Лютий – місяць, який завжди показував світу, хто ми є. Але світ не розумів цього

Наскільки ж вони нічого не розуміють про нас.

Ані росіяни, ані інші сусіди, ані наші союзники, партнери, ті, хто далеко за океаном і ті, хто майже поряд на мапі.

Все ж на поверхні. Все відкрито. Але вони дивляться і не бачать.

Ми є та нація, яка з деревʼяними палками і тоненькими щитами вийшла проти снайперів на Майдані і перемогла.

Ми є ті, хто зупинив навалу у лютому 2022. Ту саму, яку ми за всіма розрахунками і друзів, і ворогів зупинити не могли.

Ми є ті, чиї діди і прадіди билися з комуністами у лісах і горах, розуміючі, що перемогти неможливо. І потім вони ж, кинуті у тюрми, підіймали повстання, аби просто дотягнутися до горлянки ворога – і піти у засвіти з честю і зброєю у руках.

Ми є ті, хто бився завжди. І цього ніхто не зрозумів. Ані Путін. Ані Трамп. Ані інші.

Ми є щит Європи. Щит може здаватись незручним. Може – задорогим. Щит може натирати руку до крові. Але без щита тобі кінець.

Якщо ви лицарі – вам потрібен щит. Якщо ви жертви – вам потрібен ошийник раба.

Ми є щит, що бере на себе удар. На наших душах безліч зазубрин, щербин, наші серця в крові, бо всі ми втратили когось і втратили щось.

Але ми тут тисячу років. Ми були тут вчора. Ми стоїмо тут сьогодні. І ми будемо стояти тут завтра. Біля могил наших друзів.

Ми сьогодні дивились з сином документальний фільм про Майдан. Цей фільм дивилися тисячі людей в усьому світі. Можливо, мільйони. І я впевнений, що вони дивилися – і не бачили. Слухали – і не чули.

Людей, які вірять у правду більше, ніж у смерть, перемогти неможливо.

Лютий – це місяць, який завжди показував світу, хто ми є. А світ дивився і не бачив.

Ми переможемо. Я вірив у це тоді, вірив у 2022-му, вірю зараз, бо знаю нашу історію і знаю наших людей.

Весь Всесвіт може бути проти нас. Але це тільки розпалює нашу лють.

Лютий – наш місяць. Ви дійсно мали б це зрозуміти.