Стало відомо, як скоротилась переробка нафти в РФ і чи можна зробити атаки на НПЗ ще ефективнішими
Стало відомо, як скоротилась переробка нафти в РФ і чи можна зробити атаки на НПЗ ще ефективнішими

Стало відомо, як скоротилась переробка нафти в РФ і чи можна зробити атаки на НПЗ ще ефективнішими

Повні списки російських НПЗ та підприємств, що їх забезпечують обладнанням

Впродовж останніх місяців Україна все частіше демонструє можливості ураження російських об’єктів навіть на значних відстанях від кордону. Цілями переважно стають російські військові об’єкти на кшталт складів, військових баз та аеродромів, а також підприємства, безпосередньо задіяні в забезпеченні армії агресора.

Серед останніх найважливішими цілями є підприємства нафтопереробної галузі від яких значною мірою залежить не лише ефективність дій російських військових підрозділів, зокрема військової авіації, а й в цілому економіка ворога.

"Телеграф" досліджував, скільки на Росії діючих НПЗ, які з них вже отримали "бавовняний" привіт від України і наскільки стратегія постійних атак є ефективною. А також з’ясовував, які підприємства допомагають ворогу відновлюватися після успішних українських атак і що з ними можна зробити.

Ідемо за списком

Протягом 2023-24 років Україна близько сотні разів наносила ураження об’єктам ворожої паливної інфраструктури. Новий рік також почався досить непогано: лише протягом січня 2025 року Україна провела 9 успішних атак на російські нафтові та нафтопереробні підприємства, говорять дані Стратегічного командування ЗСУ, оприлюднені на його офіційних ресурсах.

Минулого місяця були, зокрема, уражені такі об’єкти, якнафтобаза Комбінату "Кристал" Росрезерву в Енгельсі Саратовської області (близько 700 км від українського кордону), НПЗ "Лукойл-Нижньогороднафтооргсинтез"у місті Кстово Нижньогородської області (близько 900 км), підірвано один з найбільших на РосіїРязанський НПЗ (понад 550 км) та інші об’єкти.

Атаки на російську паливну інфраструктуру у січні 2025 року. Дані СратКом ЗСУ

Початок лютого також відзначився низкою влучань. Зокрема"бавовна" завітала на завод "Лукойлу" в Волгограді (понад 400 км) після чого він припинив роботу. Експерти вважають, що зупинка може тривати кілька місяців. 11 лютого відбулась успішна атака на Саратовський нафтопереробний завод (понад 450 км). А 17 лютого прилетіло на Ільський НПЗ у Краснодарському краї (понад 180 км), після чого там сталася масштабна пожежа.

Попри бравування ворожих медіа, які намагаються робити вигляд, що "хлопки" на російських НПЗ заводах, начебто, не особливо шкодять нафтопереробній галузі, це, звісно, не так. Недарма на офіційному рівні російська влада заборонила публікацію статистики щодо обсягів виробництва нафтопродуктів. Втім, наразі російських державних звітах, заявах російських чиновників та експертів все частіше з’являються істеричні згадки про проблеми нафтопереробного сектору, викликані успішними українськими атаками.

Загальні річні обсяги переробки на діючих російських підприємствах наразі значно скоротилися. Якщо за 2019 рік обсяг переробки сягав понад 285 млн тон, то у 2024 році, як пишуть відразу декілька джерел (таких, наприклад, як Moscowtimes, а згодом Reuters) цей показник склав усього 267 млн тон. Це, до речі, на 8,1 мільйона тон нижче за показник 2023 року. Для розуміння масштабів падіння — уся Україна за рік споживає близько 8 млн тон пального. А в останні місяці, пише американський Forbes, атаки України на російські НПЗ спричини справжній хаос у російській нафтопереробці, знизивши виробництво на приблизно 10%.

Тобто вплив українських атак є, і він досить суттєвий. Адже хоча нафтопереробна галузь вважається флагманом російської економіки, підприємств, які безпосередньо займаються виготовленням бензину та дизелю на Росії не так уже й багато. Відтак кожне з уражень такого підприємства відчутно впливає на загальні показники виробництва там пального та його вартість.

В офіційному реєстрі російського Міненерго станом на початок 2025 року вказано 90 нафтопереробних підприємств. Та мають статус "введені в експлуатацію" – усього 38 заводів. Інші 52 – зазначені як такі, що перебувають на стадії проектування, будівництва та реконструкції, або й взагалі позначені, як "скасовані".

