14 березня — яке церковне свято, про що обов'язково потрібно помолитися цього дня

Що завтра за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.ua.

Завтра, 14 березня, в православному календарі день пам’яті святого преподобного Венедикта. Венедикт народився в Нурсії (Італія), у багатій і знатній родині. Його батьки мріяли, щоб він став громадським діячем, тому Венедикт навчався в Римі, але незабаром зрозумів, що світська кар'єра не для нього. Він вирішив віддалитися від світу, щоб присвятити своє життя Богу. Перебравшись в гори Субіако, він почав вести життя відлюдника.

У Субіако він заснував перший монастир і почав розвивати своє правило, яке згодом стало відомим як Правило святого Венедикта. Це правило стало основою для монастирського життя на Заході і було засноване на балансі між молитвою, працею, навчанням і відпочинком. Воно підкреслювало важливість послуху, стабільності, посидючості і спільної молитви.

Венедикт заснував кілька монастирів, зокрема в Касіному, Монте-Кассіно, де залишив найбільший слід у монастирській традиції. Згодом його учні поширили його вчення по всій Європі, і бенедиктинські монастирі стали важливими центрами духовного і культурного життя в середньовічній Європі. Святий Венедикт помер близько 547 року в своєму монастирі в Монте-Кассіно. Він був канонізований як святий через кілька століть після його смерті.

Прикмети 14 березня

• Тепло на 14 березня — до ранньої весни.
• Якщо 14 березня день ясний, без хмар, — весна буде сухою.
• Вітер з південного заходу — до дощової весни.

Що завтра не можна робити

14 березня вважалося поганою прикметою, якщо люди сварилися або вели конфлікти. В цей день важливо було дотримуватись миру і спокою, оскільки вважалося, що сварки можуть привести до нещасть або невдач у майбутньому. Хоча в народі існувала традиція активно готуватися до польових робіт, самі важкі польові роботи на 14 березня не проводились. Люди вірили, що це може призвести до поганого врожаю.

Що можна робити завтра

Селяни молилися за своїх домашніх тварин і худобу, сподіваючись на їхню плодючість і здоров'я. Це було важливо, оскільки господарі залежали від їхнього добробуту у своїй праці.