Прагнення Дональда Трампа укласти швидкий мир за рахунок поступок із боку України викликає серйозні застереження в Японії. Там чітко усвідомлюють небезпеку домінування принципу сили над верховенством міжнародного права крізь призму загроз у Індо-Тихоокеанському регіоні.
Під час нещодавньої поїздки експертів Центру «Нова Європа» до Токіо неодноразово доводилося чути про те, що сталий і справедливий мир в Україні є важливим із погляду інтересів самої Японії.
По-перше, це пов’язано зі стійкою прихильністю Японії міжнародному порядку, що ґрунтується на правилах, і побоюванням японцями змін у світовій системі під лідерством США на користь протистояння великих держав. По-друге, є занепокоєння, що несправедливий мир та поступки Росії стануть неправильним сигналом для Китаю в його напористих діях щодо Тайваню та в Південно-Китайському морі й Північній Кореї.
Японія та США: виклики для альянсу
В японських офіційних колах звучить упевненість в американських гарантіях безпеки. Під час нещодавнього візиту прем’єр-міністра Шігеру Ішіби до Вашингтона Трамп запевнив у непохитній прихильності обороні Японії, включно з використанням ядерних можливостей.
Однак днями Дональд Трамп розкритикував американо-японський альянс, зокрема умови Договору про взаємне співробітництво та безпеку, зазначивши: «У нас є цікава угода з Японією про те, що ми повинні захищати їх, але вони не повинні захищати нас… Хто укладає ці угоди?». Він також звинуватив Токіо в тому, що японці виграють від торговельних відносин зі США.
Ці заяви є очікуваними, Трамп неодноразово вдавався до них раніше. Під час його першого перебування в Білому домі тиск на Японію вдалося пом’якшити завдяки дружбі тодішнього прем’єр-міністра Шіндзо Абе з американським президентом. Абе чимало інвестував у особисті стосунки з Трампом, що допомогло забезпечити стабільні союзницькі відносини між країнами.
Наразі в активі офіційного Токіо такої переваги немає. Після повернення Трампа в президентське крісло в Японії очікують поновлення розмов про більший фінансовий внесок за американські безпекові гарантії та необхідність бути готовими до «трансакційних» відносин.
Японія вже зробила низку кроків, аби посилити свої позиції в альянсі. З одного боку, збільшує оборонні можливості та поставила за мету до 2027 року подвоїти витрати на власну оборону. З іншого — виступає важливим стовпом американської безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Для Токіо альянс зі США залишається основою зовнішньої та безпекової політики. Водночас знецінення союзницьких відносин та альянсів, а також тиск на союзників і заяви про можливий відхід від безпекових зобов’язань викликають занепокоєння щодо безпекового та економічного майбутнього Японії, а в неофіційних розмовах звучать застереження через нинішню поведінку Трампа: «Якщо з Україною так, то чи можемо ми бути впевнені в підтримці США, як раніше?».
Президентство Дональда Трампа та зміна підходів до питань міжнародної політики з боку американської адміністрації, зокрема щодо мирного врегулювання російсько-української війни та відновлення діалогу між США та РФ, можуть поставити японський уряд у непросту ситуацію. Річ у тім, що тоді вони будуть змушені збалансовувати свою політику у відносинах зі США та союзниками з урахуванням власних вразливостей у питаннях економіки та залежності в питаннях безпеки від Вашингтона.
Так, за інформацією Bloomberg, під час переговорів щодо проєкту спільної заяви міністрів закордонних справ G7 США вимагали не використовувати «ворожої» риторики стосовно Росії, щоб не зашкодити майбутнім переговорам. Це, з одного боку, підриває єдність групи та злагоджену політику країн G7 щодо підтримки справедливого й тривалого миру в Україні. З іншого — подає передчасні сигнали багатьом західним компаніям щодо можливості повернутися до бізнесу з РФ, яка продовжує агресію проти України.
