Зіткнення Росії і Європи незворотне. Чи розуміють це в Брюсселі?

Топовий російський пропагандист і по сумісництву  військовий злочинець Владімір Соловйов, який активно підтримує війну Росії проти України, окупацію Криму та політику геноциду Путіним українців, в одній із своїх телепрограм на каналі «Россия 1» відверто розповів, що думають в Кремлі стосовно можливості призупинення війни. Це зізнання важливе тим, що хоча він і є одним із розробників  пропагандистської інформаційної політики Російської Федерації, без узгодження зі своїми кураторами з Кремля не має права сказати жодного зайвого слова.

Зокрема Владімір Соловйов заявив: «І навіть тимчасове затишшя, яке може настати, не відтермінує тієї великої війни, до якої з дикою швидкістю біжить Європа. Зараз, коли всі маски скинуті, потрібно розуміти – ми на порозі гігантського зіткнення. Вдасться Трампу загальмувати на час, виведе він все це в зону відповідальності Європи? Ну добре, Європа без Америки все одно приречена з її нинішнім керівництвом та нинішнім курсом на лобове зіткнення з нами».

В Москві не приховують свої плани не тільки щодо України, а й щодо всієї Європи. Тепер питання в тому, чи встигнуть європейці зробити з усього цього правильні висновки? Хоча занепала російська імперія вирішила нагнути Європу та світ, не маючи для цього ні відповідних ресурсів, ні сил, вона всерівно несе велику небезпеку для всіх. Адже ослаблена Московщина небезпечна тим, що Путін і його політичні подільники готові на все, щоб тільки не втратити свою владу над Російською Федерацією.

І ця загроза поширюється далеко за східні, західні, північні та південні напрямки від кордонів Росії. Кремлівська агресія не має кордонів. А путіністи, що сповідують принципи Середньовіччя, ніяк не хочуть змиритися з тим, що жодна з країн, які колись силою були затягнуті в СССР, або були насильницькі перетворені на сателітів Радянського Союзу в Європі,  не мають бажання залишатися в сфері впливу  Росії. А навпаки – домагаються свободи, демократії, стабільності, безпеки та процвітання в Європейському Союзі.

Тому передбачуваний конфлікт, про який з таким завзяттям віщає один із головних путінських пропагандистів, крім всього іншого, пов’язаний з дезінформаційною кампанією Росії та розпалюванням розбіжностей в Європі з метою дестабілізації Європейського континенту.

Тепер можна з впевненістю сказати, що від результату російського вторгнення в Україну залежить, що буде далі з колишніми радянськими республіками, а тепер вже давно незалежними країнами. І не тільки з Грузією, Молдовою та Білоруссю, а й з Литвою, Латвією і Естонією, що вже в НАТО та в Євросоюзі.

Якщо Росія буде вигнана з усіх українських окупованих РФ територій, то і над ними не висітиме загроза неминучого вторгнення. Зрештою, нагнітання страху і армія – це все, що Росія має, щоб спробувати утримати сусідів на своїй орбіті. Її економіка на грані виснаження, її армія зазнала катастрофічних втрат, на відновлення яких знадобиться ціле покоління. І ніхто не може довіряти Путіну, як би штатні пропагандисти не переконували з телеекранів про великі досягнення Росії на всіх тільки можливих напрямках. Україна стійко тримається, і все залежатиме від нас та волі колективного Заходу продовжувати підтримувати боротьбу українців з московськими загарбниками.

У перспективі Росія всерівно програє. Населення країни зменшується, її нафта і газ стають менш важливими для світу, і вона не має інших прагнень, окрім утримання Путіна при владі. Що неможливо, оскільки навіть і для диктатора існують обмеження – адже ніхто ще не може жити вічно.

Але тепер Європа мусить готуватися протистояти Російській Федерації, оскільки Америка, керована президентом Дональдом Трампом, зробила крок назад і намагається порозумітися з Путіним за рахунок українських інтересів. Керівники тоталітарних держав – Путін, Кім Чен Ин, Сі Цзіньпін та іранські мулли, уважно спостерігають за тим, що будуть далі робити в Євросоюзі. Адже Трамп грає в свою гру, і американська позиція щодо України все менше збігається з позицією європейською.

Європейці мають взяти на себе відповідальність за долю Європейського континенту. Адже війна в Україні – це перший крок Путіна. Європа мусить визначити для себе, стане він останнім, чи будуть наступні кроки. 

Цією війною Путін намагається поставити Росію в центр світової геополітики, підготувавши цим ґрунт для утвердження багатополярного світового порядку. Реальність є такою, що російський диктатор, після програшу в Америці демократів, відчуває, що у нього вітер у вітрилах.

Після січня 2025 року ми  стали свідками, як вперше в історії американський президент Дональд Трамп хоче помістити цілу демократичну націю, одного із союзників Сполучних Штатів, та її народ назад за залізну завісу і передати її жорстокій тоталітарній диктатурі. Україна протистоїть у нерівній боротьбі страшному тоталітарному монстру – Російській Федерації. І якщо американці готові відмовитися від своїх демократичних ідеалів, які вони десятиліттями поширювали на навколишній світ, то тільки питання часу, коли демократичний Тайвань буде окупований Китаєм.

У такому разі з усього виходить, США сигналізують, що вже майже готові розділити світ на три сфери впливу з тоталітарними правителями Росії та Китайської Народної Республіки. Якщо це дійсно станеться, то на міжнародне співтовариство чекають страшні часи. А поділ суверенної території України, яка була одним із засновників ООН, стане лише початком зміни кордонів багатьох країн, тими, хто виявляться сильнішими.

