Революція у США. Розмова про те, куди Трамп веде Америку і світ

«Я повернув Америці свободу!» – заявив президент Дональд Трамп, виступаючи у Конгресі США увечері 4 березня. З програмного виступу, яким Трамп підбив підсумок радикальним рішенням, що відбулися за півтора місяця його діяльності, та окреслив подальші плани, випливає, що Америка стрімко стала вільною від своїх традиційних політик та міжнародних зобов’язань. Вільною від свободи медіа, від засад демократії, від рівності рас та статей, від дотеперішніх зобов’язань перед союзниками, – тобто майже від усього, на чому ґрунтувалися та чим пишалися Сполучені Штати до 2025 року.

Навдивовижу швидко у найпотужнішій державі світу відбулася революція – саме таким терміном експерти-американісти характеризують радикальні зміни у суспільно-політичних засадах США. «Землетрус» у США запустив тріщини по всьому міжнародному праву і світовому порядку. Підтвердивши у Конгресі намір загарбати Панамський канал та Гренландію, Трамп ще раз просигналізував: правила гри у світі буде змінено на користь права сили.

Що відбувається всередині американської політики, чи ці зміни є незворотними і США перетворюються на авторитарну державу на зразок Росії чи Китаю? Про це спілкуємося з американістом Володимиром Дубовиком, який тривалий час працював у США, доцентом кафедри міжнародних відносин та директором Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова.

«Трамп продовжує ламати політичну систему і вибудовує культ особистості»

Що відбувається всередині американської влади? З одного боку, масові звільнення держслужбовців, які «не присягнули» Трампу, з іншого – дивні кадрові призначення в уряді, у безпекових інституціях. Чи це упереджене ставлення українців до ключових персоналій в уряді США, оскільки вони виступають проти допомоги нашій країні, чи справді є невідповідність професійного рівня посаді? Як приклад – телеведучий Піт Гегсетт на посаді міністра оборони, антивакцинатор Кеннеді-молодший у міністерстві охорони здоров’я; проросійська Тулсі Габбард, яка заявляла про біолабораторії в Україні, – на чолі Національної розвідки США...

У попередній президентський термін (2017-2021 рр. – «Главком») Трамп все ж таки був обмежений з точки зору того, кого він може призначити на важливі посади, адже Конгрес і притомні радники, а також ветерани державної служби США трохи його стримували. Зараз Трамп сформував команду, як він хоче, призначивши людей за принципом абсолютної лояльності до нього. І це є головним фактором у їхньому призначенні. Ці люди не посміють суперечити Трампу, висловлювати власну думку. Тому зараз ситуація one man show – лише президент вирішує все.

Натомість чиновників у державних органах влади звільняють, скорочують безпідставно. Загалом уряд змінюється, і змінюються державні органи влади. 

Через це Америка сьогодні дуже поляризована, розколота: хтось критично ставиться, хтось радіє, що президент дуже рішуче діє, водночас частина виборців, які голосували за нього, шкодують про своє рішення. Тобто медовий місяць Трампа і його виборців закінчився. Трохи гіршим став доступ до програм медичного страхування, і це для американців проблема. Врешті, інфляція не зменшилася, навіть, навпаки, зросла, тим часом як Трамп будував свою виборчу кампанію на обіцянці подолати інфляцію і гостро критикував Байдена за те, що його уряд її допустив. Чимало американців проголосували саме за таку обіцянку Трампа. 

Комусь не до вподоби сам підхід – коли Ілон Маск приходить в якесь міністерство і виганяє людей на вулицю… Отже, внутрішні проблеми накопичуються. Але поки що Трамп впевнено себе почуває, контролює не тільки виконавчу гілку влади, а й законодавчу, оскільки його партія контролює обидві палати Конгресу.

«Притомні» республіканці, здається, все рідше висловлюються всупереч позиції президента, принаймні в питаннях, що стосуються допомоги Україні.

Республіканці, які не погоджуються з діями та політиками нової влади, поводяться наразі досить обережно, не дозволяють вголос заявити про свою позицію, за деякими винятками, як, скажімо, в останні дні кілька республіканців у Конгресі не погодилися з висновками адміністрації щодо України. 

