/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F5f520f15eb90150036e90c5ae3ca0268.jpg)
Корупція, бронювання та Китай: з якими проблемами стикаються виробники дронів в Україні
Українська дронова індустрія робить важливий крок уперед – у Києві презентували першу партію FPV-дронів, зібраних лише з українських компонентів. На презентації "100% українського дрона" від виробника VYRIY, що відбулася у Києві 14 березня, окреслили як висхідні можливості локального виробництва, так і виклики, з якими стикається галузь на шляху до повної автономії.
Попри те, що деякі складові для дронів і досі доводиться імпортувати, такий формат збирання є стратегічно важливим. Він допомагає зменшити залежність від постачальників, зокрема з Китаю, які можуть у будь-який момент обмежити експорт готових блоків, але не дрібніших компонентів, наголосив засновник і керівник VYRIY Олексій Бабенко.
Які перешкоди сьогодні стоять на шляху локалізації, що вже вдалося досягти та які перспективи відкриває цей проєкт для оборонного сектору – читайте у матеріалі 24 Каналу.
Податки та бронювання: про яки виклики кажуть у галузі
Потужне зростання галузі під час великої війни зіткнулося з низкою проблем. Однією з найбільших серед них Бабенко назвав податкове навантаження на українських виробників комплектовання. За його словами, імпортні деталі завозяться в Україну без мита та ПДВ, тоді як українські компанії змушені сплачувати податки на комплектувальні, які вони купують для власного виробництва.
Олексій Бабенко / Фото Zaxid.net
Це створює ситуацію, коли виробництво комплектуючих в Україні стає дорожчим, ніж закупівля вже готових деталей за кордоном. У підсумку українським компаніям вигідніше купувати імпортні компоненти, а не виробляти їх у країні,
– пояснив директор компанії-виробника дронів.
Олексій Бабенко наголосив, що через таку систему оподаткування закордонним постачальникам вигідніше продавати в Україну, ніж підтримувати локальне виробництво.
Водночас ексголова Мінстратегпрому, нині радник президента зі стратегічних питань Олександр Камишін, наголосив, що дрони власного виробництва – це "наша незалежність, адже ніхто нам не може сказати, що ми щось не поставимо, не передамо, уповільнимо тощо".
Також це наша економіка. Все вироблене в Україні дає робочі місця, дає податки, дає гроші, які залишаються в Україні. І це просто круто, що за три роки великої війни ми зуміли виробити щось своє, що ми називаємо українською зброєю. Це те, що весь світ згодом, після закінчення війни нашою перемогою, буде шукати, як купити та інтегрувати.
Проблеми у галузі / Фото 24 Каналу із заходу VYRIY
Ще одна основна проблема у галузі – відсутність бронювання для виробників компонентів.
Наша компанія постачає дрони напряму Збройним Силам України, тому ми маємо можливість бронювати співробітників. Але виробники комплектуючих не завжди є прямими постачальниками, і це стає для них великою проблемою,
– зазначив Бабенко.
За його словами, загалом у цій сфері працює до 10 тисяч людей по всій країні, і багато з них є унікальними фахівцями, яких складно замінити.
Також розвиток галузі стримує відсутність стабільного планування закупівель. "Багато хто думає, що українське виробництво швидше за імпортне, але це не так. Китайський виробник вже має готовий виріб, і його поставка триває 3 – 4 тижні. В Україні ж виробник комплектувальних спочатку має замовити компоненти, дочекатися їхньої доставки, виготовити виріб – і лише тоді поставити його замовнику. Цей цикл може розтягнутися на 2 – 3 місяці", – пояснив Бабенко.
Через це українські виробники стикаються з фінансовими проблемами.
"Якщо компанія не є великим бізнесом, їй складно масштабувати виробництво: немає доступу до пільгового кредитування, немає передплат від замовників. У результаті індустрія розвивається повільніше, ніж могла б", – додав він.
