День Державного Гімну України: історія

Щороку 10 березня в Україні відзначається День Державного Гімну України. Це свято є доволі молодим – воно було затверджене 7 грудня 2021 року Кабінетом Міністрів України.

Історія свята

Вперше публічне виконання пісні «Ще не вмерла України і слава, і воля» відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. Саму тому цю дату обрали як День Державного Гімну. Вперше на платівку гімн був записаний у кельнському відділенні «Грамофону» у жовтні 1910 року у виконання Модеста Менцинського.

У 1917-1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. Так, американське видання «Нью-Йорк таймс» 17 червня 1917 року опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України.

Верховна Рада України 15 січня 1992 року затвердила музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну, що знайшло своє відображення у Конституції України.

Лише 6 березня 2003 року у Верховній Раді ухвалили закон «Про Державний гімн України». Законопроєктом пропонувалося затвердити як державний гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Гімн є символом незалежності, свободи, волелюбності, незламності, віри та надії українського народу. Сьогодні він, як Прапор і Герб, об’єднує українців у боротьбі з російськими окупантами і його впізнають і шанують в усьому світі.