Експерти: Те, що в системі фахових наукових видань потрібні зміни, є очевидним уже давно, але Міносвіти на системному рівні досі не реагувало

Професор, доктор технічних наук Сергій Штовба та доктор філософії Микола Петричко у матеріалі "Вітчизняні наукові фахові видання: тут густо, там пусто" зазначають, що суспільний прогрес значною мірою залежить від того, наскільки швидко й ефективно можуть генеруватися, поширюватися та впроваджуватися наукові ідеї. Велику роль у цьому мають відігравати наукові видання.

"Якісне наукове видання — це також інструмент боротьби з фальсифікацією, псевдонаукою та науковим спамом, оскільки воно встановлює високі бар’єри та щільні фільтри, насамперед через систему прискіпливого рецензування. Так це виглядає у візії ідеаліста, але реальна картина трохи інша", – йдеться у матеріалі.

Аналітики переконані, що крім базової функції наукової комунікації, вітчизняні фахові видання виконують також бально-галочкові функції. Йдеться про те, що публікації в таких виданнях приносять автору бали чи галочки за певним переліком вимог.

"При цьому зазвичай враховують лише сам факт публікації, а її рівень залишається поза увагою. Якщо є попит і джентльмени довіряють один одному, то розквітне й журнальний бізнес. Нині за 1000–1500 грн деякі фахові видання за лічені дні опублікують будь-який наукоподібний мотлох", – наголошують автори.

Те, що в системі фахових видань потрібні зміни, є очевидним уже давно, але, за словами експертів, Міносвіти на системному рівні не реагувало, навіть після брутальної трансформації одного з журналів категорії А з фізичного в педагогічний із одночасним багатократним зростанням продуктивності. Проте й цей час настав — 24 січня 2025 року Міносвіти створило робочу групу, яка працюватиме над внесенням змін до порядку формування переліку фахових видань.

Поточний стан справ у царині фахових видань окреслено. Він нагадує стан банківської системи десятирічної давнини, коли, образно кажучи, кількість банківських відділень перевищувала кількість кавових автоматів.