Чому закриття "Радіо Свобода" мало стати українською перемогою, а стало поразкою США

Коли я працював на Радіо Свобода, то ми жартували, що наше завдання в тому, щоб нас закрили.

Тому що "Радіо Свобода" працює лише там, де є проблеми із демократією. Нашим тріумфом як країни було б перерости українську редакцію.

Потрібно розуміти, що всі медіа у нашій країні ділилися на п'ять типів – за мотивами спонсорів.

ЗМІ фінансово-промислових груп. Гаманці скуповували телеканали для інформаційного захисту бізнесу та заради статусу – як футбольний клуб. Обмінювали лояльність медіамайданчиків на поступки з боку влади. Порядок денний ЗМІ залежав від стосунків господаря з вертикаллю.

ЗМІ, які намагалися бути бізнесом. У них безліч проблем. Рекламний ринок мізерний, конкуренція зі "ЗМІ на утриманні" висока, аудиторія не звикла платити за контент. У результаті виходила ситуація, коли будь-який ринковий стартап приречений тягнутися до точки беззбитковості, як віслючок за морквою.

ЗМІ на держзабезпеченні. Кожна влада полюбляла плутати свою шерсть із державною, тому вимагала від них бути рупорами та пропагандистами. До появи "Суспільного" ця ніша була проклятою. А тепер "Суспільне" – це єдина ложка меду в бочці з слухняними та покірними.

Ще були ЗМІ із західним фінансуванням. Інформаційний прожитковий мінімум. Такий собі термометр здорового глузду. Вони не озиралися на самоокупність, не шукали реклами і могли боротися на користь якості, а не кількості. Вони вміли в цінності та в місію. Дональд Трамп спочатку скасував гранти, а потім знищив "Радіо Свободу" та "Голос Америки". Тепер у цій ніші залишилися ВВС, DW і, мабуть, все.

А ще були ті, хто брав гроші у Москви. Безпосередньо або через посередників. Під медіавивіскою або під блогерським статусом. В них сьогодні свято.

Я сподівався, що "Радіо Свобода" закриють, бо ми впоралися.

Її закрили, бо не впоралися США.

Оригінал