Начальник фронтової «дронопошти»: Передавали навіть шаурму, хлопці попросили
Начальник фронтової «дронопошти»: Передавали навіть шаурму, хлопці попросили

Начальник фронтової «дронопошти»: Передавали навіть шаурму, хлопці попросили

Харківський напрямок російсько-української війни – стабільно важкий. Тривалий час тут не спостерігається значного просування жодної зі сторін, проте активні бойові дії тривають. Технологічна війна змушує сторони активно удосконалюватися, аби максимально обмежувати противника у пересуваннях. Якщо на початку повномасштабного вторгнення посилки на передову українці передавали поштою або автотранспортом, то чим далі – тим важче це робити. Ворожих дронів у небі тепер набагато більше, ніж раніше, та й фронт розтягнувся і подекуди проходить заболоченими ділянками чи через річки, куди звичайним транспортом дістатися неможливо.

Аби вирішити проблему, бійці 57-ї мотопіхотної бригади вдалися до створення «дронопошти»: поставили на потік передачу посилок на передок за допомогою БПЛА. І навіть збудували спеціальний верстат для пакувань. Спочатку доставляли воду, потім почали надсилати продукти харчування та навіть боєприпаси. Ефективність доставки доходить до 90%, розказує «Главкому» військовий Ростислав Сваричевський на прізвисько Мер.

До мобілізації чоловік був старостою Браїлівського старостинського округу Жмеринської міської територіальної громади. Військовий каже: з його громади мобілізовано чимало чоловіків. Припускає, що у відсотковому відношенні число мобілізованих з периферії значно вище, ніж у великих містах. Проблема сільських громад – брак робочих рук у сільському господарстві. «Ті спеціалісти, які повертаються з фронту, мають фізичні обмеження і не можуть взятися за свою попередню роботу», – констатує Мер.

«Главком» поспілкувався із «дронопоштарем» Ростиславом Сваричевським, який на фронті є командиром механізованого взводу в одній із рот 57-ї бригади. В інтерв’ю «Главкому» воїн розповів, як освіта, здобута у цивільному житті, допомагає на війні, чого найбільше бракує у війську, проблему СЗЧ і зменшення підтримки військових на передовій від цивільних.

Ви почали використовувати дрони як пошту? Наскільки це ефективно з огляду на те, що ворог вміє глушити БПЛА засобами радіоелектронної боротьби?

Перешкоди з боку ворога під час доставки вантажів змусили використовувати безпілотні літальні апарати, аби відправляти посилки на передову. Розпочинали ми влітку 2024 року, десь червень-липень. Спочатку доставляли на позицію тільки питну воду. Оскільки літо, спека, бійці потребували перш за все чистої води, тому ми шукали різні варіанти для доставки. Скидали у ящиках з пінополістиролу. Успішно. Тоді почали збільшувати пакунки, скидати їжу, ліки. Почали скидати все, що бійці замовляли.

Яку найбільшу вагу за один раз успішно можна перевезти і на яку відстань?

Вага залежить від типу літального апарату, який використовується. Ми стараємося наші посилки робити не важчими за 12 кг. Таке обмеження встановлюють пілоти дронів. Щодо відстані не скажу. Вона залежить від багатьох факторів. Від ваги вантажу, який «пташка» несе, від рівня зарядженості акумуляторів, від погоди. Думаю, це менше 10 км.

Який найбільш незвичний пакуночок передавали?

Нас вже важко чомусь дивувати. З останнього, наприклад, передавали шаурму, хлопці попросили. То ми знайшли, купили, відправили.

Скільки таких відправлень втрачаються?

Звичайно, є втрати, без цього ніяк. І борти втрачаються, і посилки. Пілоти стараються втрати мінімізувати. Ефективність, можна сказати, вище 70% – до 90%. Бувають такі дні, що через погоду немає вильотів.

На початку повномасштабної війни українські військові здебільшого використовували дрони китайського виробництва. А які зараз найпопулярніші для пересилання посилок?