Якщо подивитися на згаданий реєстр, то наразі понад половина діючих підприємств з нього вже стала об’єктами ураження, причому більшість — неодноразово. Цікаво, що на деяких з підприємств (наприклад Омський та Ухтинський НПЗ) вибухи відбувалися і без втручання українських БпЛА (детальніше про це див. у таблиці нижче).

Географія розташування російських НПЗ із зазначенням, де відбувалися вибухи та пожежі

Зауважимо, що деякі нафтопереробні підприємства, зазначені в реєстрі російського Міненерго як недіючі, насправді працюють та виробляють продукцію. Відтак – вони також стали цілями українських ударів. Серед таких підприємств:

Туапсинський НПЗ у Краснодарському краї (переробляє 9 млн т нафти на рік, належить ПАТ "Роснефть", становить єдиний комплекс з морським терміналом). Цей НПЗ було атаковано декілька разів:22.06.2024 було пошкоджено інфраструктуру; 17.05.2024 – вибухи та пожежа;21.01.2024 – внаслідок ураження БпЛА завод зупиняв роботу. Відстань до кордону – 250/ понад 300 км

- Славянський НПЗ, Краснодарський край (переробляє 4 млн тон нафти на рік, належить компанії Славянск ЭКО). 27.04.2024 – внаслідок атаки відразу 10 БпЛА завод припиняв деякі з технологічних операцій.19.05.2024 – внаслідок руйнувань після атаки БпЛА завод зупинив роботу. Відстань понад 100 км.

- "Первый завод", або Калузький НПЗ – Калузька область (1,2 млн тон нафтопереробки на рік, нещодавно модернізований). Прилітало на цей завод 15.03.2024 (пожежа та пошкодження обладнання) та 10.05.2024 (палали ємності з паливом). Відстань – близько 300 км.

Економічний профіт

У Генеральному штабі ЗСУ в контексті уражень ворожих НПЗ наголошують, що "бойова робота по стратегічних об’єктах, задіяних у забезпеченні збройної агресії РФ проти України, триватиме". І це зрозуміло, адже атаки на російські НПЗ, окрім, власне, переривання ланцюжків постачання пального військам агресора, є ефективними відразу з кількох суто економічних причин.

По-перше, вартість українського безпілотника чи ракети, або навіть десятка БпЛА чи ракет — це ніщо у порівнянні з вартістю спаленої нафти, знищених резервуарів та іншого обладнання в результаті успішної атаки. Умовне співвідношення – 1 млн доларів за кілька БпЛА проти десятків і навіть сотень мільйонів доларів від втрати сировини й обладнання.

По-друге, на відновлення втрачених потужностей ворогу потрібні значні кошти, а головне – час. При цьому кожна година простою НПЗ – це також його прямі економічні збитки, а заодно і втрати російського бюджету в цілому. Менше виробництва – менше можливості продати пальне, у тому числі й на закордонних ринках.

По-третє, варто пам’ятати, що нафтопереробний сектор РФ значною мірою залежить від закордонного обладнання через використання імпортних технологій та комплектуючих. Наразі країнами санкційної коаліції введені масштабні обмеження на постачання в РФ таких технологій та компонентів, відтак кожен випадок влучання в таке устаткування – несе загрозу повної зупинки підприємства.

"Є частина обладнання для НПЗ, яка не виробляється на території РФ. Таке обладнання потребує значного часу для виготовлення, воно дороге, і, так би мовити, штучне. Наприклад – обладнання для установок первинної перегонки нафти. Саме воно знищувалося минулого року точково – БпЛА спеціально спрямовувалися на таку установку, аби вивести її з ладу. А якщо ця установка знищена, відповідно, повністю паралізовані і всі інші потужності, або значна частина потужностей цього нафтопереробного заводу", — розповів "Телеграфу" військовий оглядач Денис Попович.

Минулого листопада служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що саме з цих причин було зупинено як мінімум три крупних російських нафтопереробних заводи — "Волгоградський", "Ільський" та "Яйський" НПЗ.

"Реальними причинами простою НПЗ у рф є обмежений доступ до західного обладнання і компонентів внаслідок міжнародних санкцій та неможливість заміщення іноземних запчастин, необхідних для технічного обслуговування та модернізації НПЗ. Фактично російська програма імпортозаміщення не дала суттєвих результатів", — наголошують українські розвідники.