У Конгресі дуже швидко виплекалася культура одностайності. Мені як людині, котра пам’ятає ще радянські часи, це нагадує період Брежнєва, коли державний чиновник, перш ніж почати промову, мав згадати «великого вождя», віддати йому належну шану, згадавши якусь цитату з останнього з’їзду Комуністичної партії. Так і зараз у Конгресі та уряді призвичаїлися співати панегірики президенту – «Трамп правий, Трамп ніколи не помиляється, його рішення завжди ефективні». 

У такій атмосфері раптом приїздить керівник якоїсь країни з-за океану і починає сперечатися з Трампом і навіть перебивати його. Тому поведінка Зеленського здалася Трампу вкрай несподіваною (під час скандальної пресконференції у Білому домі 28 лютого – «Главком»). Трамп був дуже розлючений від того, що хтось дозволив собі з ним не погодитися. 

Але з іншого боку, Трамп, на мою думку, має повагу до людей, які мають власну позицію і не так легко відступають від неї. Думаю, того вечора Трамп відчув суміш почуттів.

Схоже, вже можна говорити про злам політичної системи США. Це волюнтаризм Трампа та його команди чи продумана, раціональна гра? 

Щодо політичної системи США, то так – Трамп продовжуватиме її ламати. Думаю, він свідомо і цілеспрямовано цього хотів. У попередні чотири роки президентства це не вдалося, тому він повернувся в Білий дім, маючи досить чіткі внутрішні переконання та наміри. 

Для Трампа оптимальним було б створити систему на зразок російської, авторитарну. Знаєте, він заздрить Путіну, час від часу це виявлялося навіть в його публічних висловлюваннях – про те, що в Росії вільна преса не заважає працювати, бо її там немає, що суди не грають такої ролі, як у США. Він говорив про це Путіну, коли зустрічався з ним. Трамп справді має велику симпатію до Росії і до Путіна особисто, і це не просто епатажні слова. 

На жаль, у зовнішній політиці країни президент повертає вектор на 180 градусів. Ми звикли сприймати американську зовнішню політику через призму і контекст, який існував десятки років при різних адміністраціях, адже і у республіканців, і у демократів зовнішньополітичні цілі були спільні. Трамп настільки несистемний, неортодоксальний, що ми маємо готувати себе до того, що Америка може грати зовсім іншу роль у світі. Зовсім не таку, як у попереднє століття. Ця нова роль США негативна для України і, на жаль, це виявляється саме зараз, у такий складний для України момент.

Чи можна сказати, що у США уже настала інституційна криза і вона є загрозливою для функціонування державних інституцій? Якщо так, то яких?

Так, криза така є. Йдеться про те, що зараз можуть зникнути деякі інституції, як Агенція США з міжнародного розвитку (USAID), а в деяких установах професійна компетентність замінюється на лояльність до Трампа. 

Сьогодні у всіх державних органах влади проводяться співбесіди з чиновниками, до них приходять і питають: як ти ставишся до Трампа, чи підтримуєш ті, чи інші дії президента? Загальний наратив такий: держава сьогодні – це президент Трамп, і якщо ти не погоджуєшся з ним, не поділяєш політику, позиції чи принципи, з яких він виходить, то тобі не місце у державній установі. Так, генеральний прокурор Пем Бонді заявила: ми намагаємося з’ясувати, хто не поділяє порядок денний, погляди та ідеологію президента, і позбутися таких людей.

Для Америки це щось абсолютно дивне. Мабуть, з часів маккартизму нічого подібного не було (був такий сенатор Джозеф Маккарті, який після Другої світової та на початку холодної війни вишукував комуністів). Боюсь, може бути так, що людей заноситимуть в чорні списки, як у роки маккартизму. 

Це, власне, радянський досвід, і навіть не брежнєвський, а сталінський, тільки зараз у США нікого не розстрілюють, і Сибіру в американців немає, щоб відправляти незгодних у заслання. Але хто знає, куди далі поверне політика...

Викладачам в університетах уже вказують, які слова не можна використовувати на лекціях. Якщо університет отримує фінансування від держави, то отримує такі «темники». 

Про які заборонені слова йдеться?