В Україні досить активно розвиваються безпілотні технології, дуже багато вже виробників. Звичайно, хотілося б, щоб їх було ще більше. Але головне питання не в кількості виробників, а в масовості виробництва, яке потрібно збільшувати. Треба вчити особовий склад, готувати фахівців.

«Знання із радіотехніки допомогли на війні»

Ростиславе, як для вас розпочалася повномасштабна війна?

Мене мобілізували у 2023 році. Пройшов військову лікарську комісію, курс молодого бійця, так званий базовий курс військової підготовки. Потім були офіцерські курси. За розподілом далі потрапив до 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Раніше я не служив, строкову службу не проходив, але маю вищу інженерну освіту, тому був рекомендований на офіцерські курси. Я за фахом радіоінженер. Будь-які знання з цивільного життя знадобляться на війні. Просто потрібно знайти той напрямок і проявити себе у тій галузі, яка максимально наближена до власних умінь. Наприклад, мої знання з радіотехніки чи з інженерії допомогли створити два невеликих верстати, які дуже допомагають нам у роботі. За їхньою допомогою ми ріжемо пінополістирольні плити, за допомогою іншого верстата ми замотуємо їх плівкою, скотчем.

Хто допомагає з матеріалами, ящиками, адже армія це не фінансує?

Переважно за власний кошт усе купуємо. Звісно, допомагають і волонтери. Можу сказати, що відчутно зменшилась волонтерська допомога, це видно і за зборами, які проводяться. Вони довше тривають, донати менші, ніж раніше. Не знаю, чи стомилися люди, чи стали більш байдужими. Чи думають, що не всіх це (війна) стосується, але дійсно відчувається дефіцит підтримки з боку народу України. І так в усьому. Принаймні, кажу про свій підрозділ. Хотілося б більше підтримки, бо підтримка – запорука стійкості наших бійців на фронті.

Посилка має важити не більше біля 10 кг
Посилка має важити не більше біля 10 кг
фото: 57 мотопіхотна бригада ЗСУ

Ніхто не очікував, що повномасштабна війна застане зненацька. І це не тільки про нашу громаду мова. Думаю, про весь народ України. Багато хто просто не вірив, що таке може трапитися: Росія так віроломно нападе на Україну.

Розкажіть про свою команду, скільки з вами людей працює?

Ми «виросли» від однієї-двох посилок до майже 30 відправлень за день. Долучаються, як правило, військові, які у силу певних обмежень не можуть виконувати бойові завдання.

Чого найбільше бракує у війську сьогодні?

Мотивованих військовослужбовців. Головна причина, що їх не вистачає у тому, що мотивовані просто закінчилися. Закінчилися фізично і психологічно здорові люди. Дуже багато зараз бійців мають травми психологічні, відповідно, вони вже не можуть виконувати бойові завдання, а замінити їх немає ким. Нове поповнення, яке приходить, у більшості випадків, мало придатне до військової служби. Дуже багато випадків, коли людина морально не готова, просто відмовляється виконувати бойові завдання, боїться. Тобто це не фактор фізичної підготовки, чи щось ще.

Як виходите із ситуації?

Немає універсального рішення. Комусь допомагає розмова з побратимами, комусь потрібна додаткова мотивація, щось пояснити. Буває так, що людина сама переборює свій внутрішній страх, виходить на позиції і непогано себе показує. Багато що залежить від командира, від уміння найти підхід.

Наскільки актуальна проблема самовільного залишання частини (СЗЧ) саме для вашого підрозділу? І як боретеся?

Дійсно, трапляються такі випадки. Проблема болюча. Ми з цим не можемо боротися. Є відповідні служби, які займаються поверненням таких військовослужбовців на службу. Якщо самі військові виявляють бажання повернутися, приймаємо їх, вони продовжують службу.

«Є кричущі випадки, коли лікарі не хочуть надавати допомогу»

Зараз тривають суди над декількома генералами, яких звинувачують у провалі оборони Харківщини. Як бійці на передовій сприймають те, що відбувається?