Від 1945 року жодна держава-член ООН не була анексована або  ліквідована, але це стало головною метою Путіна щодо України. Наразі це безпрецедентний злочин проти великої європейської нації, котрий здійснюється за бажанням божевільного диктатора. Колись Захід знайшов можливість надсилати потужну допомогу тоталітарному комуністичному СРСР під час німецько-радянської війни. А от демократичній Україні він допомагав так дозовано і багаторазово дуже невчасно, що повністю утримувати фронти протистояння з москалями ЗСУ дуже важко.

Не просто спрогнозувати, якими будуть остаточні рішення Америки та Європи, проте українці та Україна ніколи не визнають анексії Криму Російською Федерацією в 2014 році і чотирьох українських областей в 2022. Для нас це не анексовані території, а окуповані Московщиною, і в цьому велика різниця.

Якою була мета, коли Сполучені Штати гарантували безпеку Україні, попередньо забравши в неї ядерну зброю? Чи ми рухаємося до світу, де більші нації силою знищують менші та забирають у них їхні законні землі? Якщо це так, то незважаючи на небезпеку від розповсюдження ядерної зброї, володіння нею може здаватися єдиним дієвим запобіжним засобом для забезпечення продовження існування менших країн.

У цьому контексті не Трамп, а самі українці вирішують, чи продовжувати війну за повернення своїх міжнародно визнаних територій, чи припинити бойові дії та здатися на милість підступного ворога. І навіть якщо дійсно Сполучені Штати перестануть надсилати зброю та боєприпаси, які так критично необхідні Україні для захисту свого суверенітету, то українці не погодяться на будь-які капітулянтські пропозиції. Та з твердою рішучістю, за підтримки інших демократичних країн, продовжуватимуть боротися з московитами.

Путін сформулював різні політичні обманки для обґрунтування початку свого нічим неспровокованого вторгнення на територію України. Але він ніколи не оголошував одні зі своїх найбільших цілей – незаконне привласнення чужих родючих сільськогосподарських угідь,  заграбастання цінних природних ресурсів та багато чисельного людського  потенціалу. За 11 років війни, він озвучував майже всі можливі виправдання, крім цих. 

Те, що диктатор вирішив силою привласнити українські природні ресурси, щоб отримати фінансову та економічну вигоду, є нічим іншим, як геополітичним рекетом. Оскільки окупація територій, які Російській Федерації не належать, стала стрибком назад до імперіалізму ХІХ століття. І хотілося б знати, як Сполучені Штати мають наміри й далі залишатися наддержавою, якщо вони відступлять від світових справ і спасують перед державою-терористом Росією. 

Не можна виключати того, що вже зараз президент США Дональд Трамп готується святкувати 9 травня, разом з російським диктатором, 80-річчя перемоги в Другій світовій війні. В такому разі він стоятиме на трибуні мавзолею разом з Путіним і Кім Чен Ином та привітно махатиме російським військам, які будуть проходити повз неї. Китайський лідер Сі Цзіньпін, швидше за все, проігнорує запрошення Москви, мотивуючи це своєю надмірною  зайнятістю.

Президент Америки тепер явно надає перевагу Росії перед Європою. Але якщо Трамп дійсно хоче заслужити похвалу від Путіна, він би зробити значно більше, публічно перейти на бік Кремля вже зараз, пояснюючи це «необхідністю для припинення війни». Хоча це дуже важко зрозуміти, адже тільки одна Німеччина має більший ВВП, ніж Російська Федерація.

Очевидно, що позиція 47 американського президента, який підтримує Росію, одночасно ігноруючи інтереси справжніх союзників США, є деструктивною та ірраціональною. Реальний світ не підвладний імпульсивним примхам оманливого світогляду Трампа. Тому європейцям час ще більше активізуватися і допомогти Україні звільнитися від російського вторгнення.

Хочеться вірити в те, що Європа почне швидше пробуджуватись, і це стане необхідною передумовою для успішного протистояння імперським зазіханням росіян. Європейський Союз мусить повернутися до ідеї французького президента Еммануеля Макрона про заснування потужного європейського військового альянсу.

 Обрання президентом Сполучених Штатів Дональда Трампа, який неодноразово під час своєї першої каденції погрожував розпуском Північноатлантичного альянсу, може стати імпульсом для прискорення початку реалізації ідеї європейської армії.

Такій новий альянс, котрий буде покликаний реалізувати гарантування безпеки європейських держав, міг би отримати назву Альянс європейської безпекової ініціативи – Alliance of the European Security Initiative (AESI).

Війна Росії в Україні висвітлила усі вразливі сторони європейської безпеки. Тому настає час розпочати трансформацію безпеки на Європейському континенті. І Україна, з її величезним досвідом війни з терористичною Російською Федерацією, має стати одним із ініціаторів створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (AESI). Адже загальноєвропейська безпека мусить бути неподільною.

Об’єднана Європа нарешті мусить зрозуміти з ким в дійсності має справу. Дональд Трамп насправді не має зв’язку з реальністю, і його підступний план щодо України робить світ набагато небезпечнішим місцем. Він абсолютно не уявляє, який фундамент він закладає для світового хаосу та геополітичної турбулентності. Як і те, що одночасно гасить міжнародний статус Сполучених Штатів, як світової наддержави.

«Егоманія» Трампа успішно допомагає Путіну знищувати існуючий світовий порядок. І з цьому мусять зробити відповідні висновки не лише Україна, Європа, а й сама Америка. Схоже, що час відліку вже розпочався.