Моніторинговий візит до Солонянської виправної колонії №21: засуджені змушені вживати їжу на підлозі

У деяких камерних приміщеннях ДІЗО засуджені змушені вживати їжу на підлозі. Існує практика стигматизації та поділення на касти. Після прибуття в установу деяких засуджених змушують публічно виконувати принизливі завдання.

25 грудня 2024 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Солонянська виправна колонія №21” (далі СВК-21, установа, заклад).

Відбувся повторний загальний плановий візит без попереджень у СВК-21, попередній візит був 10 серпня 2022 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали зібрані під час попереднього візиту, а також звіт Національного превентивного механізму (НПМ) при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини.

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях запобігання катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Загальна інформація

Солонянська виправна колонія №21 є пенітенціарним закладом середнього рівня безпеки для утримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: 52406, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н., с. Аполлонівка, Військове містечко, 37.

Керівник закладу — Пустовіт Олександр Володимирович.

Установа складається з чергової частини, житлової і промислової зони, ДІЗО/ПКТ/ДПК/дільниці СІЗО, медичної частини, адміністративних і господарських будівель.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається з 262,5 посад. Фактична чисельність — 222 посади. В установі по штату працюють 2 психологи.

На момент візиту в установі трималося 637 засуджених, які мешкають у 20 відділеннях СПС, 1 відділення законсервоване. Установа розрахована на 602 особи.

Протягом 2024 року до СВК-21 прибув 271 засуджений. За 2023 рік в установі померло 2 особи, у 2024 році — 1 особа.

За даними, наданими керівництвом, до праці залучено 191 засуджених — це 40,4 відсотка від загальної кількості засуджених. 28 осіб працюють за трудовим договором, 163 засуджених працюють за договором ЦПД (цивільно-правовий договір).

На оперативному обліку перебувають: схильні до самогубства — 2 особи, схильні до членоушкодження — 48, до втечі — 5, злісних порушників режиму утримання — 19 осіб. В установі 77 осіб відторгнутих загалом. Протягом 2023-2024 років жоден засуджений не звернувся зі скаргами щодо неналежних умови утримання або неналежне надання медичної допомоги.

У рамках підготовки до візиту було спрямовано запит до керівництва установи з метою з’ясування обставин відправлення кореспонденції і отримано відповідь, що протягом першого півріччя 2023 року на адресу Уповноваженого Верховної ради з прав людини було відправлено 3 звернення. Протягом 1 півріччя 2024 року таких звернень було 5, отримано 1 відповідь. До прокуратури протягом першого півріччя 2023 року було відправлено 7 звернень, протягом першого півріччя 2024 року відправлено 12 звернень, отримано 18 відповідей. До правозахисних організацій протягом 1 півріччя 2023 року було відправлено 0 звернень, протягом 1 півріччя 2024 року відправлено 1 звернення.

Протягом 2023 року зафіксовано 38 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі. Протягом 2024 року було зафіксовано 29 випадків застосування тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

В установі у власному користуванні засуджені мають 325 планшетів, 325 осіб мають зареєстровані електронні адреси (email).

Групою моніторів проведено опитування близько 144 засуджених.

Факти, виявлені під час відвідування

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Перешкоджання моніторинговому візиту

Відповідно до положень статті 24 КВК України, “Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням — у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації) мають право:…народні депутати України, їхні помічники-консультанти”.

Під час моніторингового візиту керівництвом установи було створено перешкоди помічникам-консультантам народних депутатів: Сергію Зуйкову і Андрію Діденку у здійсненні своїх повноважень.

Свою заборону представники адміністрації установи пояснили тим, що пред’явленні посвідчення помічників народних депутатів є недійсними через те, що у посвідчень нібито сплив термін дії 20 жовтня 2024 року. Проте, в якості продовження дії посвідчень, апаратом ВРУ народним депутатам і їхнім помічникам були видані вкладки, в яких зазначено, що посвідчення дійсне на строк повноважень народного депутата України дев’ятого скликання. Такі дії керівництва СВК-21 вважаємо перешкодою в виконанні своїх функціональних обов’язків помічників народних депутатів.

2. Під час відвідування установи від засуджених надходили численні скарги на неналежне поводження з боку адміністрації та персоналу установи. Так, під час конфіденційної бесіди більшість в’язнів повідомили, що після прибуття в установу у дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР), співробітники установи з метою примусу здійснити дії, що суперечать волі засуджених, змушували їх у присутності інших засуджених, виконувати принизливі завдання, зокрема назагал продемонструвати прибирання, тим самим визначити публічно своє місце в неформальній тюремній ієрархії, фіксуючи ці дії технічними приладами/засобами, що мають функції фото- і фільмування, відеозапису.