Звідки береться обладнання для відбудови російських НПЗ і що з цим робити

В контексті відчутного зменшення виробництва Росією нафтопродуктів, напевно, можна говорити про синергію, яку дає застосування українських атак на російські НПЗ вкупі з санкціонуванням постачання в РФ закордонного високотехнологічного нафтопереробного обладнання.

Проте не слід забувати, що сьогодні Росія все ще має досить значні власні потужності для виробництва обладнання для НПЗ. Окрім того вона активно використовує різноманітні шляхи для постачання закордонних комплектуючих в обхід санкцій. За різними даними, наразі Росія здатна забезпечити власне виробництво від 30 до близько 60% обладнання, необхідного для функціонування НПЗ. Інша частина – імпортується.

Директорка з питань аналітики Ради економічної безпеки Олена Юрченко пояснює, що коли говорять про цифри, що характеризують частку російського обладнання на НПЗ, мова зазвичай іде про досить спекулятивні показники, які описують умовну величину технологічного наповнення виробничого циклу нафтопереробного заводу.

"Тут мається на увазі — які компоненти, які типові установки потрібні для роботи саме нафтопереробного заводу. Це, наприклад, установки каталітичного крекінгу, атмосферні і вакуумні блоки, установки первинної обробки нафти, установки перегонки нафти, установки для вторинної обробки тощо. Тобто, саме сума цих установок приймається за певну величину. Але немає абсолютної гарантії, що навіть та установка перегонки нафти, яку росіяни називають російською, справді виготовлена з російських комплектуючих. В росіян є купа всього такого, що, наприклад, побудовано з лейблом "здєлано в Росії", але на практиці там 70-80% комплектуючих будуть іноземними. Тому це, досить спекулятивні цифри", — вважає Олена Юрченко.

Експертка пояснює, що навіть на тих російських НПЗ, що були побудовані ще за радянських часів, зазвичай використовувалися зарубіжні технології. Не особливо змінився підхід росіян і сьогодні.

"Навіть коли завод будувався в радянський період, то це робилось на західних технологіях – французьких, німецьких чи американських. В основному ж реально росіяни почали ставити якісь власні комплектуючі більш-менш тільки з 2010-х років Але такого НПЗ, що побудований повністю з російських комплектуючих, ви, навряд, знайдете. Звичайно, у них є власні машинобудівні заводи, які роблять обладнання для НПЗ. Але в основному це не повноцінні установки, а якісь компоненти — окремі компресори, насоси, окремі реактори і так далі. Але промислова база в них, зазвичай, західна. Це вже зараз те, що у них зруйновано, вони будуть намагатися заміщати своїм. Та навіть при цьому треба розуміти, що російських технологічних потужностей просто не вистачить, щоб повністю переобладнати свої НПЗ на вітчизняне обладнання. Та й загалом промисловий принцип Російської Федерації – це завжди вибирати німецьку, японську, американську якість. Навіть якщо за неї треба платити дорожче. Грубо кажучи, "краще хай якісь НПЗ простоять, але ми дочекаємося компонентів по паралельному імпорту, ніж ми будемо ставити свою машину", — говорить Директорка з питань аналітики Ради економічної безпеки.

Втім, значна частка російських комплектуючих в їхніх НПЗ все-таки є. І при цьому далеко не всі російські підприємства – виробники обладнання для НПЗ навіть сьогодні, на третій рік широкомасштабної війни, перебувають в санкційних списках.

Так, серед 20 найбільших підприємств, що виробляють нафтопереробне обладнання, лише 10 перебувають під санкціями: деякі одночасно під міжнародними та українськими, інші лише під українськими, що дозволяє їм брати участь у обхідних ланцюжках. Інша ж половина – взагалі має можливість працювати з закордонними партнерами, не надто переживаючи через санкції.

Список санкціонованих російських виробників обладнання для НПЗ

АТ "Атоменергомаш" – виробник широкого спектру обладнання, що використовується для НПЗ. Через підпорядковане АТ "АЕМ Технології" поставив вакуумну колону для Омського НПЗ.

АТ "АЕМ Технології" — Проектує, виготовляє та монтує колонне та інше обладнання. Виробляв обладнання для Омського НПЗ, був помічений в імпорті закордонного обладнання для НПЗ.

ВАТ "Волгограднафтомаш" – один з лідерів виробництва обладнання для нафтопереробки (реактори, коксові камери, колони, сепаратори тощо). Постачав обладнання на Омський НПЗ.

