У Франківську попрощались з майором Максимом Ємцем

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Коли ми були розбиті у Сєвєродонецьку і звідти вийшли ті, хто залишився у батальйоні, до нас прийшов молодий і енергійний капітан. Попри різницю у віці, а це близько 12 років, у мене жодного разу не повернувся язик назвати його Максом. Він заслужив велику повагу з перших днів. Ми називали його «командир». Він завше цінив підлеглих, а коли були втрати, дуже переживав. Ми всі знали, якщо є проблема, «Єнот» щось вигадає. Так було, коли зруйнували останній міст на Сєвєродонецьк. Тоді він шукав лодки з електромоторами і всі ротації ми проводили вночі», - пригадує побратим з 10 ОГШБ, майор Микола Кубірка.

Він наголосив, що коли йшлося про життя людей, Ємець був дуже принциповим.

«Коли люди отримують високі посади, буває, що одягають собі «корони» на голови. Але це не про «Єнота». Він ні перед ким не вислужувався. Інколи і не добирав слів, аби вирішити проблему», - додає майор.

У Франківську попрощались з майором Максимом Ємцем / Фото: Юрій Рильчук. Укрінформ

«Він був моїм другом з дитинства. Змалку дуже любив читати, любив історію. Максим навчався у гімназії, а у тій будівлі раніше була катівня УПА. Та історія на нього дуже вплинула, коли він визначався в житті…», - пригадує військова Анастасія.

Захисниця додає, що служила під його керівництвом у 24-й механізованій бригаді. «Він ідеально розмовляв англійською, багато вчився… Починав службу солдатом, а дослужився до майора. Його життям була війна», - розповіла Анастасія.

За словами Івано-Франківського міського голови Руслана Марцінківа, який теж прийшов попрощатися з військовим, з Максимом познайомився у 2022 році.

«Потім він звертався за дронами, машиною та іншим спорядженням. Ми постійно з ним спілкувались. Він був дуже сміливим. Хлопці казали, що він аж надто ризикує – міг взяти машину і поїхати на позиції. Востаннє ми спілкувались, коли він був на Харківщині», - додав Марцінків.

Максим Ємець родом із села Старий Косів, що на Прикарпатті. На війну пішов у 19 років. У 2014 році вступив до 54-го розвідувального батальйону. Закінчив офіцерські курси в Одеській військовій академії. Був командиром взводу у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, потім командиром піхотної роти у 24-й механізованій бригаді. З початком повномасштабної війни командував розвідротою. Брав участь у боях за Балаклію, Куп’янськ, Соледар, Бахмут, Авдіївку. Активно долучився, щоб зупинити ворожий наступ на Харківщині. Декілька разів був поранений, мав групу інвалідності. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» III ступеня. Загинув 4 лютого 2025 року на Покровському напрямку у віці 30 років.

Учора, 10 лютого, з Максимом Ємцем попрощались у рідному Косові.