Вчені виявили новий доказ можливого життя на Марсі: несподівані результати дослідження

Якщо в надрах Червоної планети є рідка вода, потенційно в ній могло зародитися життя.

Новий аналіз даних про сейсмічну активність Марса, зібраних зондом NASA InSight за кілька років спостережень, показав, що під поверхнею планети можуть бути "кишені" з рідкою водою, в якій потенційно могло виникнути життя.

Результати дослідження японських вчених опублікував журнал "Geology".

"Якщо на Марсі є рідка вода, наявність мікробної активності можлива", — вважають автори дослідження Ікуо Катаяма з Університету Хіросіми та Юею Акамацу з НДІ морської геодинаміки.

Посадковий модуль NASA InSight за допомогою своєї роботизованої руки розмістив на поверхні червоної планети спеціальний сейсмометр, який реєстрував сейсмічні хвилі, що виникають внаслідок "марсотрусів" та ударів метеоритів. Це дозволило одержати унікальні дані про структуру надр Марса.

Коли на Марсі відбувається марсотрус чи падіння метеорита, сейсмометр може зчитувати енергію, випромінювану як хвилі різного типу, щоб створити зображення надр планети. Аналізуючи ці хвилі, вчені можуть визначити, з яких порід складається кора та мантія Марса, їх щільність та потенційні зміни складу.

Наприклад, так звані S-хвилі не можуть проходити через воду і рухаються з меншою швидкістю, ніж P-хвилі. Тому наявність, відсутність та час прибуття S-хвиль дозволяють визначити, що заховано під поверхнею планети.

Своєю чергою P-хвилі швидше проходять через щільні породи і набагато повільніше, якщо на їхньому шляху зустрічаються пористі породи, порожнечі або вода.

Сейсмічні дані, проаналізовані вченими, показали, що на глибині 10 та 20 км є межа, на якій змінюється швидкість проходження хвиль. Раніше вважалося, що цей кордон вказує на різку зміну пористості чи хімічного складу марсіанських надр. Однак Катаяма та Акамацу інтерпретували ці стрибки як потенційний доказ наявності води у надрах Марса.

Щоб перевірити свою гіпотезу, вони виміряли сейсмічну швидкість хвиль, що проходять через породи, схожі за складом та структурою на марсіанську кору, на вологих, сухих та заморожених зразках.

Експерименти показали, що сейсмічні швидкості сухих, вологих та заморожених зразків суттєво різняться, що підтверджує гіпотезу вчених про наявність рідкої води на глибині між 10 та 20 км під поверхнею Марса.

"Багато досліджень передбачає наявність води на стародавньому Марсі мільярди років тому. Але наша модель вказує на наявність рідкої води на сучасному Марсі", — пояснили вчені важливість отриманих результатів.