Дилема для Путіна, Курська область й "червоні лінії" України: огляд західних ЗМІ за тиждень

Як і анонсував Володимир Зеленський, минулий тиждень видався напруженим у контексті дипломатичної роботи. Переговори у Джидді стали справжньою перемогою Києва, й, що головне, змусили Трампа повернути свою увагу у бік Москви. Водночас не менш уважно Україна та світ спостерігали за боями у Курській області, які, ймовірно, добігають свого кінця. Про те, що писали західні ЗМІ за тиждень з 10 по 16 березня 2025 року, читайте в матеріалі 24 Каналу.

Чи погодиться Путін на 30-денне перемир'я

Минулого тижня Україна провела успішні переговори з Сполученими Штатами. За результатами зустрічі українська та американські делегації погодилися по 30-денне перемир'я не лише у повітрі й морі, а в усіх аспектах. Як пише The Economist, цього разу Путін має ухвалити доленосне рішення.

У матеріалі The Economist виділяє головну проблему для диктатора: він не досяг всього, чого хотів в Україні. Пожертувавши 100 – 200 тисячами солдатів єдине, що йому вдалося, так це захопити приблизно 11% території України.

Пан Путін може грати роль могутнього воїна, відвідуючи передову на російському телебаченні, але це жалюгідний результат для такого колосального зусилля.

Видання зазначає, що Путін, ймовірно, за допомогою Трампа хотів би отримати те, що йому не вдалося відвоювати. Російський диктатор спробує приєднати свої умови до майбутнього припинення вогню. Наприклад, не відновлювати військову допомогу Україні, провести вибори чи визнати окуповану територію російською, – чому Трамп має протистояти.

Владімір Путін може намагатися затягнути або ускладнити процес безкінечними вимогами про "уточнення". Однак припинення кровопролиття в Україні, хоча і тимчасове, було б досягненням для Дональда Трампа. Він уже чинив тиск на Україну, що було найлегшою частиною завдання. Тиск щодо Росії наразі обмежився лише обнадійливими заявами про готовність "вжити фінансових захотів".

"На жаль, слова нічого не варті. Тепер настав час чинити справжній тиск на Путіна. Чи наважиться він?" – підсумовує

Україна окреслила свої "червоні лінії" у мирній угоді

Британський The Independent опублікував великий матеріал, у якому розповів про так звані "червоні лінії України" у переговорах – тобто теми, які є принциповими для української сторони.

Як зазначають джерела видання, одним з ключових питань є повернення десятків тисяч українських дітей, яких викрали та вивезли до Росії або на окуповану територію без згоди батьків чи опікунів. За даними Києва, таких нараховується щонайменше 20 тисяч.

Іншим важливим питанням є вимога Путіна поступитися Донеччиною, Луганщиною, Запоріжжям та Херсонщиною. Українські офіційні особи повідомили, що погоджуються на те, що фронт заморожується по нинішній ЛБЗ, і Росія наразі утримує певну територію, щоб припинення вогню спрацювало, однак будь-які поступки додатковою територією неможливі.

Нерозумно вимагати, щоб, наприклад, Запоріжжя чи Херсон повністю віддали – це для нас звучить як ф*гня,
– зазначає співрозмовник видання.

Співрозмовники з українських владних кіл стверджують, що доля територій, які утримуються Росією з моменту вторгнення в лютому 2022 року, не вирішена. Однак вони зазначають, що Україна зробить все можливе задля дипломатичного повернення земель.

Водночас Україна вимагає повернення тисяч цивільних осіб, незаконно утримуваних Росією, які не вважаються військовополоненими і тому не будуть включені в обмін військовополоненими. Також є потреба в міжнародних гарантіях безпеки на випадок, якщо Путін порушить будь-яку угоду про припинення вогню.

Що стало "ключем до успіху" росіян у Курській області

Минулого тижня російській армії вдалося значно відтиснути українські сили у Курській області та повернути контроль над Суджою. Оглядач Forbes Девід Акс розповів, що ключем до успіху росіян стала елітна група безпілотників – Центр передових безпілотних систем "Рубікон", яка 25 лютого розпочала атаку на логістику ЗСУ у Курській області.

Оглядач розповів про одну з тактик росіян. Оператори "Рубікону" влаштовували засідки на українську техніку: замість того, щоб висіти у повітрі, російський дрон опускався на землю, очікуючи колону. Інновації у цьому немає, проте така повітряна засідка вимагає особливих навичок та досвіду – якими оператори "Рубікон" володіють. Також ворог встановлював пастки, висаджуючи безпілотники на дорогах і підриваючи їх під транспортом.

Водночас Акс визнає, що Курщина зараз ледь не єдина ділянка фронту, на якій ворогу вдалося отримати перевагу. В інших місцях наступальні операції Росії застопорилися, а подекуди вона мусить відступати перед обличчям українських контратак. Залучення "Рубікону" на Курщину послабило російські сили на Півдні, що дало змогу ЗСУ повернути деякі позиції.

The Wall Streat Journal також визнає, що вирішальне значення для росіян у Курській області відіграли дрони на оптоволокні, які непіддатливі до РЕБ. Росія змогла задіяти своїх найкращих операторів БпЛА, які перемістилися ближче до лінії фронту, аби атакувати цілі у тилу.

Говорячи про майбутнє Курської операції, то видання зауважує, що "зухвала військова авантюра" добігла кінця. Деякі аналітики називають операцію "дурістю", проте інші вважають, що Україна мала спробувати щось нетрадиційне.

Зрештою, за словами українських офіційних осіб, Курська операція виконала своє завдання. Вона показала, що українська армія ще може наступати, запобігла вторгненню росіян у Сумську область, а також поповнила обмінний фонд.

Відступаючи з Курська, Україна стабілізувала ключові ділянки лінії фронту на сході України, відтіснивши Росію від охопленого боями міста Покровська та контратакувавши у місті Торецьк.

Ставка України на безпілотники зіграла

The Economist віддає данину прийняттю Україною безпілотників, зазначаючи, що ця ставка окупилася. За основу видання взяло дослідження Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) та Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).

Перш за все аналітики виділяють те, що дрони стали найбільш смертоносною зброєю в Україні. У 60-70% всіх випадків причиною пошкоджень або знищень російських техніки стали саме безпілотники.

За їх данними, наразі зростає частка безпілотників, оснащених штучним інтелектом для наведення. Це дозволяє наводити цілі на завершальній фазі польоту, навіть якщо зв'язок оператора з дроном втрачено. Автоматичне наведення здатне спрацьовувати на відстані 2 і більше кілометрів, залежно від умов. Таким чином ШІ може підвищити показники влучання: один чи два безпілотники з штучним інтелектом можуть виконувати роботу, на яку раніше вимагалося вісім або дев'ять звичайних.

Водночас CSIS зазначає, що Україна планує піти у питанні безпілотних систем набагато далі. Вона прагне "усунути військових із безпосередніх бойових дій і замінити їх автономними безпілотними системами".

Окрім цього, Україна прийняла концепцію програмно-визначених озброєнь, у яких "операційний код має більше значення, ніж фізичний дизайн". Українські виробники створюють "модулі" – зазвичай це мікросхеми, які можуть бути встановлені або модернізовані на дешевому та масовому обладнанні. Якщо таке обладнання потрапить до росіян, то аби його відтворити вони потребуватимуть цінного часу.

Четверте – у всьому цьому все ще є обмеження. За даними RUSI, близько 60-80% українських ударних дронів з видом від першої особи (FPV) не досягають своїх цілей, що залежить від навичок оператора та розташування цілі.

Понад 50% поранень зараз спричинені дронами, тоді як наприкінці 2023 року цей показник становив 25%.

Як зазначає RUSI, через постійну загрозу з боку дронів техніку доводиться тримати щонайменше за 7 кілометрів від лінії фронту, тому солдати копають окопи вручну, використовуючи кирки та лопати. Деякі мінні поля досі розміновують вручну.

"Похмура іронія полягає в тому, що штучний інтелект і робототехніка зробили поле бою ще більш смертоносним для тих, кому не пощастило опинитися на його передовій", – зазначають аналітики.

Європа хоче захиститися під ядерною парасолькою Франції та Британії

CNN зазначає, що для багатьох у Європі Дональд Трамп пробив діри в ядерній парасольці НАТО. Тепер європейці намагаються згуртуватися під ядерним захистом Франції чи Британії.

Якщо Сполучені Штати завжди були старшим братом Європи, то Франція та Велика Британія також є давніми ядерними державами – і деякі європейські лідери замислюються над тим, чи може найвищий стримувальний фактор для Москви знаходитися набагато ближче до дому.

Відомо, що Франція має близько 290 ядерних боєголовок, а Велика Британія – 225 розроблених США ракет Trident. Проте експерти переконані, що без арсеналу такого масштабу, як у Росії, Франція здатна погрожувати лише "стратегічною відплатою".

Порівняно невеликий ядерний потенціал Франції у порівнянні з США робив його легкою мішенню для скептицизму, навіть серед найвищого військового командування Заходу

Американський арсенал має ключову особливість: можливість мінімізувати будь-який термоядерний обмін. США можуть вдарити всього один раз, замість того щоб використовувати весь арсенал одразу. Натомість французький ядерний арсенал історично розглядався як крайній засіб.

Окрім цього, європейці не мають ядерної культури, адже історично покладалися на захист США. Але будь-яке справжнє стримування Росії потребуватиме звичайних і ядерних сил, і за Трампа "питання в тому, чи можна розраховувати на американську прихильність і участь".