Санкційні послаблення стосовно РФ без повного звільнення окупованих українських територій, як і допущення Росії до G7 (Дональд Трамп говорив про таку можливість), руйнують фундаментальні принципи, на яких базується група. Це також може стати новим випробуванням як для G7 загалом, так і для Японії зокрема через тиск із боку США, який останнім часом активно застосовує Трамп для досягнення власних цілей.
Суперечка Володимира Зеленського й Дональда Трампа під час їхньої зустрічі у Вашингтоні занепокоїла Токіо. Прем’єр-міністр Шігеру Ішіба наголосив, що Японія не має наміру ставати на чийсь бік, натомість повинна зробити все можливе, щоб запобігти розколу між США, Україною та країнами G7. «Ми хотіли б докласти подальших зусиль, аби побачити, як можемо зберегти американську участь і забезпечити єдність G7 загалом», — наголосив він.
Незмінна підтримка України
За більш як три роки повномасштабного вторгнення Японія стала одним з провідних донорів України, виділивши нам понад 12,1 млрд дол. фінансової, гуманітарної та нелетальної допомоги. Тільки 2024 року вона спрямувала 4,2 млрд дол. на підтримку нашої країни. Паралельно Токіо надає допомогу через Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA), сума підтримки якого сягнула 1,5 млрд дол.
За умов послаблення американської допомоги Україна потребує незмінної залученості Японії до підтримки стабільного функціонування її економіки та енергетичної стійкості, збільшення можливостей для лікування та реабілітації поранених військових тощо. Важливо, що голова українського офісу JICA Хідекі Мацунага у своєму виступі на V Форумі Україна—Японія підтвердив, що вони розглянуть можливість «максимально, наскільки це можливо», заповнити прогалини у фінансуванні проєктів в енергетичній галузі та інфраструктурі, які виникли після припинення фінансування з боку USAID.
Водночас у Японії досі панує стійке упередження щодо надання військової допомоги Україні. З одного боку, це пояснюється обмеженнями Трьох принципів експорту зброї. З іншого — пацифістськими настроями, глибоко вкоріненими в японському суспільстві. Попри те, що громадська думка про необхідність і далі підтримувати Україну протягом трьох років зберігається на рівні 70%, надання прямої військової допомоги сюди не входить. Така позиція суспільства стосується не лише України.
Згідно з недавнім опитуванням UTokyo ROLES Survey SAFER, у разі нападу Північної Кореї на Південну лише 14,6% респондентів підтримують постачання зброї, тоді як на першому місці (41,6%) стоять економічні санкції, непряма військова допомога — на четвертому (29,9%).
Аналогічна картина стосується й можливого нападу Китаю на Тайвань і розгортання війни між ними. За надання зброї — 18,9%, тоді як за економічні санкції — 44,5%, а за непряме постачання зброї — 33,5%. І це при тому, що ці країни розташовані поряд із Японією, а їхня безпекова ситуація безпосередньо впливає на неї.
З огляду на ці застереження, Україна та Японія мають посилювати співпрацю в межах двосторонньої безпекової угоди, яка окреслює широкі напрями співпраці між Києвом і Токіо, а також трикутника Японія—Україна—НАТО. Є обережні сподівання на більшу залученість Японії до підтримки України у сфері протиповітряної оборони, зважаючи на попередні дії японського уряду, зокрема виділення 37 млн дол. на закупівлю систем протидії БПЛА через цільовий фонд НАТО, а також надання транспортних засобів для потреб ЗСУ.
Нині перед Японією та іншими західними партнерами України постає надскладне завдання. По-перше, зберегти єдність і знайти спосіб спільними зусиллями протистояти натиску Трампа та його адміністрації, який завдає величезної шкоди позиціям США та світу загалом. По-друге, підтримати боротьбу України проти російської агресії в досягненні справедливого миру. Адже від цього залежить і їхня безпека, яка є неподільною для Європи й Азії та світу загалом.