«Культура проти куль»: як іспанські волонтери повертають українцям силу жити

Хто допоможе тим, хто допомагає іншим? У темні часи, коли втома й виснаження сягають крайніх точок, хочеться доторкнутися до когось справжнього, щирого, хто скаже: «Бачу, тобі важко. Я з тобою. Чим я можу тобі допомогти?». І що найголовніше — справді буде готовий допомогти, підтримати, розділити розпач і біль…

Ми всі важливі одне для одного, й лікуємось і, на жаль, травмуємось теж одне об одного. «Я помітила такий парадокс: якщо ділишся радістю, то її стає більше, а якщо горем — воно зменшується», — зауважила молода жінка на одній із терапевтичних сесій. Добро, як промінчик сонця в непроглядній темряві, дає паросток надії, пробуджує до життя, і тоді його хочеться множити, нести у світ від серця до серця, й так потихеньку світло перемагає темряву.

Таким промінчиком сонця для українських психологів стала іспанська ГО «Культура проти куль» (Cultura Contra Balas). Особлива організація волонтерів, які проводять соціально-психологічні відновлювальні програми для українців: матерів і дружин полеглих воїнів; жінок, які пережили травматичні події; військових медиків; учителів із прифронтових територій; літні табори для підлітків. Ця ініціатива стала можливою завдяки одному іспано-українському подружжю — Наталії Москаленко й Давиду Гонзалезу та всій їхній родині й друзям, яким небайдужа доля українців. Вони щиро вірять у цілющу силу доброти та підтримки одне одного й вкладають власні кошти та особистісні ресурси у відновлення наших громадян. Від початку війни силами волонтерів було організовано й проведено 12 заїздів, 350 учасників отримали зцілення.

Днями Наталія Москаленко та її родина гостинно зустрічали в сонячній Іспанії команду українських психологів, справжніх професіоналів своєї справи, які наполегливо стоять на варті психологічного здоров’я наших громадян у часи війни. Всі фахівці дуже багато працюють, дотичні до більшості благодійних і соціально-психологічних ініціатив із відновлення нашого суспільства, надають психологічну підтримку особливо вразливим категоріям населення, жінкам із втратами й невизначеними втратами, внутрішньо-переміщеним особам, військовим та їхнім сім’ям, звільненим із полону військовим і цивільним заручникам, бійцям після ампутацій, громадянам із травматичним досвідом, працюють із дітьми загиблих героїв, проводять тренінги та психологічно-просвітницьку роботу для широких верств населення щодо розвитку навичок стабілізації, відновлення та стресостійкості, волонтерять. Як і всі люди, психологи так само потребують відпочинку, поповнення сил та енергії, адже дуже багато віддають, а попереду ще чимало важливої роботи. На жаль, за всі роки війни дуже мало, буквально одиниці проєктів були спрямовані на відновлення ресурсів психологів. Можна сміливо вважати, що це був перший масштабний захід у цьому напрямі, надзвичайно важливий для нас усіх.

Хочеться щиро подякувати за той неоціненний досвід турботи та піклування, який усі ми отримали, й ресурс, який здобули. Терапевтичним було все: феєрична сонячна Іспанія з неповторною колоритною природою та самобутньою культурою, смачна їжа, тепло людського спілкування й підтримувальних обіймів. До нашого зцілення долучилися 64 волонтери. Надважливими були самі історії життя цих людей, той досвід, який привів їх до цінностей творити добро.

Стів Вуд — волонтер, котрий займається благодійністю під гаслом «У світі, де ти можеш бути ким завгодно, будь добрим», — звичайний водій. Має хобі — байки (мотоцикли). Якось він перейнявся стражданням сім'ї, в якій дитина мала невиліковну хворобу. Відтоді він вирішив додати радості в останні дні життя дітей і побачити усмішки на обличчях батьків. Стів почав одягати смішні костюми й катати на байку всіх охочих. Попри горе, що чекало на ці сім’ї попереду, вони почувались абсолютно щасливими в моменті й були безмежно вдячні волонтерові за добро. Для нашої групи Стів організував фантастичну подорож на байках навколо гори Слон. Цей день і ці емоції, без перебільшення, ми пам’ятатимемо все життя.

