Шоу замість політики, як фріковість стала ключем до влади – Василь Костюк

Сучасна політична арена дедалі більше нагадує цирк, де на манеж виходять не просто гравці, а справжні фріки.

Політики, які ламають традиційні рамки, епатують публіку, переходять межі етики та моралі, стають дедалі популярнішими, затьмарюючи собою класичних, стриманих державних діячів.

Про це пише у фейсбуці експерт Василь Васильович Костюк.

«Яскравими прикладами цього явища є такі різні, але водночас схожі у своїй фріковості політики, як Дональд Трамп, Хав'єр Мілей та Борис Джонсон.

Вони представляють різні політичні спектри та країни, але їх об'єднує одна риса – відмова від усталених політичних норм, ексцентрична поведінка та використання епатажу як політичного інструменту» - пише Костюк.

За словами Костюка, Дональд Трамп, можливо, є найяскравішим символом політичної фріковості.

«Його президентство стало епохою руйнування політичних табу.

Трамп відверто ігнорував етичні норми, дозволяв собі сексистські та расистські висловлювання, активно використовував Twitter для особистих атак та поширення провокаційних заяв.

Його епатажна поведінка, від зухвалих твітів до публічних образ опонентів, не тільки не відштовхнула його виборців, а навпаки, стала частиною його харизми 'свого хлопця', який 'говорить правду, якою б вона не була' – зазначає Василь Костюк.

«Хав'єр Мілей, новообраний президент Аргентини, шокує світ своїми радикальними економічними ідеями та екстравагантною поведінкою.

Його анархо-капіталістичні погляди, агресивна риторика, нетиповий імідж викликають суперечки та поляризацію, але водночас привертають увагу тих, хто розчарований традиційними політиками та шукає кардинальних змін, навіть якщо вони межують з абсурдом» - звертає увагу Василь Васильович Костюк.

За словами Василя Костюка, виборці втомилися від 'правильних', але нещирих політиків, від обіцянок, які не виконуються, від 'залізаних' образів та нудної риторики.

Фріки, навпаки, виглядають справжніми, непідробними, емоційними, навіть якщо їхня поведінка виходить за рамки пристойного.

«Соціальні медіа стали ідеальним майданчиком для політичної фріковості.

Короткі, емоційні повідомлення, вірусні відео, провокаційні заяви миттєво розлітаються в мережі, забезпечуючи фрікам миттєву популярність та широкий розголос.

Соціальні мережі стимулюють культуру скандалу та показовості, де епатаж винагороджується увагою та впізнаваністю» - підсумовує Костюк.