Наприклад, слова, які стосуються гендерної ідеології, расових питань. Команда Трампа вважає, що гендер – «роздута» тема, а расової проблеми не існує і т. ін. Один колега з університету Техаса кілька днів тому надіслав мені зразок такого «темника», що містить приблизно 40 слів, які не можна використовувати під час лекцій. Зокрема, це слова «раса», «рабство», «колоніалізм», «гендер» тощо. Колега каже: або я звільняюся негайно, або маю підкоритися і працювати в таких умовах. 

Зараз у США вибудовується зовсім інша ідеологія. Питання демократії уже не є важливою цінністю. До просування демократії у світі різні адміністрації США ставилися по-різному, хтось активніше провадив цю політику, хтось одними методами, хтось – іншими, але це була неодмінна частина зовнішньої політики США. Для адміністрації Трампа питання демократії уже не є важливою цінністю, ба більше – воно стало порожнім звуком. Це проблема, з якою вже стикається Америка. І зважмо, що це лише початок. Хтось з аналітиків сподівається, що, можливо, ця тенденція загальмується, а втім, ніхто не певен, що так буде. 

Трамп хотів побороти глибинну державу, deep state, розвалити її – і рішуче діє у цьому напрямку. 

Те саме відбувається з обороною, з розвідкою. Пропутінську Тулсі Габбард він поставив на чолі Національної розвідки. Габбард заявляє такі дивні речі, які раніше ніколи не можна було б почути від людини, котра стоїть на чолі Національної розвідки. А це позиція чиновниці, якій підпорядковуються всі розвідувальні служби США! 

Тим не менше хтось усьому цьому аплодує, вважаючи, що дотеперішній політичний істеблішмент перебрав на себе забагато повноважень і діяв не в інтересах простих американців. 

Те, що відбувається у США, – революція?

Багато хто вважає, що те, що робить Трамп, – це революція. Дійсно, за глибиною дій, масштабністю перетворень – це революція. Це не реформа, не косметичні зміни, це більше схоже саме на революцію – радикальна докорінна зміна державної системи.

Система ламається, і для цього президентська адміністрація задіяла безпрецедентний адміністративний ресурс. Багато років цей термін використовували, оцінюючи пострадянські країни, зокрема й Україну, де влада застосовувала адміністративний ресурс, наприклад, для залучення до голосування на виборах у часи президентів Кучми та Януковича. Сьогодні ми бачимо, як адмінресурс застосовує «лідер вільного світу» – американська демократія, що була взірцем для всіх політичних моделей. І це лякає.

У конгресі всі залякані. Очевидно, зовнішні спостерігачі не повністю знають, які методи можуть застосовуватися всередині політичних органів для здобуття такого ефекту. Можливо, і дещо мафіозні. Деякі мої колеги-експерти порівнювали інцидент, що стався під час зустрічі Трампа з Зеленським у Білому домі, з класичною поведінкою мафіозного боса, «хрещеного батька» – Трамп поводився саме так.

«Чи виконуватиме Трамп рішення судів – це стане моментом істини»

Судова гілка влади, яка дуже сильна у США, яка є взірцем для багатьох країн, зокрема й України, теж піддається впливу адміністрації Трампа?

Зараз у Верховному суді США домінують консерватори. З дев’яти суддів трьох Трамп призначав за своєї попередньої президентської каденції. Загалом шестеро консерваторів проти трьох лібералів – такого давно не було у цій установі, раніше був певний баланс. Поки що Верховний суд демонструє згоду з діями Трампа, жодних протестів не висловлює. 

Так, третя гілка влади, судова, піддається адміністративному ресурсу, адже президент ініціює призначенням кандидата на посаду судді, а затверджує це рішення Сенат. Скажімо, коли Байден був президентом і демократи мали більшість у Сенаті, то вони могли проводити дуже багато призначень суддів. Але зараз президент – Трамп, і обидві палати парламенту – під контролем його Республіканської партії, і отже, вони повністю контролюють цей процес. 

