Чому Путін може піти на перемир’я попри сигнали щодо скепсису у Кремлі

"Мирні переговори" представників України та США, що відбулися у Джидді, завершилися, і публічний простір сприймає їхні результати переважно як перемогу України: США погодилися негайно відновити передачу Україні розвідувальних даних та постачання зброї, а Дональд Трамп погодився на нову зустріч із Зеленським.

Популярним є висновок, що господар Кремля Владімір Путін тепер гарантовано відкине пропозицію США.

Та є підстави стверджувати, що позиція Росії значно ближча до згоди на пропозицію Трампа (хоча й у російському її прочитанні), ніж до відмови.

Про важливі деталі переговорів, які дозволять глибше подивитись на ситуацію, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Неоголошене перемир'я.

Про що домовилися у Джидді Україна і США та чи погодиться на це Путін.

Далі – стислий її виклад.

Теза про "виття на болотах після зустрічі у Джидді" є дуже популярною в українському сегменті соцмереж, і вона небезпідставна.

Дійсно, у російських телеграм-каналах спільну заяву України та США, укладену в Саудівській Аравії, сприйняли украй критично.

Насправді у міжнародній геополітичній грі заяви пропагандистів означають дуже небагато.

Робити за ними висновки – слизький шлях.

У машини пропаганди інша роль.

Вона не віддзеркалює, а викривлює реальність.

Тому повідомлення міжнародних агенцій про те, що Кремль скептично налаштований щодо 30-денного перемир’я, цілком можуть бути частиною інформаційної підготовки до вже анонсованих зустрічей Путіна з Віткоффом і Трампом.

Навіть якщо умови, узгоджені в Джидді, повністю відповідають очікуванням Кремля – йому з міркувань переговорної тактики украй вигідно імітувати незгоду – щоби потім "поступитися" і погодитися на варіант, який був прийнятним від початку.

І так само якщо Кремль не планує погоджуватися на пропозиції США або має до них принципові зауваження – він має зробити все, щоби про цю незгоду було відомо наперед.

Щоби корекція позиції США – якщо її вдасться досягти – не виглядала як переговорна поразка Трампа.

Отже, "зливи" про незгоду Москви з пропозицією, узгодженою в Джидді, точно не є ознакою, на якій варто грунтувати висновки.

Треба дивитися в очі реальності: узгоджене у Джидді 30-денне перемир’я без жодних додаткових перед умов для Росії не суперечить позиції Кремля.

Навпаки, зараз воно в інтересах Путіна.

Серед економічних аналітиків є, по суті, консенсус: економіка РФ, хоч і зберігає високу стійкість, як за цих умов, але перебуває поблизу межі запуску незворотних процесів.

Також не варто заплющувати очі на те, що цей сценарій в Україні ще кілька днів тому називали неприйнятним.

Однак цією червоною лінією Київ був змушений поступитися під тиском обставин.

У Джидді відбулася ще одна корекція.

У спільній заяві йдеться про згоду України на безумовне перемир’я, аби лише Путін на нього погодився.

Хоча у останні місяці Київ сигналізував про готовність до зупинки війни по чинній лінії фронту тільки за умови безпекових гарантій.

Про гарантії Київ погодився говорити пізніше.

Україна свої лінії посунула.

У разі, якщо Кремль відмовиться від "американського перемир’я", вина за це лишиться повністю на стороні РФ.

А зважаючи на публічно підняті ставки, а також на жорсткі дії Трампа стосовно України – відмова Росії від перемир’я не зможе лишитися без відповіді Вашингтона.

Із непередбачуваними наслідками для і без того нестійкої російської економіки, із падінням доході від нафти, пожорсткішанням санкцій тощо.

Отже, для певності у тому, що Росія напевно відмовиться від американського бачення перемир’я (а у майбутньому, можливо, і мирної угоди), підстав точно немає.

Конкретно зараз роль США у переговорному процесі є радше позитивною.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Неоголошене перемир'я.

Про що домовилися у Джидді Україна і США та чи погодиться на це Путін.