У разі відмови до засуджених застосовували дисциплінарне стягнення, в тому числі у вигляді поміщення в дисциплінарний ізолятор (далі — ДІЗО) з перспективою застосування до них ст. 391 КК України. Зазначені дії є такими, що принижують людську гідність, суперечать принципам динамічної безпеки та мають ознаки поділу на касти у неформальній тюремній ієрархії. Як наслідок в’язні, які потрапляють до нижчих каст, часто стають об’єктами дискримінації, принижень та фізичного насильства з боку інших засуджених, що може викликати конфлікти між різними групами в’язнів та в цілому посилити кримінальну субкультуру всередині установи.

Крім того моніторинговою групою було встановлено існуючу практику сегрегації та стигматизації окремої особливо вразливої категорії ув’язнених, відомої як “відторгнуті загалом”, яка ґрунтується на негативному впливі неформальної тюремної ієрархії та призводить до дискримінації, неприпустимих обмежень у визнанні, реалізації та користуванні загальновизнаним основоположним правом на повагу до людської гідності даних осіб.

Так, під час конфіденційної бесіди засуджені, яких віднесено до категорії “відторгнутих загалом”, повідомили, що разом із іншими в’язнями цієї категорії вимушені перебувати в ізоляції, окремо харчуватися, прати особистий одяг, а також про факти їхньої трудової експлуатації, здійснюваної як персоналом установи, так і іншими засудженими.

Разом з тим Європейський комітет з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання (далі — Комітет) у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році закликає українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством та залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками.

У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

3. Обладнання дільниці КДіР не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), в дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Спальни приміщення дільниці не забезпечени в достатній кількості табуретами з розрахунку один табурет на одну особу. Відсутність зазначених приміщень та їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

Водночас встановлено, що у спальному приміщені фактична наявність спальних місць перевищує допустиму, для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Зокрема у спальному приміщенні КДіР №1, яке згідно з актом вимірювання жилої площі розраховані на 7 місць за нормою 4 м² на одну особу, розташовано 8 ліжок. Аналогічні порушення норми площі було встановлено у спальних приміщеннях дільниці №№2,3.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну засуджену особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у спальних приміщеннях. У спальному приміщенні №1 на стінах сліди затікання води, що спричиняє підвищену вологість і створює несприятливі умови для перебування новоприбулих засуджених. Крім того, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил, ліжка у спальних приміщеннях №2,3 розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує новоприбулим засудженим особистого простору. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення, спальні приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води.

4. Під час відвідування дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) встановлено, що у порушення пункту 3 розділу ХХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня.

У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів) встановлено, що камери ДІЗО/ПКТ не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

Приміщення не відповідають частині першій статті 115 КВК України, пунктам 14,15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). У камерних приміщеннях не забезпечено достатнього рівня природнього освітлення та вентиляції. Санвузли в окремих камерних приміщеннях не мають дверцят та достатніх перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

У порушення вимог Норм забезпечення, у камерних приміщеннях ДІЗО №№13,12,11 відсутні лави та столи, що позбавляє засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у зазначених камерах, можливості приймати їжу за належних умов. У результаті вони змушені вживати їжу на підлозі. Дані обставини можуть бути розцінені як такі, що принижують людську гідність та суперечать статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Під час відвідування гуртожитків відділень СПС встановлено, що умови проживання засуджених у деяких з них є незадовільними, порушують їхнє право на гідні умови тримання та не відповідають частині першій статті 115 КВК України, пунктам 14,15 Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Так, у відділенні СПС №7, у зв’язку з неналежним облаштуванням кімнати для приймання їжі, що суперечить вимогам Норм забезпечення, миття посуду засудженими здійснюється у кімнаті для умивання, яка межує з санвузлом. Разом з тим приміщення кімнати для умивання та санвузол перебувають у незадовільному стані, не відповідають правилам санітарії та гігієни та потребують капітального ремонту з заміною санітарно-технічного обладнання.

У приміщеннях відчувається стійкий неприємний запах, спостерігається антисанітарія, а стіни вкриті пліснявою через значні затікання. Санвузли не обладнані унітазами та системою належного змиву води, а також не мають достатніх дверцят і перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. У спальних приміщеннях дільниці немає в достатній кількості табуретов з розрахунку один табурет на одну особу.

