![Абіє: про маніфест проти насильства, магію числа "40" і шлях до Євробачення 2025 — інтерв'ю Фокусу](https://thumbor.my.ua/lYaEZqYLwT3kWYTuPkQxih1TTCs=/800x400/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F3fab45d2ed78d9db6ac69862a3bfe0b9.jpg)
Абіє: про маніфест проти насильства, магію числа "40" і шлях до Євробачення 2025 — інтерв'ю Фокусу
Абіє — нове ім'я на українській музичній сцені, яке вже встигло привернути увагу текстами та музикою. Її пісня "Дом", яка прозвучить у фіналі Нацвідбору на Євробачення-2025, — це маніфест проти насильства, натхненний реальними історіями українських жінок.
Як народилася ідея "Абіє" і що означає цей псевдонім? Чому пісня "Дім" є особистою історією боротьби? Як волонтерство та досвід допомоги на деокупованих територіях вплинули на музику співачки? Що символізує число "40" у її творчості? Докладніше — в ексклюзивному інтерв'ю Фокусу.
Абіє — нове ім'я на українській музичній сцені. Наталю, розкажіть про себе: звідки ви родом? Як починався ваш творчий шлях?
Я народилася і виросла в Миргороді, на Полтавщині. Моя сім'я — творча, тому з дитинства я ходила на танці. Більшу частину часу проводила на сцені, обожнювала репетиції, костюми та концерти. На сцену мені дозволяли робити макіяж, тому день концерту завжди був особливим!
Мене захоплювало мистецтво перевтілення, створення чогось нового. Можливо, це генетика, адже обидві мої бабусі були творчими жінками: одна була балериною, а друга (оскільки мешкала в селі та була "радянською кріпачкою" без паспорта) не могла собі дозволити мистецьку освіту, проте все життя була артисткою, грала на гітарі, любила театр, кіно та літературу.
Якийсь час я брала приклад з мами і хотіла бути художницею. Я любила малювати. Мені подобалися великі полотна, різні фактури. Одного разу я взяла свій улюблений светр, розрізала його і намалювала себе саме так, на тлі улюбленого светра. Або в кімнаті батьків на всю стіну намалювала море. Воно досі там.
Сестра грала на скрипці — скрипка мені не подобалася! Мабуть тому я стала співати. Десь у середній школі я пішла до музичної школи і згодом вступила до університету, щоб навчатися музики там.
Як виникла ідея проєкту "Абіє"? Що надихнуло вас обрати саме цей псевдонім?
У старших класах я захопилася українською мовою та літературою і в одному зі словників знайшла це слово. Відтоді я — Абіє.(ред. словник застарілих слів трактує слово абіє як — зараз, одразу, в той самий час, раптово, вже, одразу, несподівано, знову)
Які у вас є хобі крім музики? Що вас надихає?
Мене надихає побут, люди, традиції, говірка, діалекти, прості історії з життя. Місто і село, ліс, природа, література, музика, біографії людей. Зараз це волонтерство, подорожі. Я люблю шити, займатися апсайклінгом, іноді готую (зараз рідше, але люблю цю справу), раніше малювала. Зараз не можу настільки сповільнитися, щоб замішувати фарби і не поспішати. Основне хобі на даний момент — це психологія.
Ваше коріння з Миргорода. Які моменти, пов'язані з містом, залишаються з вами і продовжують надихати?
Це дитинство. Я дуже люблю своє місто, бо воно повністю складається зі спогадів. Однак саме тому мені важко там жити. Хочеться чимало зробити за життя, на це потрібні трансформації. Але якраз спогади й ностальгія за минулим часто блокують мене, травмують. Тому я завжди в пошуках простору, свободи думки, свободи руху.
Розкажіть про вашу пісню "Дом", яку ви представили на Нацвідборі. Як виникла її ідея, і які основні меседжі ви хочете донести до слухачів?
