Лжепророк, політик чи месія: ким насправді був Александр Пафлагонець

Упродовж історії людства певні постаті зачаровували публіку своїми сміливими заявами та таємничими передбаченнями. Однією з таких особистостей був Александр Пафлагонець, самопроголошений пророк, який привернув до себе широку увагу в Римській імперії, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Александр Пафлагонець, також відомий як Александр з Абонотіху, жив приблизно між 105 і 170 роками нашої ери. Він був грецьким містиком і оракулом з Абонотіху, міста в регіоні Пафлагонія, що на території сучасної Туреччини.

Александр Пафлагонець найбільш відомий як засновник культу Глікона, який користувався короткою, але значною популярністю в римському світі. Цей рух виник у II столітті н. е., в період, позначений поширенням релігійних сект і таємничих культів.

Пророк стверджував, що отримував божественні послання від Глікона, зміїного божества, якого він представляв як втілення Асклепія, бога зцілення. Божество часто зображували у вигляді змії з людською головою, що символізувало мудрість і відновлення.

Історії, пов'язані з Александром, змальовують його як постать з надприродними здібностями. Одна з найвідоміших оповідей описує його зустріч з групою змій. Замість того, щоб злякатися, він нібито спілкувався з ними, здобуваючи таємні знання і здатність передбачати майбутні події. Ця розповідь зміцнила його репутацію божественного посланця і посилила відданість його послідовників.

Вийшовши зі скромних низів, Александр піднявся до висот в епоху політичних і соціальних потрясінь. Багато хто шукав розради в духовних лідерах, які стверджували, що пропонують розуміння і стабільність. З переконливою промовою він подорожував від міста до міста, розповідаючи про божественні видіння та небесні одкровення.

Його послідовники, приваблені обіцянкою надії, вірили, що він може спілкуватися з богами і давати розв'язання їхніх проблем. Його кожен раз більший вплив відображав тривоги того часу, коли люди шукали заспокоєння в умовах постійної невизначеності.

Пророцтва Александра викликали глибокий резонанс, оскільки вони відповідали тогочасним страхам і прагненням. Він говорив про прийдешні кризи і майбутнє процвітання, узгоджуючи свої передбачення зі страхами своєї аудиторії. У міру того, як його вплив розширювався, він почав переплітати духовність з політичними амбіціями, представляючи себе одночасно релігійним лідером і потенційним спасителем.

Його претензії врешті-решт привернули увагу скептиків, зокрема сатирика Лукіана Самосатського. Лукіан звинуватив Александра Пафлагонця в шахрайстві, зобразивши його маніпулятором, який обманював своїх послідовників заради особистої вигоди. Він критикував ворожість оракула до епікурейської філософії, протиставляючи обман Александра раціональним принципам Епікура.

Важливо Суворе покарання: археологи виявили незвичайне поховання легіонера в Іспанії (фото)

Попри успіх, падіння Александра було неминучим. У міру того, як його рух привертав до себе увагу, влада ставала все більш настороженою до зростаючої його впливу. Скептицизм щодо його заяв зростав, а низка невдалих пророцтв почала підривати довіру до нього.

Коли його обіцянки про спасіння не справдилися, серед його послідовників почалося розчарування. Римський уряд, стурбований його впливом, намагався підірвати його авторитет. Хоча він не був безпосередньо покараний чиновниками, його репутація занепала, і колись віддані прихильники покинули його.

Александр дожив до сімдесяти років, зрештою, помер від ускладнень гангрени та мієліту. Попри на його намагання позиціонувати себе як божественну постать, він не зміг уникнути вразливості смертності.

Раніше Фокус писав про знахідку, яку розкопали на півночі Туреччини. Цей артефакт, віком понад 1500 років, ретельно доглядали та часто використовували.