Недостатній рівень природнього та штучного освітлення. Згідно з додатком Ж “Нормативні показники освітлення приміщень житлових будівель”, ДБН В.2.5-28:2018 “Природне і штучне освітлення”, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.10.2018 року №264, освітленість робочих поверхонь спальних, житлових кімнат має складати 150 Люкс.

У спальній кімнаті відділення СПС №13 зафіксовано 2,9 ЛЮКС природного освітлення: а у спальному приміщенні відділення №10 зафіксовано 18,7 ЛЮКС штучного і 2,7 ЛЮКС природного освітлення. Значна захаращеність сумками та особистими речами.

Крім того у відділенні грубо порушуються вимоги Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417. Зокрема, розетки, якими користуються засуджені, перебувають у незадовільному технічному стані, електродроти оголені, з’єднання жил проводів здійснено без ізоляції, що може призвести до ураження засуджених чи персоналу установи електричним струмом та інших негативних наслідків.

6. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду спального приміщення відділення СПС №7, були зафіксовані встановлені камери відеоспостереження.

Разом з тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу.(CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

7. Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5 (далі — Інструкції про умови праці), праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.

Разом з тим встановлено, що адміністрація установи використовує працю близько 12 засуджених на посадах працівників в їдальні без її оплати. Так, згідно з відомостями про нарахування заробітної плати особам з-поміж засуджених в їдальні, за листопад 2024 року заробітну плату отримує лише 6 засуджених, тоді як згідно з рознарядками на вивід засуджених на роботу та Журналу погодинних перевірок засуджених на робочих місцях в їдальні до роботи залучається близько 20 засуджених осіб. Під час конфіденційного спілкування встановлено, що деякі засуджені працюють без укладання трудового договору на посаді кухаря з початку року.

Крім того, у порушення статті 119 КВК України, статті 52 Кодексу законів про працю України та Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5, моніторинговою групою було встановлено, що тривалість робочого дня засуджених з господарського обслуговування в їдальні є більшою за 8 годин та сягає 10-11 годин на день.

Під час моніторингового візиту до СВК №-21 виявлено факти порушення вимог законодавства про працю при залученні засуджених до суспільно-корисної праці. Відповідно до інформації, отриманої від керівництва установи, 163 засуджені установи працюють у рамках укладених цивільно-правових договорів (ЦПД), при цьому виконують однакову роботу протягом тривалого терміну. Слід чітко розмежовувати можливість виконання роботи засуджених за трудовим договором і за цивільно-правовим договором.

Визначальним чинником при вирішенні спірних правовідносин в оформленні умов праці засуджених: чи цивільні, чи трудові — є наявність ознак трудових правовідносин між працівником-засудженим та роботодавцем. У цьому випадку працівники з-поміж засуджених виконують систематично визначені трудові функції. Цивільні відносини відрізняються від трудових тим, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за рамками договору, метою договору є отримання певного матеріального результату.

На відміну від оплати праці за трудовим договором, винагорода за ЦПД встановлюється виключно за згодою сторін; робота не повинна мати систематичного характеру; результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), і відповідно на їхнїй підставі проводиться оплата. Зокрема, при укладенні ЦПД, працівник не подає заяву про прийняття на роботу, підприємство не видає наказ про зарахування його на певну посаду i не вноситься запис до трудової книжки. Укладання цивільно правової угоди не регулюється статтею 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), тому повідомлення про дату початку дії укладених договорів цивільно-правового характеру з працівниками з-поміж засуджених не потрібно подавати до органів ДФС.

Оскільки підрядник за ЦПД має самостійно організувати свою роботу, що є недоречним для умов праці засуджених осіб в умовах позбавлення або обмеження волі, то робота за ЦПД для засуджених є переважно спірним питанням. При цьому систематичною діяльністю потрібно вважати укладення ЦПД протягом одного календарного року більш як три рази, що буде підставою такий договір вважати трудовим. Таким чином, слід чітко розмежовувати можливість виконання роботи за трудовим договором і за цивільно-правовим договором.

Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 року (ЄДРСР, реєстр. №751488848) висловив позицію щодо наявності ознак трудових правовідносин при укладанні договорів про роботу аби надалі не виникало питань до таких договорів з боку Держпраці. До таких основних ознак віднесено:

1. Фізособи самостійно не організовували свою роботу, виконували її не на власний ризик і розсуд, а підкорялися відповідним посадовим особам;
2. В укладених договорах не визначений обсяг виконуваної роботи, а зафіксований обов’язок виконувати роботи (надавати послуги);
3. У договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не наведений перелік завдань тощо;
4. Предметом укладених договорів є процес праці, а не кінцевий результат.