ПрАТ "Іжорські заводи" — ланка корпорації "Об'єднані машинобудівні заводи". Виготовляє металоконструкції для НПЗ.

ЗАТ ЕК "Технохім" – виготовляє широкий асортимент продукції для НПЗ — реактори, резервуари, колони, теплообмінники, вакуумні системи, труби тощо. Постачальник Туапсинського НПЗ. Задіяний у ланцюжках обходу санкцій.

ВАТ "ЕНА" – спеціалізується на насосах для перекачки нафти та нафтопродуктів.

ВАТ "Гідромашсервіс" – постачальник насосного та компресорного обладнання для НПЗ. Закуповував обладнання за кордоном.

ВАТ "Димитровградський завод хімічного машинобудування" — задіяний, як посередник для постачання обладнання підсанкційним підприємствам. Є виробником обладнання для нафтогазової промисловості.

ВАТ "Пермський завод машинобудівник" — з поміж іншого – виробляє обладнання для нафтової і нафтохімічної промисловості. Виконує замовлення для ворожої оборонки

ВАТ "ГМС Лівгідромаш" — виробник насосного, компресорного та модульного технологічного обладнання. Задіяний у обході санкцій.

Список російських виробників обладнання для НПЗ, які досі не потрапили під санкції

ВАТ "Уралхіммаш" — один з лідерів виробництва обладнання (зокрема – колонного) для НПЗ. Був помічений в імпортних операціях.

ВАТ "Пензенський завод хіміко-машинобудування" — спеціалізується на високотонажному обладнанні для НПЗ. Поставив ректифікаційну колону Ільському НПЗ.

ТОВ "Пензенський енергетичний завод" — виробляє обладнання для НПЗ — теплообмінні апарати, сепаратори, відстійники повітрезабірники тощо.

ТОВ "Хіммаш-апарат" — спеціалізується на колонному обладнанні. Задіяний у модернізації російських НПЗ. Я прокладкою для підсанкційних нафтогазових гігантів.

ТОВ "Алітер-Аксі" — спеціалізується на високотемпературному обладнанні. Проводив операції в інтересах підсанкційних російських компаній, зокрема закуповував обладнання для НПЗ в Китаї.

ТОВ НВО "Уфанефтегазмаш" — виготовляє та постачає широкий спектр обладнання для НПЗ. Виконує замовлення в інтересах підсанкційних нафтогазових компаній.

АТ "Завком" — інжинирінгова компанія у сфері обладнання для НПЗ. Спеціалізується на корозістіких металах. Є одним з посередників при закупівлі закордонного обладнання.

ВАТ "Борхіммаш" — виробляє системи охолодження та теплообміну для НПЗ. Імпортує обладнання з закордону.

ТОВ "Курганський хіміко-машинобудівний завод" — компанія розробляє технологічні процеси для російських НПЗ. Виконує монтажні та пускомонтажні роботи.

ТОВ "Нафтотех" — група компаній, багато з яких задіяні у виробництві та постачання обладнання для нафтопереробної промисловості.

Окрім того, існує низка російських фірм, які хоч і не задіяні напряму у виробництві обладнання для НПЗ, та через свою залученість до роботи великих нафтогазових компаній можуть використовуються останніми як "прокладки" для обходу санкцій та постачання відповідних комплектуючих із закордону.

Серед таких компаній, наприклад – "Амурський газопереробний завод", (СП з Китаєм, помічна у схемах імпорту закордонного обладнання в інтересах "Газпрому", співпрацювала з низкою азійських та європейських технологічних компаній), АТ "НІПІГАЗ" (імпорт в інтересах "Газпрому", працювала з відомими європейськими компаніями), ТОВ "Балтійський хімічний комплекс" (підприємство впіймали на забороненому імпорті через Китайську національну хімічно-інженерну будівельну компанію №7, яка була його підрядником), ТОВ "Запсибнафтохім" (компанія задіяна у схемах обходу санкцій в інтересах холдингу "Сибур"), ТОВ "ІЗП" (закупівля в інтересах "Іркутської нафтогазової компанії", співпраця з европейськими компаніями) та багато інших.

Можуть бути залучені до схем обходу санкцій також і низка фінансових російських установ, або дочок закордонних банків, серед яких, наприклад, такі банки, як "Райффайзенбанк", "Аверс Банк", "Юнікредит Банк", "Дойче Банк", "Бкс Банк", ІНГ Банк (Євразія).