Динаміка цін у галузі / Фото 24 Каналу із заходу VYRIY
Бабенко також пояснив, чому не можна повністю покладатися на Китай у виробництві дронів. Як приклад він навів ситуацію з російськими БпЛА, де китайські компанії розробили технології під потреби армії РФ.
Росіяни замовили у Китаї відеопередавач, який працює на нестандартних частотах, що робить його важким для придушення українськими засобами РЕБ. Він стоїть на безпілотниках "Молния" та "Привет-82" та працює на частотах від 3000 до 5000 МГц. У цих частотах не працює жодний український дрон. Але що сталося далі? Китайці просто взяли і через тиждень вмовлянь продали ці ж компоненти нам,
– розповів керівник VYRIY.
На його думку, це доводить, що будь-яка розробка, замовлена в Китаї, з великою ймовірністю може стати доступною і для противника. Це і доводить важливість локалізації виробництва.
Як варто підготуватися до можливої наступної війни
Сергій Бескрестнов, позивний "Флеш", український фахівець із військових радіотехнологій, технічний блогер та голова ГО "Центр радіотехнологій" розповів на заході про свою візію майбутнього військового виробництва.
Перше, що хвилює всіх виробників, – це ризики. Ми вже бачили, як це було у 2014 – 2015 роках: щойно настає перемир'я або ремісії, продажі військової продукції стрімко падають. Те саме стосується й донатів, фондів – так працює людська психіка,
– зазначив "Флеш".
Головна загроза, за його словами, – це повторення помилок минулого: "Тоді ми втратили п’ять років, не нарощуючи оборонку, не розвиваючи технології. Зараз, сподіваюся, ми не повторимо цю помилку".
Бескрестнов наголошує на необхідності стратегічного підходу у військовому виробництві:
Ми повинні розуміти: наш противник не зупиниться. Він нарощуватиме виробництво дронів, ударних систем. Через 5 – 7 років можемо побачити нову хвилю загострення. І від того, наскільки ми будемо до неї готові, залежатиме, наскільки ми збережемо свою країну. Тому що ворог вже стане досвідченішим на той час. Він уже не припуститься таких помилок, яких допускав у цій війні.
Однак виробники стикаються з проблемою інертності ринку. Коли замовлення різко скорочуються, виробники опиняються перед дилемою: або тримати величезні склади продукції, ризикуючи втратами, або працювати під конкретне замовлення, що робить постачання нестабільним.
На думку "Флеша", держава має взяти на себе ризики створення буферних запасів: "В ідеалі має бути фонд стратегічного резерву, який перекриє затримки у постачанні з-за кордону".
Китай залишається важливим постачальником компонентів для дронів, але залежність від нього небезпечна. КНР вже двічі вводила обмеження на експорт комплектувальних. Якщо завтра компартія ухвалить рішення припинити постачання, це буде зроблено жорстко, вважає "Флеш". Україна ж має потенціал для створення власних дронів: "Практично все для виробництва у нас є, окрім камер та акумуляторів. Але й ці компоненти можна знайти на відкритому ринку".
Основний фокус, за словами експерта, слід зробити на дронах дальньої дії: "Це наше головне озброєння для завдання ударів у глибокому тилу ворога. І тут ми не маємо питати дозволу у НАТО".
Масове виробництво FPV-дронів – ще один критичний напрямок. Головна проблема галузі, на думку "Флеша", – нестабільність характеристик. Сьогодні дрони працюють на одному діапазоні, завтра – на іншому. Росіяни швидко адаптуються, змінюючи частоти, тестуючи нові можливості.
Експерт наголошує на важливості оперативного моніторингу радіочастот на фронті. "Щоб зрозуміти їхню тактику, треба відстежувати роботу операторів. Якщо вони перемикаються на новий діапазон і продовжують працювати, значить, знайшли "вікно" в українській обороні", – каже Сергій.
Ще одна проблема – сприйняття військового виробництва в суспільстві:
Часто звучить думка, що виробники не мають права на прибуток у 10-20-30%, бо це ж для армії. Але ВПК – це бізнес, як і будь-який інший. Якщо підприємства працюють "у нуль", вони просто зникають. Ми вже бачили, як волонтерські команди, що намагалися працювати без прибутку, зрештою не могли собі дозволити навіть тестовий дрон.