Не менш вражає й історія Падді Бреннона, власника боксерського клубу, який організував нам майстер-клас із боксу й подарував можливість вивільнити зайві негативні емоції та наповнити себе відчуттям сили, впевненості й радості. Ніхто з нас і не підозрював, що так потребує цього досвіду і що, доторкнувшись до цієї людини, всі ми по-своєму трансформуємося. Падді — ірландець, виріс у багатодітній неблагополучній сім’ї і протягом певного часу поневірявся в місцях позбавлення волі. Так тривало доти, доки на його шляху не зустрілися добрі люди, які повірили в нього й допомогли повірити в себе. Це були його тренер із боксу і звичайна жінка, яка надала йому безоплатно квартиру для проживання, коли він вирішив змінити своє життя. Хлопець знайшов роботу на будівництві, а з часом почав допомагати влаштовуватись на роботу й опановувати професію проблемній молоді, безхатькам, звільненим із в’язниць. За роки свого становлення він допоміг величезній кількості людей, за що нагороджений орденом королеви Англії.

Франческа Стуллі — англійка, викладачка йоги, тілесна терапевтка в методі Розен. Із перших днів долучилася до проєкту, допомагає з організаційними моментами — залучає волонтерів, проводить медитативні практики, а також тілесні практики й масажі. Добра, світла людина, яка подолала непростий шлях до себе й допомагає іншим віднайти спокій і гармонію. Безцінний досвід, безмежно вдячні.

У межах програми нас відвідала президентка Європейського союзу жінок Маргарет Хейлз разом зі своєю командою. Організація активно працює над захистом прав жінок у суспільстві. Активістки приготували для нас благодійний обід, і разом ми обговорювали болючі виклики сьогодення та можливі шляхи їх подолання. Це був важливий діалог, де ми могли донести реальні проблеми та страждання, з якими стикаються жінки й усе наше суспільство в часи війни, нагадати про необхідність продовження допомоги, підтримки та захисту в цей непростий час. Ми намагались якомога точніше передати реальність такою, яка вона є ізсередини війни для українського народу — через історії та почуття людей, яким допомагаємо, через наші власні історії. Іспанським жінкам було важко навіть слухати про жахи та звірства, які доводиться переживати українцям. Водночас вони погодилися, що, дотикаючись до такого болючого досвіду, більше розуміють ціну нашої свободи й важливість донесення до світу, чому ми не можемо зараз просто так розмовляти з росіянами й чому є такими вразливими до будь-яких домовленостей.

Хочеться особливо подякувати й низько вклонитися всій родині Наталії Москаленко — сестрі Тетяні, батькам пані Любі й пану Миколі, харків’янам, які самі стикнулися з жахіттями та втратами війни, але не зламалися, а згуртувалися для допомоги землякам в Іспанії й кожну групу зустрічають як найдорожчих родичів, даруючи любов, турботу й милосердя.

Загалом важко переоцінити важливість проєктів психологічного відновлення українців на сучасному етапі, адже в нас усіх нині не задоволена одна з найважливіших базових потреб — потреба в безпеці, яка є запорукою здорового розвитку та функціонування людини. За результатами четвертої хвилі всеукраїнського дослідження ментального здоров’я в межах програми «Ти як?» (грудень 2024 — січень 2025), 83% українців відчувають сильний стрес, 78% пов’язують це з повномасштабною війною, 71% відчуває потребу в психологічній підтримці. Крім того, 86% українців вважають, що тему ментального здоров’я треба зараз висвітлювати більше. Особливо важливі в цьому напрямі такі міжнародні ініціативи, бо ж дають можливість передусім хоч на певний час задовольнити базову потребу в безпеці, що сприяє швидшому та якіснішому відновленню. Такі проєкти важливі ще й тому, що дають змогу людям інших культур трохи краще пізнавати українців, наші реалії й наші почуття, а нам, своєю чергою, — знайомитися з іншими народами, переймати найкращий досвід.

Фантастичний досвід участі в цьому проєкті допоміг нам відпочити, відновити сили, щоб далі сумлінно виконувати свою роботу. Надихнувшись прикладом волонтерів ГО «Культура проти куль», хочеться долучитися до ініціативи «Добрування: передай далі» й нести у світ добро.