Інженери та лікарі. Чому в бідній країні працюють заклади, гідні світових франшиз

Історично в нашій країні серед рестораторів виявилося багато розумних і освічених людей. З вищою освітою, і не з однією, з творчим потенціалом розміром зі слона. Мізки у нас оплачувалися часто погано, інженери і лікарі ледве-ледве зводили кінці з кінцями. А в ресторанному бізнесі завжди можна було заробити, і робота при цьому цікава і часто дуже творча. Тому в ресторанний бізнес масово пішли: колишні лікарі, журналісти, інженери, кандидати історичних наук і багатьох інших наук, економісти, викладачі та філологи. Кухарями йшли рідко, частіше барменами, адмінами і керуючими, ставали рестораторами. Почався цей рух ще років 25 тому, та так і не припинився.

Простий за своєю суттю ресторанний бізнес швиденько піднявся на рівень носіїв інтелекту. Тому так багато ресторанів мають прописану концепцію розміром з роман, бренд-бук, мудборд, дизайнерські концепції та маркетингову стратегію. Освічені ресторатори не могли працювати просто так, потрібно було обов'язково прописати стандарти, персону гостя, знати тренди. Ну який, скажіть мені, італійський або французький ресторатор писатиме ночами стратегію? Готують собі й готують. А в нас ні, світові тренди наполегливо цікавлять усіх і кожного. Інновації та діджиталізація — наше все. Адаптивні та гнучкі, як змії (рік Змії, до речі) українські ресторатори постійно вигадували й тестували нове.

Явище має і зворотний бік: горе від розуму. Коли красиво написана концепція виявлялася важливішою за продукт, а збори з персоналом нагадували засідання правління банку. Кризи прибирали ці панські замашки.

На щастя для ресторанного бізнесу, для творчих і освічених людей у нашій країні, як і раніше, не так багато можливостей заробити. Тим більше, зарплати в ресторанах зараз дуже гідні, не кожен журналіст або інженер таку має. А отже, українські ресторатори, як і раніше, будуть крутішими за всіх. І зможуть творити, відкривати яскраві концепти і продавати франшизи по всьому світу. Незважаючи ні на що!