденних вправ, використовуючи набір обладнання на борту станції. Тому не можна сказати, що вони повністю ослабли й втратили свої сили. Однак час на адаптацію все одно потрібен.