Відпрацьований матеріал. Як Росія «утилізує» відомих колаборантів

Вони зрадили Україну, сподіваючись на захист та привілеї від Росії. Але врешті самі стали жертвами окупантів: російські спецслужби вдягають наручники на мерів міст з окупованих територій, звинувачуючи їх у хабарництві, бандитизмі тощо. Ті, хто допомагав російському окупанту, тепер пожинають гіркі плоди.

У матеріалі «Главкома» – історії очільників міст з тимчасово окупованих територій України, які врешті опинилися у кайданках.

Микола Моргунов. «Мер» чи бандит із Сіверськодонецька?

Найсвіжіший приклад російської «подяки» – 3 лютого 2025 року окупаційна влада затримала очільника окупаційної влади Сіверськодонецька Луганської області Миколу Моргунова. Йому інкриміновано бандитизм: буцімто Моргунов вказував, кого треба викрасти, а у кого – вимагати гроші. За версією російського слідства, мер-зрадник ще з 2014 року був учасником банди. За ці понад десять років її учасники скоїли 11 вбивств, чотири розбійних напади, здійснили шість викрадень людей та розікрали майна на понад 6 млн рублів.

У 2010 році Микола Моргунов був обраний мером міста Брянка Луганської області від Партії регіонів. Після початку російської агресії у 2014 році перейшов на бік Росії і був призначений так званим «мером» окупованої Брянки. У липні 2022 року після окупації Сіверськодонецька (до 2024 року – Сєвєродонецьк) російськими військами, Моргунов відразу очолив окупаційну адміністрацію цього міста.

У жовтні 2022 року Моргунов потрапив до санкційного списку Ради національної безпеки та оборони України за підтримку російської агресії. Українські правоохоронні органи також висунули йому підозри у колабораційній діяльності та оголосили в розшук.

На затримання колаборанта відреагував інший відомий зрадник України, сепаратист Павло Губарєв. У своєму Telegram каналі, в день затримання «ЛНРівського» чиновника, він написав, що впевнений: Моргунов – не винний.

Судячи з російських реєстрів, офіційно Микола Моргунов, якого звинувачують у масштабних розкраданнях, не мав жодного бізнесу – ані в Росії, ані на території, яку контролюють окупанти.

Дружина Ірина Веніамінівна Моргунова працює очільницею територіальної організації загальноросійського союзу працівників держструктур у місті Брянка Луганської області.

За 2023 рік ця організація не отримувала прибутків, статутний капітал – 0 рублів; сама ж жінка, як і її чоловік, не має зареєстрованих підприємств.

3 лютого 2025 року – останній день, коли Микола Моргунов згадується як «мер» на сторінках сіверськодонецьких сторінок окупаційної адміністрації у соцмережах. У той самий день місто відвідав заступник голови уряду Російської Федерації, «куратор» Криму та Севастополя Марат Хуснуллін. Тобто ще вранці Моргунов робив знімки поруч з соратником Путіна, а вже вдень його «спакували».

Новин про те, хто офіційно посів місце Моргунова, окупанти не публікують. На сайті «міськради» Сіверськодонецька є сторінка з іменами трьох заступників голови міста. На першому місці стоїть Наталія Радіна. Вона ж як офіційна представниця окупаційної влади вітала «ветеранів великої вітчизняної війни» 5 лютого – вже після затримання Миколи Моргунова.

Радіна – також колаборантка, яка народилася у селищі Метьолкіне Луганської області. Восени 2022 року обійняла посаду очільниці центру надання соціальних послуг в Сіверськодонецьку; у 2023 році балотувалася у депутати «міськради» Сіверськодонецька від «Єдиної Росії». Генеральною прокуратурою України підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 (держзрада) та ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність).

Роман Храменков. Стоматолог з Єнакієва

Роман Храменков народився у Хоролі Полтавської області в родині лікарів. У 2001 році закінчив Українську медичну стоматологічну академію в Полтаві за спеціальністю «Стоматологія» та здобув кваліфікацію лікаря-стоматолога. У 2011 році отримав другу вищу освіту в Донецькому державному університеті управління.

До 2014 року Храменков дійсно працював стоматологом у Єнакієвому на Донеччині. Там дослужився до посади головного лікаря місцевої лікарні; був членом Партії регіонів. Після окупації частини Донецької області підтримав російських бойовиків і обійняв посаду «мера» Єнакієвого, а згодом – «виконувача обов'язків голови адміністрації» окупованої Горлівки. У 2018 році брав участь у так званих «виборах глави «ДНР», де, за офіційними даними окупаційної влади, посів друге місце після Дениса Пушиліна, набравши 14% голосів.

У травні 2024 року Храменкова затримали співробітники ФСБ Росії за підозрою в отриманні 13 млн рублів хабаря. За деякими даними, Храменков є чоловіком племінниці дружини Віктора Януковича, проте навіть «такі зв'язки» не врятували стоматолога-зрадника від арешту.

