Якщо система бронювання не зміниться — фермерства не стане

Фермерство в прифронтовій зоні — це не просто бізнес, а питання продовольчої безпеки країни. Але нинішня система бронювання працівників не враховує реалій, у яких ми змушені працювати. В результаті українське сільське господарство, особливо на півдні, опиняється під загрозою.

Ситуація з працівниками в аграрній галузі Херсонщини

Робочих рук у сільському господарстві не вистачає. Якщо до повномасштабної війни кадровий дефіцит можна було закрити сезонними працівниками або наймом молодих спеціалістів, то сьогодні ці варіанти майже зникли. Молодь виїхала, кваліфіковані спеціалісти або мобілізовані, або бояться ставати на військовий облік, адже це автоматично підвищує ризик бути призваним. Через це навіть пошук нових працівників стає справжнім випробуванням.

Яскравий приклад — наше господарство. Ми витратили місяць, щоб знайти одну людину, без якої не могли функціонувати. Із семи необхідних працівників нам вдалося забронювати лише трьох. Це на 3 000 гектарів землі! Як думаєте, чи може підприємство нормально працювати за таких умов?

Система бронювання передбачає, що агропідприємства можуть залишити у себе лише 50% робочої сили. Решта має йти до війська. Це рішення, можливо, працює у спокійних регіонах, але для Херсонщини воно не просто недоцільне, а руйнівне. Війна тут триває кожного дня: обстріли, мінні загрози, знищені господарства. Якщо у тилових областях можна знайти заміну мобілізованому працівнику, то в Херсоні таких можливостей просто немає.

До того ж сам процес бронювання складний. Щоб подати людину, потрібно оновити її військово-облікові документи, а це означає — піти в ТЦК. А далі — як пощастить. Через це багато працівників просто уникають будь-яких контактів із системою, що робить процес пошуку нових кадрів ще складнішим.