Пісня "Дім" — це моя особиста історія боротьби з сексуалізацією та об'єктивізацією жіночого тіла, мого тіла. Я пережила чимало ситуацій, які не мали статися за жодних умов. Нав'язливі жарти, дотики, осуд і критика, нав'язані радянськими стереотипами, переслідування і погрози — це все, з чим стикається кожна українська жінка. Я, мої подруги, сестри, мами. Часто люди уникають розмов на цю тему, бо вона незручна. Вони просто не хочуть це бачити, усвідомлювати масштаби проблеми насильства. Тому я висвітлюю цю проблему, бо жінкам важливо бути видимими для жінок! Я вірю в силу сестринства і переконана, що завдяки меседжу моєї пісні більшість жінок, які страждають від насильства, відчують підтримку і звернуться до правоохоронних органів.
Що для вас означає представляти Україну на Євробаченні, особливо в цей складний час?
Пісня "Дім" була написана під час моєї волонтерської діяльності на деокупованих територіях Херсонщини. Оскільки політика Росії — це завжди загарбництво і галас, російсько-українська війна є дуже жорстокою по відношенню до українців.
Жахливі історії жінок, які вижили в умовах окупації мене вразили, тож я мусила написати про це. Я підтримую їх! Пісня "Дім" присвячується всім жінкам, які колись пережили насильство. В Україні за не оновленими даними від насильства постраждало 70% жінок. Ця пісня — маніфест проти насильства.
З цією піснею у фіналі Національного відбору я боротимусь за право представити Україну на Євробаченні 2025 року і вірю, що це — початок великих змін. Підписавши Стамбульську конвенцію, ми взяли на себе зобов'язання працювати в напрямку запобігання та протидії насильству. Я хочу, щоб у Європейській Україні кожен почувався захищеним. Саме цей конкурс є моєю платформою, щоб бути почутою.
Яку символіку несе число "40" у контексті вашої пісні?
Сорок — це священне число. Коли воно з'являється в Біблії, це сигналізує про наближення трансформації, суттєвих змін. Повний цикл вагітності жінки, яка і є першим "домом" нового життя, триває майже сорок тижнів. Мойсей вів єврейський народ через пустелю сорок років у пошуках порятунку. У нашій культурі на сороковий день душа покидає тіло. Загалом, сорок — це не маленьке число; його можна також тлумачити як нашу спадщину.
З якою головною проблемою ви зіткнулися, беручи участь у Нацвідборі?
Моя основна проблема — це те, що мені не вистачає рук і часу. Більшість процесів я роблю самостійно, тому в ситуації з травмою ока та госпіталізацією було дуже складно. Добре що поруч були мої друзі та рідні, Бог дав мені сили, кваліфікованих спеціалістів та підтримки звідусіль. Я ніколи ще не вірила в магію Різдва так, як цього року. І диво сталося!
Як ви зрозуміли, що музика — це ваше покликання? Чи були у вашому житті моменти сумнівів?
Коли мені гірко від усього, тільки музика приносить мені радість. Мені не набридає мій голос, я завжди знаходжу чому дивуватися, як заспівати так, щоб себе порадувати, заспокоїти. Рівно рік тому в моїй реалізації була суцільна смуга невдач, я вигоріла дуже сильно. Тоді я задумалася над тим, чи варто продовжувати.
Я зважувала, запитувала себе. А потім продовжила.
Чи є у вас особливі ритуали або традиції перед виступом?
Ні, ні. Навпаки люблю спонтанність. Кожен виступ особливий. І навіть коли щось іде не так, саме ці моменти запам'ятовуються як найкращі.
Як змінився ваш підхід до музики з того моменту, як ви почали кар'єру?
Глобально ніяк, зараз маю трохи більше досвіду, але мені завжди не вистачає нових знань. Мені подобається та легкість, з якою я ставилася до музики на початку шляху. Іноді занурююся в цей ресурсний стан, напевно, він і є моїм джерелом натхнення.
Раніше Фокус публікував інтерв'ю з групою "ДК Енергетик".
![loader](/files/images/preloader.gif)
![loader](/files/images/preloader.gif)