Як і його «колега» по кайданках Моргунов, Роман Храменков офіційно не значиться керівником жодного бізнесу на території РФ або окупованої Донеччини.

Дружина стоматолога – Храменкова Анна Анатоліївна. Судячи з даних російських реєстрів, з 28 січня 2025 року вона керує державною стоматологічною поліклінікою у Єнакієво. Ця поліклініка у період 2023-2024 років отримала 10 державних контрактів від Росії на суму понад 1,5 млн рублів.

Окрім цього, Храменкова суміщає роботу на окупантів з власним бізнесом, вона керує компанією «Радент», це теж стоматологічна клініка у Єнакієвому – приватна. Фірма повністю належить жінці; за 2023 рік компанія показала доходів на мільйон рублів. Утім, офіційні витрати виявилися майже такими ж.

У липні 2024 року Служба безпеки України повідомила Роману Храменкову про підозру в колабораційній діяльності. Його звинувачують у співпраці з окупаційною адміністрацією та участі в організації незаконних виборів на тимчасово окупованих територіях Донецької області.

Тепер місце Романа Храменкова на посаді тимчасово виконувача обов’язків голови Єнакієвого посів Ігор Мартинов. Це ще один зрадник. Народився у Донецьку, після 2014 року зайняв бік окупантів. З 2014 по 2016 рік був «головою міської адміністрації» Донецька. Значиться засновником компанії «Аквадонинвест», у якій володіє 94% акцій.

Сергій Голощапов. Уродженець Запоріжжя, що проситься убивати українців

Сергій Голощапов, колишній «мер» Макіївки, що на Донеччині, народився у Запоріжжі. Більшу частину життя провів на Донеччині: вступив до Донецького політехнічного технікуму, потім – пішов працювати на підприємство у Макіївці.

Після початку війни на Донбасі у 2014 році Голощапов залишився на окупованій території та долучився до окупаційної адміністрації. У 2015 році він став «головою адміністрації» Гірницького району Макіївки. А у 2019-му «указом» так званого голови «ДНР» Голощапова було призначено «головою адміністрації» Макіївки.

Карколомна кар’єра чиновника-зрадника почала ламатися у 2020 році: з’явилися повідомлення про звинувачення Голощапова у причетності до корупційних схем, пов’язаних із постачанням харчування у школи Макіївки. Тоді його покарали просто відстороненням з посади «очільника» адміністрації Макіївки.

У 2023 році стало відомо: Голощапова затримали представники так званого «Міністерства державної безпеки «ДНР» за підозрою у мародерстві та інших злочинах. Іще його звинувачували у незаконному привласненні майна, зловживанні службовим становищем та у змові. Йшлося про розкрадання підприємства «Азовелектросталь» на 518 млн рублів. Тоді, за попередніми даними, гауляйтеру Голощапову «світило» до 15 років за ґратами.

У 2024 році у Москві відбулося судове засідання за справою Голощапова. Зрадник України відкидав всі звинувачення, заявивши, що він не збував майно «Азовелектросталі», а навпаки – намагався завадити розкраданню. «Навіщо мені як людині-патріоту треба було в це вплутуватися?» – питав Голощапов у судді.

Окрім того, зрадник заявив, що співпрацював з російською ФСБ з 2014 року; також виявив бажання відправитися на фронт. «Я готовий піти до Z-бригади, до штурмовиків!» – запевнив колаборант.

На ці слова Голощапова суддя відреагувала: подібні заяви на участь у «СВО» розглядаються в слідчому ізоляторі. Судовий процес над «мером»-невдахою продовжується.

Голощапов також не має, за відкритими російськими джерелами, бізнесу на території РФ або «ДНР». Хоча і є інформація про те, що він одружений та має доньку, відкритих даних про цих людей знайти не вдалося.

Замість Голощапова «мером» Макіївки тепер став місцевий мешканець Владислав Ключаров. Після того, як російські окупаційні війська розпочали вторгнення в Україну, Ключаров здійснив державну зраду і добровільно пішов на співпрацю з російськими окупантами.

Судячи з російських реєстрів, наразі і цей колаборант не має жодного бізнесу. Хоча раніше був власником фірми «Даймекс Оіл» у Ростовській області, але у 2019 році її ліквідували.

Росія легко позбувається колаборантів, як відпрацьованого матеріалу. Використавши їх для власних цілей, Кремль усуває «ненадійних» союзників і ставить на «хлібні» посади інших людей. Щоправда, не всіх «мерів» міст садять саме за ґрати. Більшою мірою колаборантів просто звільняють з посад. Приклад – «мер» Енергодара Едуард Сеновоз, який пішов на прохання… «Росатому», який захопив Запорізьку АЕС.

Маргарита Огнева, «Главком»