Окремо варто згадати про зарубіжні компанії, які своєю діяльністю в тому чи іншому вигляді підтримують російську нафтопереробну галузь. І тут мова не лише про китайські фірми, які останнім часом в обхід санкцій постачають готові рішення для російських НПЗ, чи компанії з третіх країн, які Росія використовує для обходу санкцій. Найгірше, коли відомі європейські, азійські чи американські бренди, які формально, начебто, підтримують санкції, настільки не контролюють свої ланцюжки постачання, що їх продукція опиняється на НПЗ Росії.

Наразі для обходу санкцій Росією використовується низка схем. Це, наприклад, схема з псевдо-транзитом, коли обладнання через територію Росії, начебто, має йти в інші країни, але насправді осідає в РФ. Лише у 2023 році за такою схемою в РФ було ввезено різного підсанкційного обладнання щонайменше на 5 млрд доларів. Це і схема паралельного імпорту — постачання такого обладнання через треті країни (коли формальним замовником, є Вірменія, Туреччина, чи той же Китай, а обладнання зрештою опиняється в РФ) тощо.

Як перервати ланцюги постачання

Очевидними рішеннями для протидії діяльності таких компаній є посилення санкційного тиску. І тут варто подякувати партнерам України за регулярне розширення санкційних списків та впровадження нових обмежень – як щодо нафтових та сервісних компаній, так і щодо, наприклад,російського тіньового флоту. Втім, схоже, що наразі цих засобів недостатньо.

Фахівці Ради економічної безпеки, які займаються адвокацією посилення санкційного тиску на РФ вважають, що наразі найдоцільнішим кроком стала б повна заборона країнами санкційної коаліції постачання до Росії обладнання для НПЗ, у тому числі повна заборона реекспорту технологій та комплектуючих.

На підсилення цього кроку – також варто було ввести більш жорсткий контроль та інспекції щодо постачання такого обладнання третім країнам, особливо тим, які помічені у реекспорті до РФ та обході санкцій, аби перекрити існуючі лазівки для незаконного реекспорту в РФ. Одночасно, варто було б посилити санкційний тиск на компанії, які продовжують співпрацю з російським нафтопереробним сектором, постачаючи йому обладнання та, фактично, нівелюючи українські зусилля.

І, нарешті, доцільним було б ввести санкції проти всіх російських компаній, залучених до виробництва та постачання обладнання для нафтопереробного сектору, у тому числі фінансових компаній та банків, через які здійснюється обслуговування відповідних операцій.

"Існуючий паралельний імпорт і обхід санкцій можливі не як явище саме по собі, а завдяки тому, що санкції не є повністю "килимовими" і повністю всеохоплюючими. Не всі запчастини, які потрібні для ремонту НПЗ, перебувають в контрольних списках держав санкційної коаліції. Продавці цих компонентів не здійснюють належну перевірку своїх клієнтів, особливо з тих юрисдикцій, які помічені в обході санкцій, або для тих клієнтів, які мають чіткі так звані червоні прапорці з точки зору санкційних органів і при цьому (використовують) підставні компанії", — говорить Директорка з питань аналітики Ради економічної безпеки Олена Юрченко.

Насамкінець додамо, що ми поцікавилися: а чи можуть теоретично російські виробники обладнання для НПЗ стати об’єктами для уражень українськими БпЛА та доцільністю подібних атак?

"Якщо такі підприємства не перебувають у капітальних спорудах, якщо вони не заглиблені і не сховані під землею – тоді це цілком можливо. І, може, навіть доцільно знищити таке підприємство. Втім, я вважаю, що легше все-таки знищити НПЗ, де коли влучив в одну цистерну, чи установку перегонки нафти – і вже пожежа. Адже для цього не потрібно потужних засобів, вистачає безпілотника… Водночас, на мою думку, виробники обладнання для НПЗ – є такими ж законними цілями, як і самі нафтопереробні заводи. Всі підприємства, що виробляють обладнання, яке йде на забезпечення ворога, є для нас законною ціллю. Тому я не бачу жодних застережень", — прокоментував питання "Телеграфу" Денис Попович.

"Телеграф" і надалі відслідковуватиме українські заходи щодо скорочення російської нафтопереробки як за допомогою санкційних рішень, так і за допомогою найефективнішого "санкційного інструменту" – ударних дронів та ракет. Не перемикайтеся.

Теги за темою
Росія
Джерело матеріала
loader
loader