США проголошують новий світопорядок, Україна буде у програші

Держсекретар Марко Рубіо дав інтерв'ю, з якого виходить, що США були змушені взяти на себе роль глобального поліцейського і всіляко підтримувати ліберальний світопорядок, заснований на правилах.

Потім щось пішло не так, і цей порядок почав працювати проти США, і став тягарем на їхній шиї. Через що американці тепер повинні його кинути і перестати підтримувати, повертаючись до більш «природного стану» міжнародних відносин.

Природний стан, згідно з Рубіо – це великодержавне протистояння за фактичної багатополярності, економічного націоналізму і примату права сили над силою права.

Я думав, ніколи не почую такого від Штатів, але схоже, і вони вирішили, що час повертатися в політику першої половини XX століття. Економічно, це логічно пояснюється з точки зору американських інтересів, і це працюватиме на них.

Політично та ідеологічно, США розвалюють старі принципи, на яких ґрунтувалося їхнє лідерство, але при цьому поки що не пропонують нових (принаймні з інтерв'ю Рубіо я не побачив жодного нового бачення).

По суті, адміністрація Дональда Трампа зробила те, чого не хотіли робити за Байдена: стала на концептуальні позиції інших політичних лідерів, які вже багато років твердять про багатополярний світопорядок: Індія, Туреччина, Росія, Китай, Індонезія, ПАР, Бразилія, Мексика, Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ, Алжир і багато інших.

У такій політичній реальності переможеними виявляються країни ЄС, більша частина яких поки що не хочуть ставати на цю позицію, і все ще вважають її антизахідною і небезпечною для своєї моральної переваги, ідеологічного проєкту і політичного лідерства.

Ще в програші малі та середні держави, які не мають достатніх ресурсів для самостійної гри, наприклад Україна, Молдова, Вірменія, Грузія, Білорусь тощо. На мій погляд, у такій конфігурації вони опиняються перед вибором із трьох варіантів:

1. Приєднатися до великого гравця як молодший партнер, щоб через такий асиметричний альянс пережити важкі часи і залишитися на плаву.
2. Створити свій власний альянс малих держав на суб-регіональному або регіональному рівні, щоб разом пережити цей період і відбиватися від зовнішніх загроз, але для цього необхідно виробити розуміння колективних інтересів і постійно йти на взаємні компроміси заради загального блага.
3. Цементувати нейтралітет, щоб залишитися за бортом основної сутички. Однак така політика має бути підкріплена ресурсно і підв'язана до конкретного функціоналу, який пояснюватиме і забезпечуватиме нейтралітет такої держави, і комунікуватиме, чому її існування в такому статусі вигідне великим гравцям.