Вже не навпаки. Головний висновок річниці повномасштабного вторгнення

Можливо, ще не мудрими. Можливо, нам не вистачає досвіду. Але ми як нація вмилися кровʼю на Майдані, потім – в АТО, а потім по всьому кордону з найбільшою країною світу. І вмившись кровʼю тричі, ми точно дізналися щось таке, чого ще не знає – або вже не знає – більшість народів в світі.

Ми підняли залите кровʼю обличчя і побачили, що майже всі навколо не розуміють очевидних речей. Побачили, що ті, хто століттями боровся за свободу, готові легко вклонитися перед диктатором. Що ті, хто давав нам поради, як нам жити, самі не розуміють, чого вартує життя. Що ті, хто живе сито, думає, що це сите життя вартує всього, а насправді всього вартує лише свобода.

Ми вимушені все частіше відмовлятися від чужих порад. Наступний крок – радити самим. Ще наступний – наполягати на виконанні цих порад. Тобто помінятися місцями.

Подивіться на мапу Європи. Подивіться на мапу світу.

Хочемо ми цього чи ні – ми несемо за них відповідальність. Вже не навпаки.

Це було боляче. Але ми виросли.