Світ закляк. І це лише перший місяць Трампа у Білому домі

20 лютого. Здається, з 20 січня не місяць минув, а роки. Правда ж? Навіть у найчорніших передчуттях після перемоги Трампа, уявити собі те, що він буде робити і верзти на посаді президента супердержави було неможливо.

Від 5 листопада минулого року – до 20 січня світ закляк, наче кролик перед удавом. Здається, тільки й було чути «дамські» екзальтовані зойки: Ах, він такий непередбачуваний… Але щось не було чути очевидного: непередбачуваність дорівнює профнепридатності для посади президента 350 мільйонної ядерної держави. Це несумісні речі! Втім, спробуйте пояснити це самовдоволеному американському жлобу, який посадив на голову світові оце горе.

Коментувати та ще й заперечувати «цифри» і «висновки», які він верзе разом зі своїм «шлейфом» не маю жодного бажання. Аналітикам, що квокчуть, мовляв, під путінський вплив потрапив Трамп, не «свою гру веде» – можу відповісти лише одне: Та він просто нищить все, до чого дотягуються його лапи і язик!

А нам просто залишається лише спробувати не згинути у цій бурі. А на ранок, коли вона стихне – уже ні Трампа не буде з його Ді Венсом, ні Маска, ні решти…

І при цьому не можна не визнати: своїми безмежними невіглаством, нахабством, нарцисизмом і брехнею – Дональд Трамп парадоксально висвітлює абсолютну правоту України у цій битві. І це уже бачать у світі всі повносправні люди – вони ще є і їх чимало.

Трампів погром розплющив їм очі і розв’язав язики. Європа і Америка згадали про Україну, стікаюча кров’ю Україна, як і три роки, знову у фокусі уваги.

Дякувати за це Трампові? Та ні, не дочекається, він верзе таке, що бажання тупо плюнути у пику фарбованому рудому гамадрилу, переважаю всю решту, здавалося б логічних висновків і кроків. Втім, треба триматися…

Місяць Трампа минув. Якщо не трапиться світлого дива, 47 місяців цього трешу ще лишається. Витримаємо?