Оскільки 185 осіб в установі виконують роботи на постійній основі за ЦПД, вони позбавлені права нарахування трудового стажу і відповідно соціальних гарантій, в тому числі пенсійного забезпечення. Засуджені, які працюють як на виробництві, так і в рамках господарського обслуговування, позбавлені права на соціальні пільги і гарантії, а саме: права на щорічну відпустку, соціальний захист в разі нещасного випадку на виробництві, а також особам, які захворіли, не здійснюються лікарняні виплати з причини відсутності узгодженості з МОЗ щодо форми лікарняного для засуджених.

8. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5, в їдальні установи щодня залишаються добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснює кухар з казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я в чистий посуд з кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8 °C. Проби страв кожного приймання їжі зберігаються протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня. Разом з тим, у порушення зазначеного, моніторинговою групою під час огляду приміщення їдальні встановлено відсутність проб вечірньої страви, зокрема риби.

9. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення), у приміщенні лазні, душової належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. На стінах та стелі значний конденсат.

Під час спілкування з новоприбулими особами, які перебували у дільниці КДіР та перевірки Книги обліку відвідування лазні установи, було встановлено, що у порушення вимог пункту 4 розділу ХХІІ ПВР УВП та пункту 3.19 розділу ІІІ Положення, виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил належним чином не забезпечується. Санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не здійснюється.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової ДІЗО/ПКТ не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. У порушення вимог статті 118 КВК України та статті 153 Кодексу законів про працю України, засуджені, які працюють у лазні та пральні, не проходять інструктажів з питань охорони праці та техніки безпеки, про що свідчить відсутність Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

10. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 25.12.2024 року складає 41 посаду. Некомплект середнього та старшого начскладу — 8 посад. Некомплект рядового та молодшого начскладу — 28 посад. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

11. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом з тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями п.85 (CPT/Inf (2011) 29) п. 23 (CPT/Iinf (2013) 23) п.166 (CPT/Inf (2014) 15).

Медична частина №21 філії ДУ “Центр охорони здоров’я ЦОЗ ДКВС України” у Дніпропетровській та Донецьких областях

Начальник медичної частини №21 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецьких областях (далі — медична частина) — Дементієвський М.А.

Під час відвідування моніторинговою групою вивчено медичну документацію, оглянуті приміщення медичної частини на їхню відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів та були виявлені недоліки в роботі медичної частини.

1. Згідно з пунктом 2, пункту 3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог.

Разом з тим у медичній частині вакантні посади лікаря-терапевта та лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належну медичну допомогу.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf(93) 12-part) (далі — Комітет), де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам в цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також бути надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування.

2. Моніторинговою групою було встановлено, що у медичній частині перебуває двоє засуджених. Засуджений С. виконує функцію днювального. Таким чином керівництво установи та медичний персонал делегували засудженому право щодо здійснення організації постійного нагляду за засудженими в стаціонарі та контролю за дотриманням ними внутрішнього розпорядку дня.

Разом з тим Комітет неодноразово рекомендував припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та в якості санітарів. (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2005 році (пункт132.CPT/Inf (2007) 22), у 2013 році (пункт 151.CPT/Inf (2014) 15), у 2017 році (пункт 86. CPT/Inf (2018) 41).

3. У порушення вимог пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України 02 лютого 2024 року №186, примірники довідки форми №511/о не долучаються до форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого”, а зберігаються окремо.

Разом з тим відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Третьої Загальної доповіді Комітету, де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади. (CPT/Inf(93) 12-part).

4. Під час вивчення медичної документації встановлено, що у медичних картках амбулаторного хворого 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено у пункті 3 розділу І, глави II Порядку. Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином дані особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом з тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків.(CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

6. Під час перевірки ДІЗО/ПКТ моніторами було встановлено, що при поміщенні засудженого в дисциплінарний ізолятор практикується долучення до справи медичної довідки, яка містить стан здоров’я. Виявлені факти, засвідчують, що працівники установи володіють конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я засуджених осіб, які перебувають в дільниці ДІЗО. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

Разом з тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом. В принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями.

