Чи можуть Китай і Туреччина стати новими балансами у грі за Україну?

Україна не повинна обмежувати свою дипломатію лише Заходом. Два ключові гравці, які можуть змінити ситуацію та вплинути на баланс сил – Китай і Туреччина. Обидві країни мають власні стратегічні інтереси, які частково збігаються з українськими, і можуть допомогти Києву зменшити його залежність від мінливої політики США та мінімізувати ризики повільності Європи.

Китай: гравець, що шукає баланс

Китай послідовно дотримується політики стриманості щодо війни в Україні, балансуючи між економічними відносинами з Європою та стратегічною взаємодією з Росією. Однак останні події свідчать, що Пекін дедалі більше роздратований можливими угодами між США та РФ, особливо щодо Арктики. Москва намагається домовитися з Вашингтоном про спільний контроль над її ресурсами, що суперечить китайським амбіціям.

Крім того, Китай все більше дистанціюється від Росії, оскільки економічні санкції та залежність Москви від Пекіна роблять Кремль менш привабливим партнером. Натомість Китай прагне посилити свою співпрацю з Європою, що відкриває нові можливості для України.

Європейський Союз має потужні важелі впливу на Пекін, які Київ може використати у власних дипломатичних цілях. Передусім ЄС є ключовим ринком для китайських товарів, і будь-які обмеження або санкції можуть вплинути на економічну стабільність Китаю. Також китайська промисловість сильно залежить від європейських технологій, що дає ЄС можливість чинити економічний тиск. Тож теоретично ЄС цілком може виступати посередником між Україною та Китаєм, сприяючи переговорам та формуванню економічних угод, вигідних Києву.

Україна має запропонувати Китаю економічну співпрацю, що стане альтернативою РФ. Київ може стати важливим гравцем у китайській ініціативі «Один пояс, один шлях», використовуючи свою логістичну та інфраструктурну спроможність. Нам необхідно використовувати європейські контакти для залучення Китаю до врегулювання війни. Україна може діяти через своїх європейських союзників, які мають важелі впливу на Пекін. Не лишнім буде позиціювати Україну як ключового партнера у сфері продовольчої безпеки. Китай є одним із найбільших імпортерів українського зерна, що дає Києву вагомий аргумент у переговорах. В цілому чому б Китаю не проявити своє лідерство в ситуації, коли США кричать голосно про свою ненадійність як партнера чи союзника.

Туреччина: баланс між НАТО, РФ і Україною

Туреччина займає унікальну позицію, намагаючись балансувати між своїми зобов’язаннями в НАТО, економічними зв’язками з Росією та стратегічним партнерством з Україною. Анкара розглядає Чорне море як критично важливий регіон і не зацікавлена у тому, щоб Росія домінувала там. Крім того, Туреччина прагне зміцнити власний вплив у регіоні, використовуючи дипломатію як засіб для просування своїх геополітичних інтересів.

Для правильної побудови поглиблених відносин з Туреччиною передусім потрібно чітко розуміти її інтереси в контексті українського питання. Передусім Туреччина зацікавлена у збереженні рівноваги в Чорному морі. Анкара прагне контролювати ситуацію через конвенцію Монтре та обмеження на прохід військових кораблів. Потенціал мають й економічні зв’язки з Україною. Туреччина вже є важливим партнером у військовій сфері (зокрема у виробництві безпілотників Bayraktar), а також у сфері аграрного бізнесу та інфраструктурних проєктів. Загалом Туреччина зацікавлена у посиленні власної геополітичної ролі. Анкара прагне виступати ключовим посередником у конфлікті між Росією та Заходом, що зміцнює її позиції на міжнародній арені.

З огляду на це Україна має розширювати військову співпрацю з Анкарою. Туреччина вже підтримує українську оборонну промисловість, і подальше зміцнення партнерства у виробництві безпілотників, ППО та військово-морських технологій може стати критично важливим для Києва. Нам варто використовувати Туреччину як міст між Україною та країнами Близького Сходу. Анкара має впливові зв’язки в регіоні та може сприяти залученню інвестицій і військової допомоги від Катару, Саудівської Аравії та ОАЕ. Важливо співпрацювати у сфері безпеки в Чорному морі. Україна та Туреччина можуть координувати свої дії для протидії військовій експансії РФ та забезпечення стабільності морських шляхів.

Китай і Туреччина – два глобальні гравці, які можуть відіграти вирішальну роль у забезпеченні стійкості України. Китай, роздратований діями Росії в Арктиці та зацікавлений у європейських ринках, може стати для України важливим партнером у сфері продовольчої безпеки та логістики. Туреччина, яка прагне зміцнити свої позиції у Чорному морі та стати посередником між Заходом і Росією, може допомогти Києву як у військовій, так і в дипломатичній площині.

Обидві країни мають власні стратегічні інтереси, що частково збігаються з українськими. Києву варто використати ці можливості для розширення свого дипломатичного простору, зміцнення економічних зв’язків та підвищення обороноздатності. У ситуації, коли США «втомлюються» від війни, Китай та Туреччина можуть стати тими гравцями, які допоможуть Україні втримати позиції у глобальній геополітичній грі.