Будівлю зводили для кадетів, а вчилися в ній дівчата: який вигляд мав Інститут шляхетних дівчат у центрі Харкова

Гуляючи центром Харкова, важко уявити, як виглядали вулиці багато років тому. Наприклад, у саду Шевченка колись розташовувалася знаменита ротонда, від якої нічого не залишилося. На тій же вулиці знаходилась будівля Інституту благородних дівчат. Вона також не збереглася до наших днів, але завдяки старим фотографіям та архівним даним можна відтворити її образ і згадати багату історію.

Харківський Інститут шляхетних дівчат заснували у 1812 році з ініціативи дворянського Товариства Благодіння та за кошти дворян Харківської губернії. У 1818 році Інститут перейшов під відомство імператриці Марії Федорівни, що наголосило на його високому статусі.

Інститут належав до вищого розряду освітніх установ, та його діяльність ґрунтувалася на спеціально розроблених засадах виховання. Основною метою закладу була "освіта добрих дружин та корисних матерів сімейств". У перші роки свого існування Інститут не мав власної будівлі та кілька разів змінював адреси, розташовуючись у будинку пані Зарудної, потім у будинку Квітки-Основ’яненка, а також у двох придбаних будинках у Дмитрівській парафії. Пізніше, після 1839 року, в колишніх приміщеннях Інституту розмістилася Олександрівська міська лікарня (сьогодні — Міська клінічна лікарня №1).

У 1839 році Інститут переїхав до нової будівлі на вулиці Сумській, яка спочатку зводилася для Кадетського корпусу за проєктом московського архітектора Торопова. Проте плани про відкриття корпусу в Харкові не здійснилися, і у результаті будівлю передали Інституту благородних дівчат. Архітектор Тон, професор Харківського університету, безоплатно перебудував його для потреб вихованок.

Згідно з планом міста 1887 року, будівля Інституту розташовувалась уздовж Сумської вулиці, примикаючи до Купецьких зборів, і сягала майже місця, де зараз стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку. Орієнтирами також є алея саду Шевченка, Ветеринарний інститут та церква Жінок Мироносиць, відновлена в наш час.

Інститут приймав дівчаток благородного походження, багато з яких були сиротами. Вони здобували педагогічну освіту, а також навчалися етикету, музики, іноземних мов та інших дисциплін.

Пізніше двері Інституту відчинилися і для дочок купецького стану. Проте історичні потрясіння початку ХХ століття не оминули установу стороною. Під час Громадянської війни Інститут був евакуйований до Югославії. У наступні десятиліття в його будівлі розміщувався студентський гуртожиток, різноманітні навчальні заклади, а згодом управління "Югосталі". 1933 року воно стало частиною Педагогічного інституту.

У роки Другої світової війни будівля була зруйнована і її не відновили. Згодом територія, на якій вона знаходилася, частково увійшла до площі нового Оперного театру, а також до зони, зайнятої садом Шевченка.