Окремі судді гальмують певні рішення Трампа, які, за їхньою оцінкою, є протизаконними, неконституційними. Але головний тест для судової влади настане тоді, коли рішення судів треба буде взяти до виконання. Чи буде Трамп виконувати рішення судів, чи робитиме те, що йому заманеться, ігноруючи їх – це справді буде момент істини. Американці, затамувавши подих, чекають на цей момент. Якщо президент ігноруватиме рішення судів, то це буде дійсно безпрецедентно для Америки.

Які Трампові рішення зараз розглядають американські суди?

У судах дуже багато справ, зокрема, чимало щодо безпідставного звільнення посадовців з органів влади. Дуже багато ветеранів, колишніх військових, які вірою і правдою служили американському народу, нації, брали участь у різних війнах, зараз масово викинуті з робочих місць у державних установах. І вони заявляють про безпідставність таких звільнень. 

У суді також перебуває справа щодо новоствореного Міністерства ефективності уряду, яке очолив Ілон Маск. Статус цього міністерства в жодних законодавчих чи нормативних актах не прописано, воно провадить реформи, не маючи мандата на те. Посада Маска – людини, яка безпосередньо підпорядкована президенту – також не прописана в американських законах. І ця людина приходить до міністерств та вимагає відкрити їй доступ до секретної бази даних. Відбувається приблизно такий діалог: 

• За законом, ми не маємо відкривати вам такі дані. Ви хто такий?
• Ви не знаєте, хто я такий?! Я Ілон Маск, довірена особа президента.

І такі прецеденти теж стали позовом у судах.

З останніх рішень – суд зупинив рішення Трампа, яким він заперечив конституційну норму про те, що кожна людина, яка народилася в США, є громадянином США. Трамп хоче змінити цю норму. Попри рішення суду, він не здається і хоче провести свою лінію. 

Втручання у систему національної оборони і звільнення посадовців – формально це прерогатива президента, але не можна звільнити людину, навіть не пояснюючи, на яких підставах. Ми бачимо ідеологізовані рішення щодо поважних військових керівників, зокрема, найвищу фігуру у військовій ієрархії – командувача Об’єднаного комітету начальників штабів Чарльза Брауна було знято. Генерал Браун висококласний фахівець, прослужив 40 років у Збройних силах США, але був звільнений, як припускають, через те, що має чорну шкіру. Утім, офіційно не було надано жодних пояснень цій відставці. Або раніше було знято адмірала ВМС Франкетті, як вважають, через те, що вона жінка. 

Попередні адміністрації США робили багато для того, щоб різні фахівці включалися в систему оборони та безпеки, незалежно від статі та расової приналежності, але зараз встановлюються підходи, які повертають країну у далеке минуле. Якщо подивитися на кабінет Трампа, то в ньому домінують білі чоловіки, хоча є як винятки жінки, втім, їх доволі мало. Америка повертається до того формату, який був 100 років тому. Так схоже, що американці змушені будуть боротися за свої громадянські права, як у 1960-1970-х роках. Трамп та його оточення роблять спроби повернення до класичної, консервативної Америки, коли певні категорії громадян, залежно від статі чи кольору шкіри, «знали своє місце». 

Біла Америка?

Так, щось схоже на те.

Як би ви назвали цю нову ідеологію? 

Її називають по-різному, зокрема, вживають термін white nationalism, тобто «білий націоналізм». Хоча начебто колір шкіри не має відношення до нації, але тим не менше в Америці є такий термін. Інший термін – «біле християнство», бо дуже велику роль у політиці нині відіграють християни-євангелісти, які є ідеологічною опорою Трампа. Вони за нього голосували і надалі підтримують його, на відміну, до речі, від деяких інших протестантів та католиків. 

Також зараз згадують термін «нативізм» – була така партія у США у ХІХ ст., яка виступала за те, щоб корінні американці, тобто ті, хто мешкає в Новому Світі багато поколінь, мали більше прав порівняно з тими, хто нещодавно прибув, і, відповідно, є людьми «другого сорту». Це улюблена тема Трампа: він повторює, що нелегальна імміграція змінює Америку, а близькі до нього люди називають це «розмиванням крові» Америки, зміною генофонду нації. Демографія така у США, що незабаром білі американці будуть в меншості, і багато хто в оточенні Трампа через це переживає. Є така теорія, запозичена з Франції, про grand replacement, тобто заміну, витіснення білих громадян. 

