Угода України та США щодо мінералів: WSJ нагадав про небезпечний прецедент із видобутком нафти

Минулі пакти безпеки США – застережлива історія для української угоди щодо мінеральних ресурсів.

Як передає "Хвиля", про це пише The Wall Street Journal.

Видання зазначає, що угода про права на видобуток корисних копалин, яка, за словами адміністрації Трампа, дозволить США взяти на себе відповідальність за оборону України, має повчальний історичний прецедент у вигляді неофіційного пакту Вашингтона із Саудівською Аравією "нафта в обмін на безпеку".

У статті йдеться, що протягом десятиліть після Другої світової війни безпека Саудівської Аравії забезпечувалася присутністю в королівстві американських нафтових компаній, які перекачували нафту, що підтримувала економічну експансію США, а також американською авіабазою.

Президент Джиммі Картер зберіг угоду "нафта в обмін на безпеку", навіть після того як саудівці націоналізували свою енергетичну промисловість у 1980 році, розробивши нову зовнішньополітичну доктрину, яка захищала лінії постачання нафти в Перській затоці за допомогою військової сили США.

Тепер же саудівці переконалися, що економіка не завжди визначає рішення Вашингтона щодо розгортання військової сили, і прагнуть отримати чітко закріплені гарантії оборони.

Геополітичні аналітики наголошують, що це пов’язано з тим, що економічні інтереси США можуть різко змінюватися.

"Аргумент, що українці можуть покладатися на неявні гарантії безпеки з боку США через американський економічний інтерес до їхніх рідкісноземельних ресурсів, – це слабка надія для їхньої безпеки", – сказав аналітик Інституту Близького Сходу у Вашингтоні Грег Гауз.

У 2019 році, під час першого терміну президента Трампа, передбачувана атака іранських безпілотників і ракет, яка вивела з ладу найбільший нафтовий об’єкт Саудівської Аравії, не зустріла прямої військової відповіді з боку США.

Це лише посилило зростаючу невпевненість у тому, що Ер-Ріяд та інші столиці Перської затоки можуть і надалі розраховувати на підтримку США. Відтоді вони почали розглядати Росію та Китай як додаткових партнерів у сфері безпеки.

Зазначається, що у 1990 році США все ж захистили саудівців, відправивши пів мільйона військових для відбиття вторгнення Саддама Хусейна в Кувейт, яке загрожувало саудівським нафтовим родовищам, стабільності світових енергетичних ринків і союзнику США – Ізраїлю.

Гауз підкреслив, що перед вторгненням Саддама США все ще розглядали Перську затоку через призму холодної війни як стратегічний актив, який необхідно захищати.

Через три десятиліття, коли по об’єктах Саудівської Аравії було завдано удару, США відмовилися від цієї точки зору та значною мірою припинили залежність від нафти з Близького Сходу, втомившись від нескінченних конфліктів у регіоні.

Вашингтон і Київ близькі до завершення угоди щодо мінеральних ресурсів напередодні окремих переговорів з Москвою за посередництва США про припинення конфлікту. Угода не містить прямих гарантій безпеки, хоча Трамп заявив, що залучення американських компаній до інвестування в гірничодобувний сектор України є найкращою гарантією безпеки країни.

"Я б не став розглядати це як гарантію безпеки. Але, безумовно, якщо у США є економічні інтереси, які приносять дохід нашому народу, а також народу України, ми будемо зацікавлені в їхньому захисті, якщо вони опиняться під загрозою", – заявив держсекретар Марко Рубіо після зустрічі з українськими чиновниками в Саудівській Аравії.

Видання звертає увагу на те, що Україна вже схильна з обережністю ставитися до міжнародних обіцянок. Країна відмовилася від ядерної зброї, успадкованої від СРСР, після Будапештського меморандуму 1994 року, в якому США, Велика Британія та Росія надали гарантії безпеки, зобов’язуючись не застосовувати силу проти територіальної цілісності чи незалежності України. Через двадцять років Росія анексувала Крим і не зіткнулася із значним міжнародним спротивом.

"Порівняно з пактом безпеки Саудівської Аравії із США, Україна стартує з відставання. Американський та саудівський нафтові сектори й збройні сили були тісно переплетені протягом десятиліть до створення доктрини Картера. На відміну від цього, сировинна промисловість України стикалася з серйозними перешкодами для іноземних інвестицій ще до того, як унаслідок воєнних дій 40 % найважливіших родовищ корисних копалин опинилися під контролем Росії. Якщо американські компанії все ж прийдуть в Україну, то для початку роботи знадобляться роки. І навіть тоді немає жодних гарантій, що вони будуть прибутковими, що може поставити під загрозу будь-які зобов’язання США в галузі безпеки", – йдеться в статті.

За словами директора програми США в Міжнародній кризовій групі Майкла Вахіда Ханни, видобувні галузі в зарубіжних країнах історично створювали відносини з США у сфері безпеки, зокрема в деяких частинах Центральної та Південної Америки, а також у Південно-Східній Азії. Але зазвичай це відбувається органічно протягом десятиліть.

В України, ймовірно, немає стільки часу, а механізм пакту "корисні копалини в обмін на безпеку" все ще незрозумілий і важко піддається опрацюванню.

"Вони хочуть гарантій безпеки, а це не те саме. Це ідея про те, що, можливо, за певного розвитку подій США будуть інвестувати в безпеку та стабільність України. Це може бути максимум того, що вони можуть отримати, але це не гарантія безпеки, і все це доволі спекулятивно", – сказав він.

Ханна також зазначив, що важко уявити, як усе це складеться таким чином, щоб забезпечити інвестиції, безпеку та стабільність.

У статті йдеться, що навіть якщо обставини складуться на користь американських гірничодобувних компаній в Україні, зміни у світовій економіці можуть змістити акцент із сировинних товарів або зробити інші місця більш привабливими для інвесторів, що перекреслить супутні зобов’язання США щодо безпеки.

За словами скептиків, Трамп, який вже публічно висловлювався про укладання угод з Росією, може легко укласти з Путіним контругоду, яка підірве будь-які зобов'язання з безпеки України, що випливають із угоди з корисних копалин.

Науковий співробітник з геополітики та безпеки вашингтонського аналітичного центру Center for American Progress Х.А. Хеллієр зазначив, що малоймовірно, що угода щодо корисних копалин зміцнить безпеку на всій території України.

"Це не так джерело підтримки безпеки, як спосіб сказати російським: «Чи можете ви не робити нічого в цих районах або не атакувати лінії, які пов'язують американський бізнес з цими конкретними точками?", - сказав він.

При цьому деякі стверджують, що підхід Трампа, заснований на реальній політиці, є більш ефективним, ніж той, який заснований на збереженні порядку, заснованого на правилах, встановлених США після Другої світової війни.

Однак історик Деніел Іммервар підкреслив, що США часто витрачали величезну кількість крові та коштів, у тому числі у своїх найтриваліших війнах у В'єтнамі та Афганістані, щоб зберегти певну глобальну систему без негайної транзакційної економічної вигоди.

"Якби ви могли зайняти правильну позицію, ви могли б бути впевнені, що США боротимуться 20 років, але не втратить обличчя та престиж", - додав він.

Раніше ми писали, що кажуть американські експерти про позицію Путіна у мирних переговорах.