Мені теж важко коментувати цю ситуацію… Як на мене, це не на часі. Є важливіші питання, які потрібно вирішувати. А розбиратися, хто правий, хто винуватий, потрібно після завершення бойових дій. Бо це не додає морального духу. Тому що, дивлячись на своїх попередників, командири можуть боятися приймати певні рішення, аби уникнути у майбутньому якоїсь відповідальності.

За день «дронопоштою» вдається надіслати близько 30 посилок
За день «дронопоштою» вдається надіслати близько 30 посилок
фото: 57 мотопіхотна бригада ЗСУ

Часто від військових чути критику на адресу тих, хто у тилу. Мовляв, вони геть не відчувають війну, не допомагають війську, ходять по ресторанах. Інші навпаки, позитивно до цього ставляться. Мовляв, за це ж і воюємо, до того ж є змога приїхати з передової і переключитися з війни, розслабитися. У вас у підрозділі яка точка зору переважає?

Я переконаний у тому, що суспільство має максимально підтримувати військових. Це пріоритет номер один зараз. Якщо не буде підтримки, то все мирне життя, яке наразі люди відчувають, відносно мирне у тилових містах, може дуже легко змінитися. Зараз у принципі не можна сказати, що є безпечні місця, тому що ворог може вражати об'єкти і у глибокому тилу нашої країни. Люди повинні максимально зосередитися на підтримці. Наразі максимальну підтримку ми отримуємо лише від своїх рідних, від рідних тих, хто перебуває на фронті, від тих, кого, на жаль, уже немає у живих. Тобто це та категорія, яка максимально переймається допомогою війську і Збройним силам України загалом.

Я не можу говорити за більшість, але судячи з розмов із побратимами, які повертаються з відпустки, ситуація не дуже приємна. Це стосується не лише ставлення звичайних цивільних до військових, стосується і ставлення тих же лікарів до військових. Є кричущі випадки, коли не хочуть надавати допомогу, є випадки, коли не хочуть в громадському транспорті надавати проїзд. Тобто це питання поваги до військовослужбовців.

На вашу думку, чому так відбувається?

Важко сказати. Людям потрібно переосмислити своє ставлення, перш за все, до захисників, бо хлопці віддають на війні найдорожче, що у них є, своє здоров'я фізичне і психологічне. Багато хто віддав життя. Повагу до військового потрібно виховувати з дитинства. Не потрібно боятися людей у формі. Дуже багато зараз є нарікань на роботу ТЦК, з їхніми працівниками порівнюють військовослужбовців (з бойових підрозділів). Є випадки, коли палять автомобілі. Наприклад, побратимам у нашому підрозділі. Випадок, коли офіцер поїхав у відпустку, а йому під під'їздом спалили автомобіль.

Звісно, що це можуть бути провокації з боку ворога, у більшості випадків так воно і є, коли молодь за певну винагороду здійснює такі вчинки. Натомість суспільство повинно контролювати цю ситуацію, слідкувати, батьки повинні відповідально ставитися до виховання своїх дітей.

«Перемога – це не просто завершення бойових дій»

Останнім часом від нової адміністрації Білого дому звучать заяви про те, що Україні не вдасться повернути свої території Україні, слід іти на компроміси з ворогом. До яких компромісів готові українські військові? Яке завершення війни для вас буде прийнятним?

Заморозка війни дасть можливість ворогу закріпитися і повторити те, що вони не зробили у 2022 році (захопити усю Україну). Заморозка – це не вихід, потрібно шукати шляхи завершення цього конфлікту з максимальними вигодами для України.

Ростиславе, що для вас буде перемогою у війні, як ви бачите її завершення?

Важко наразі сказати. Перемога – це комплекс подій, а не просто завершення бойових дій. Бо недостатньо перестати стріляти. Перемога – це очищення всієї території нашої країни. Віримо, що найближчій перспективі ми перемогу отримаємо.

Михайло Глуховський, «Главком»

Джерело матеріала
loader