Зустрічатися на людях було проблемою. Чому в СРСР обирали "підпільні побачення"

Романтика в СРСР не була такою безтурботною, як у сучасному світі. Закохані стикалися з безліччю труднощів, і навіть саме побачення могло перетворитися на справжню проблему. У країні, де суспільний контроль проникав у всі сфери життя, навіть прогулянка за руку могла викликати осуд, а відверті поцілунки на вулиці — неприємності.

"Телеграф" розповість, чому організувати побачення в СРСР було не так просто. Радянська влада активно насаджувала "моральний кодекс будівника комунізму", який передбачав сувору поведінку громадян.

Публічні прояви почуттів сприймалися як буржуазний пережиток, а демонстрація емоцій суперечила образу "нової людини" — стриманої, дисциплінованої та відданої колективу. Якщо закохані дозволяли собі надто відверту поведінку на людях, вони ризикували потрапити під осуд оточення. Старші люди могли зробити зауваження, сусіди — донести в партком, а керівництво — викликати на "виховну бесіду".

Державна пропаганда диктувала, що громадяни повинні присвячувати себе праці й побудові комунізму, а не особистим справам. Спеціальні "громадські комісії" стежили за моральним обличчям радянських людей. У багатьох містах існували дружинники — добровольці, які патрулювали вулиці та парки. Якщо вони помічали парочку, яка поводилася "надто ніжно", могли зробити зауваження або навіть відвести у відділок міліції для "профілактичної бесіди".

Ще одна причина, чому побачення доводилося проводити приховано, — це банальна відсутність особистого простору. Молодь часто жила в комуналках або гуртожитках, де навіть про розмову наодинці можна було тільки мріяти. Побачення доводилося влаштовувати в парках, на лавках біля будинку чи в кінотеатрах, але всюди їх могли побачити сторонні. У кафе чи ресторанах відвідувачів часто перевіряли, особливо молодь — чи не прогулюють вони навчання або роботу.

Радянське суспільство не схвалювало стосунки, які виходили за рамки "правильного" сценарію. Наприклад, студентів могли викликати в деканат, якщо з’ясується, що вони "відволікаються від навчання" через роман. А якщо хтось із закоханих мав відносини з іноземцем, ситуація ставала ще серйознішою: КДБ міг почати стеження, а на роботі або в навчальному закладі — влаштувати показовий розбір "аморальної" поведінки.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, як у СРСР святкували День святого Валентина і чи були тоді валентинки.