Українською перевагою "Флеш" називає "гаражний військово-промисловий комплекс", розподілені виробництва: "У цьому наша сила. У нас сотні маленьких виробників, які диверсифіковані та розкидані по різних місцях – вони адаптуються швидше, ніж великі компанії".
Український ринок оборонних технологій: виклики та перспективи стандартизації
Водночас у Brave1, кластері підтримки розробок оборонних технологій, вважають більш перспективними саме технологічні виробництва, а не "гаражі". Розвиток галузі у промислових масштабах неможливий без стандартизації та уніфікації. Олег Донець, керівник напряму по роботі з силами безпеки та оборони Brave1, розповів на заході про розвиток ринку військових технологій в Україні, ключові виклики та необхідність обережного підходу до стандартизації.
Коли два роки тому ми запускали Brave1, перед нами стояло завдання зрозуміти, що таке ринок оборонних технологій в Україні: скільки у нас команд, учасників, приватних ініціатив, розробників. Тоді не було чіткої картини, і ми підтримували будь-яку ініціативу, яка з’являлася,
– зазначив Донець.
За його словами, після початку повномасштабного вторгнення ринок оборонних інновацій отримав потужний імпульс для розвитку. Фактично, будь-яка ініціатива знаходила своє застосування: у військах, в окремих бригадах чи інституціях. Але важливо не починати одразу зі стандартизації, бо це може загальмувати розвиток галузі, пояснив Донець.
Зараз, коли, наприклад, у сфері безпілотних літальних апаратів діє понад 500 компаній, можна говорити про уніфікацію, але з урахуванням інтересів виробників. "Чому Китай сильний? Бо має масове виробництво. Чи можемо ми створити такі умови в Україні? Якщо так, тоді стандартизація та уніфікація у дроновій галузі можлива. Але її слід обговорювати, виходячи з реальних можливостей ринку", – наголосив представник Brave1.
Донець також зазначив, що швидкі зміни на полі бою диктують гнучкість у впровадженні технологій. Рішення, яке працює сьогодні, завтра може стати застарілим. Наприклад, у сфері зв’язку спочатку перехід на новий рівень відбувався за шість місяців, потім – за три, а зараз – за один. І у разі жорсткої стандартизації технології це могло б стати серйозною проблемою, пояснив експерт.
У роботі Brave1 важливим фактором є баланс між можливостями виробників та потребами військових.
Ми працюємо для військових, адже дрон має бути ефективним на полі бою. Звичайно, до їх побажань треба прислухатись і з ними працювати. Але завжди пам'ятати, що десь правда посередині між користувачем і виробником,
– підсумував Донець.
Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones, також наголошує, що головне – постійний діалог між виробниками та військовими. "Не бійтеся говорити зі своїми замовниками, давати техніку на тестування. Ми часто запитуємо у розробників: "Ви консультувалися з військовими щодо вашого продукту?" І вражає, наскільки часто відповідь – ні", – каже Берлінська.
За її словами, багато виробників вірять, що їхня розробка – це "кнопка перемоги", але не отримують зворотного зв’язку від фронту.
Вони не їздять по підрозділах, не збирають фідбек, не впроваджують покращення. Якщо у вас продукт дійсно класний, то природно він знайде свого покупця. Тому що зараз це питання життя і смерті,
– додала Берлінська.
Ще одна небезпечна тенденція, на думку Берлінської, – корупційний вплив на ринок. "Деякі чиновники починають вважати, що можуть вирішувати, кому працювати, а кому – ні. Це злочин не лише з точки зору закону, а й перед власною совістю та країною", – наголошує Берлінська.
Вона закликає виробників не мовчати про корупційний тиск та називати імена. Адже корумповані чиновники та проблемні ситуації, які вони створюють та яких дуже багато, – це "постріл у себе і свою країну".

