Хто такий Ярвін, чому російська пропаганда зламалася та чи існує в Україні під час війни медіа як бізнес

Субота, 15 березня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку команда «Детектора медіа», яка продовжує працювати попри всі складнощі.

Перемир’я (не)потрібне і (не)можливе

Перемовини України і США в Джидді призвели до збою в роботі російської пропагандистської машини.  З одного боку, посадовці впевнено  розповідають, що всі умови та угоди має розробити сама Москва, і США  повинні просто чекати, поки Кремль щось запропонує. З іншого боку, Z-пропаганда засмучена: виглядає так, що хоч м'яч і на стороні Путіна (як твердять всі американські та європейські політики), та схоже, що гол забити йому не вдасться. «Буде новий Мінськ», «Росію знову ошукають», «за 30 днів Україна посилить оборону» і виграє час. З третього боку, пропагандисти пишуть, що «керівництву видніше», а захопити  Одесу чи Харків у Росії все одно «немає сил», тож перемир’я — це «не так вже й погано». Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував, які тези просували різні кола російської пропаганди з приводу перемовин у Джидді. Читайте аналіз за посиланням.

Хто такий Кертіс Ярвін

Розмови про «сильну руку» та необхідність «зруйнувати демократію» як таку, бо вона згнила і має померти, а також про те, що найефективнішим політичним устроєм є авторитаризм, цікавлять і навіть захоплюють  людей в оточенні президента США Дональда Трампа. Зокрема, віцепрезидента Джея Ді Венса та одного з найбільших спонсорів Республіканської партії Пітера Тіля. Автором цих ідей, які узагальнено називають «темним просвітництвом», є блогер  і програміст Кертіс Ярвін, який вважає  демократію «неефективною та деструктивною системою правління», таким собі «фасадом», контрольованим елітою, яка має монополію на ідеологію та формує громадську думку через освіту, медіа та культуру. Замість цієї «застарілої моделі» він пропонує неокамералізм, тобто управління державою як корпорацією, на чолі якої стоїть «головний виконавчий директор-монарх з абсолютною владою». Юлія Лавришин розбиралася в поглядах правого лібертаріанця, який пропонує зруйнувати демократію в США, і шукала відповідь на питання: хто такий Кертіс Ярвін і чи справді його ідеї зараз втілюють люди з команди Трампа. Читайте тут.

Медіа як бізнес

З припиненням американської допомоги проблема фінансування медіа стала ще гострішою. Комерційна реклама, спільнота, нативні спецпроєкти, лідогенерація, передплата — схоже, багатьом редакціям доведеться навчитися формувати свій бюджет із цих та інших негрантових джерел доходів. Водночас в Україні є медіа, які вже мають такий досвід. Одне з них — портал Liga.net, який працює з 2000 року та входить до медіахолдингу Ligamedia. У 2020 році сайт запровадив платний доступ до контенту без реклами, а у 2022-му — пейвол.

Ольга Чорна поговорила зі співвласником і СЕО групи компаній «Ліга» Дмитром Бондаренком про особливості ведення медіабізнесу в умовах повномасштабної війни, причини кадрового голоду в журналістиці, можливість компромісу між журналістськими стандартами й необхідністю заробляти гроші та, звісно, про пейвол.

Читайте розмову тут.

Одразу залишимо тут посилання на інтерв’ю з Андрієм Партикою, президентом Ocean Media Plus. Галя Петренко поговорила з ним про телевізійну панель, зростання рекламного ринку, фармацевтичний шторм і  навіть вплив нової американської адміністрації на українську ділову культуру.

Росіянка на інформаційній війні

Коли в 2023 році на Венеційському кінофестивалі вперше показали документальний фільм  колишньої співробітниці «Раші тудей» Анастасії Трофімової «Росіяни на війні», українська культурна спільнота влаштовувала протести. Коли після Венеції фільм анонсували на найбільшому кінофестивалі в Канаді, до протесту підключились дипломати і політики. Адже фільм знімали, серед іншого, за гроші державних фондів Канади. Ми писали про те, що в канадських та американських медіа тоді обурювалися протестами українців і завзято розповідали, як Трофімовій та дирекції кінофестивалю погрожували насиллям. А вони ж «просто хотіли показати солдатів іншої сторони».

Тепер  сама Трофімова дала розгорнуте тригодинне інтерв’ю, а Катерина Городнича його подивилася — щоб  пояснити: якщо ще хтось (ну раптом) мав сумніви щодо пропагандистської сутності «Росіян на війні», забудьте. Це типово пропагандистський продукт, а Трофімова навіть особливо й не намагається переконати когось у тому, що вона  «лише розповідає реальні історії людей».

Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ».