Автор фрази про русскій воєнний корабль розказав, що відбувалося на Зміїному 24 лютого 2022 року

Автор легендарної фрази про русскій воєнний корабль, морський піхотинець Роман Грибов поділився деталями подій, що відбувалися на острові Зміїний у перший день повномасштабного вторгнення. Він розповів, що українські військові опинилися у безвихідній ситуації: російські кораблі та авіація вели масований обстріл, а підтримки з суходолу не було. Про це Роман Грибов розповів в інтерв'ю «Главкому».

Роман Грибов зазначив, що на той час на острові Зміїний перебувало 82 людини, серед яких, за його словами, приблизно десять були цивільними – екологи та працівники, які доглядали маяк.

«Президент Зеленський «похоронив» у своєму зверненні одних тільки прикордонників і не згадав про морських піхотинців. Я так розумію, президенту подали інформацію, що на Зміїному були лише прикордонники. А насправді прикордонників там було тільки 13-14 чоловік, а більшість, 47 осіб, – це була морська піхота, решта – з якихось інших підрозділів, не згадаю вже», – зауважив військовий.

Грибов розповів, що під час вторгнення РФ українські військові опинилися у безвихідній ситуації на острові: «Ми попрощалися один з одним, бо не уявляли, що вихід з такої ситуації можливий – по нас добре гатила їхня авіація, а спершу крейсер нас «збадьорив» своїми 30-каліберними гарматами. Ми просили у командування підтримки кораблями, але з суходолу сказали триматися. Але як втримаєшся – на крейсері лише особового складу було 500 осіб!».

Також морський піхотинець зізнався, що знаменита відповідь крейсеру була сказана щиро – від імені всіх бійців: «Такі подробиці ми розкриємо після війни. Це було зроблено трохи по-іншому, ніж уявляється з того запису людям. Хоч на мене повісили цю «корону», але сказано це було щиро від імені всіх наших хлопців. Ми не могли нічого зробити з тою навалою орків, і це була в той момент єдина наша зброя».

За словами Романа Грибова, всі захисники острова Зміїний порадилися і дійшли спільного рішення відповісти російському крейсеру «Москва» відомою фразою, а він озвучив її вголос. Він зазначив, що це означало не лише відмову від здачі, а й усвідомлення того, що вони фактично прощаються зі своїм життям.

«Я рідним своїм цього не казав, звісно, а подзвонив і попередив, що у нас гучно, нас уже бомблять, тому не дзвоніть, я сам виходитиму на зв’язок, коли зможу. До обіду орки (крейсер «Москва», – «Главком») не підходили до острова, стояли поодаль – мабуть, думали, що на острові все-таки є якесь серйозніше озброєння, і гатили по нас здалеку. Вони авіацією повністю розгатили Зміїний», – зауважив військовий.

Як стверджує морський піхотинець, на острові Зміїний немає де ховатися від повітряних: «У прикордонників на заставі є невеликий бункер, а ми, морська піхота і решта військових, були унизу острова, ми навіть фізично не встигли б до того бункера дістатися, тому ми розсипалися по острову і намагалися ховатися в розщелинах, коли по нас авіація гатила. Бог так зробив, що ми вижили всі».

Роман Грибов розповів, що в обід російський крейсер наблизився до острова і надав зелений коридор для евакуації цивільних. Він також зазначив, що військовим запропонували залишити острів, але без зброї. Однак українські захисники відмовилися від цієї пропозиції.

«У нас зовсім зник зв’язок із суходолом. О п’ятій годині вечора ми побачили, що до острова наближаються десантні катери. Орки знов  у «грамофон» включили цей запис: «Ето русскій воєнний корабль, прєдлагаєм сдаться. Там вам будут прєдоставлєни рабочіє мєста, всьо будєт харашо...». Коли підійшли кораблі, ми зібралися радитися, і старший командир на острові запитав: що ми робимо, здаємося? Ми погодилися. Опір був би героїчним, але абсолютно позбавленим сенсу», – зазначив Грибов.

Згодом стало відомо, що військові, які протистояли російським окупантам на острові Зміїний, залишилися живими і потрапили до полону. А вже 6 березня 2022 року в мережі з’явилося фото автора фрази про «русскій воєнний корабль». Виявилося, що легендарного морського піхотинця звуть Роман Грибов, а родом він із Золотоноші, що на Черкащині. У кінці березня звільнений з російського полону військовий повернувся на батьківщину, в Черкаську область. Голова Черкаської ОВА вручив йому відзнаку «За заслуги перед Черкащиною».