З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні. Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і повинен відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, і надавати йому оперативну медичну допомогу та лікування в разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночного тримання. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104).

7. У порушення Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасного розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

8. У порушення вимог пункту 1 Розділу ІІ Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 року №287, у медичній частині не дотримано вимоги для ізоляції хворих на туберкульоз осіб, палата використовуються більше ніж на одну-дві особи (1 палата-камера на 7 ліжко-місць); двері до палати не оснащені ущільненим порогом, ущільнювачами по краях; не забезпечена рециркуляція повітря за допомогою механічної вентиляції.

9. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (36 осіб станом на 26.12.2024 року) з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

11. Диспансерний нагляд здійснюється за 26 особами які мають інвалідність. З них I гр. — 0 осіб, Ⅱ гр. — 5 осіб; Ⅲ гр. — 21 осіб. Разом з тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 1 особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР у зв’язку з чим він не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

12. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, у медичній частині відсутній документ, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

13. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

14. Під час спілкування з засудженими та огляду медичних кабінетів, палат та інших приміщень, моніторинговою групою було встановлено, що медичними працівниками продовжується систематична практика проведення медичних оглядів та медичних маніпуляцій засудженим крізь ґрати. Разом з тим Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню регулярно критикує надмірні заходи безпеки та вважає неприпустимими такі практики, бо вони посягають на гідність ув’язнених, перешкоджають розвитку належних відносин між медичним персоналом і пацієнтом і, можливо, заважають встановленню об’єктивного медичного висновку. (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2009 році (129.CPT/Inf (2011) 29) 2012р. (50 CPT/Inf (2013) 23).

15. У порушення статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, в палаті для соматичних хворих №4 порушуються вимоги щодо норми жилої площі на одного засудженого в умовах стаціонарного лікування (не менше 5 м² ). Так, загальна площа приміщення палати для соматичних хворих №1, де розташовані 4 ліжка, згідно з планом будівлі складає 13,5 м² . Таким чином фактична площа на одну засуджену особу складає 3,37 м².

16. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом МЮУ від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та туфлі госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

18. Згідно з п.7 глави III розділу II Порядку, засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних з посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників) та переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах з професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення i вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”, на кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації № 1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 лютого 2013 року №150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2013 року за №662/23194.

Разом з тим моніторингова група зафіксувала відсутність особистої медичної книжки у деяких працівників їдальні та результатів обстеження в медичній документації, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), які необхідні для допуску до роботи на об’єктах харчування.

Рекомендації:

1. Припинити практику перешкоджання роботі помічників народних депутатів стосовно моніторингових візитів;
2. Припинити практику примушення до публічного прибирання новоприбулих засуджених, що порушує честь і гідність в дільниці КДіР;
3. Забезпечити наявність відповідних приміщень в дільниці КДіР відповідно до Норм забезпечення, а також дотримання мінімальних стандартів житлової площі на одного засудженого;
4. Забезпечити радіофікацію в камерах ДІЗО, забезпечити камері кнопками виклику персоналу;
5. Забезпечити належні умови в гуртожитках відділень СПС, забезпечити санітарно-гігієнічні умови, а також належне освітлення;
6. Демонтувати камери відеоспостереження в спальних приміщеннях;
7. Припинити практику безоплатного використання праці засуджених;
8. Припинити практику понаднормового робочого дня для засуджених, що працюють в харчоблоці;
9. Укласти трудові договори з засудженими, що працюють на постійній основі на виробництві;
10. Забезпечити належні послуги в лазне-пральному комбінаті;
11. Припинити практику відкритого носіння персоналом спецзасобів;
12. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №21 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецьких областях;
13. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів;
14. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб;
15. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”;
16. Забезпечити проведення належного медичного огляду осіб, які працюють з харчовою продукцією та видачу особистих медичних книжок;
17. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”;
18. Припинити практику посвідчування лікарями стану здоров’я засуджених та ув’язнених при поміщенні їх в дільницю ДІЗО/ПКТ;
19. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують;
20. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених;
21. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування;
22. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів;
23. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих;
24. Забезпечити належну медичну допомогу особам, хворим на вірусний гепатит С;
25. Припинити практику проведення медичних оглядів та медичних маніпуляцій засудженим та ув’язненим крізь ґрати;
26. Забезпечити дотримання встановленої норми площі з розрахунку для однієї засудженої особи згідно з вимогами статті 115 Кримінально-виконавчого Кодексу;
27. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.