До означення політики Трампа можна застосувати цілу суміш термінів. Часто його соратників називають альтернативними правими – це, щоб трохи відділити від класичних правих. Напевно, я б схилявся більше до цього терміну, бо трампісти – нові люди, справді альтернативні праві. 

Багато хто використовує термін трампізм, і треба визнати, що це популярний рух у США. Трамп водночас є і лідером цього руху, і його уособленням. Трампізм, як рашизм, вже є терміном. Думаю, коли Трамп піде з посади, термін надалі буде використовуватися, і рух існуватиме.

Трамп десь обмовився, що хоче балотуватися на третій президентський термін. Блефує? Адже вік солідний, і треба буде вносити зміни до Конституції, щоб отримати дозвіл балотуватися на третій термін.

Коли він каже про третій термін – він це робить цілковито серйозно. Інколи люди почують щось від Трампа і думають, що він жартує, а потім прислухаються і кажуть: та він же на повному серйозі. 

Трамп може так сходу пропонувати зміни у «святая святих» Америки – у Конституцію?

Запросто. Але він буде при цьому наполягати, що такими змінами він захищає конституцію.

«Міжнародний порядок перетворюється на джунглі, і там є хижаки»

Чи збережеться система стримувань та противаг, якою завжди пишалися американські політики? 

Зараз складно прогнозувати, потрібен час. Може, Америка й має час, та Україна не має цього часу, бо Америка, яка б підтримувала нас, потрібна прямо зараз.

Настає, і дуже стрімко, новий світопорядок, тож можна прогнозувати кінець міжнародного права, зникнення НАТО, ООН?

Дійсно, думаю, Трамп вітає новий міжнародний порядок. Старий порядок, той, якому американці були прихильні впродовж багатьох десятиліть, на його думу, має зникнути. Засади демократії, непорушність міжнародного права, підтримка жертви у боротьбі з агресором, союз демократій світу проти авторитарних режимів…  Трамп усе це змінює. Для нього демократія радше погане слово, традиційні союзники США – це радше вороги, а навпаки, авторитарні режими, диктатори по всьому світу – це його союзники, він до них тягнеться, він має до них симпатію, йому простіше з ними спілкуватися. 

У НАТО Трамп не вірить, тому найближчим часом, мабуть, цей напрям буде трохи паралізовано, на жаль. 

ЄС для Трампа – вже не союзник, не структура, яка виникла на тих самих принципах і цінностях, на яких будується американська система. Тепер ЄС для президента США – опонент. Напевно, буде торгівельна війна між США та європейськими країнами. 

Отже, у Трампа дуже специфічний погляд на світ, і він сформувався давно та є усталеним. Я ніколи не погоджувався з твердженнями, що Трамп такий собі непередбачуваний політик. Певною мірою, це так, бо він може сказати одне, а у наступному реченні заперечити цю тезу, однак це радше внутрішня флюгерність, особливість характеру. Але насправді у Трампа є свій чіткий світогляд і уявлення про світ, і він хоче багато чого поміняти в тому світі, котрий існує сьогодні.

НАТО, вступити до якого Україна так прагнула, вірогідно, надалі не виконуватиме таку важливу безпекову роль. Йде до того, що у світі домінуватиме право сильного, а відповідно, менші держави будуть гуртуватися у ситуативні оборонні альянси, щоб протистояти великим агресивним країнам?

Так і є. Світ перетворюється на джунглі, і маємо пильнувати, бо у джунглях є хижаки. 

Трамп каже: нам не потрібні ці союзи, ми достатньо потужна держава, і якщо США щось потрібно, то ми можемо спиратися на власні сили і досягнемо необхідного нам результату. Але він помиляється, бо сила Америки і вплив у світі значною мірою базувалися на тому, що є інші країни, які працюють з Америкою і цим зміцнюють альянс. Від його терміну America first (Америка понад усе), думаю, скоро залишиться America alone, тобто Америка «на самоті». І це буде велика проблема – на перспективу це означатиме, що США втрачатимуть своє значення, роль та вплив у світі. Зараз Трамп цього ще не розуміє, але так воно станеться.

Олена Зварич, «Главком»