Ніхто поки що ще в очі не бачив ніякого "плану Трампа", але здогадатися, що в ньому буде, не так уже й складно, вважає політичний аналітик Олександр Кочетков. І Україні добре б уже зараз усвідомити, що їй доведеться піти на дуже неприємні для декого компроміси — мовні, культурні, геополітичні…
ПРО "МИРНІ ПЛАНИ" І ПОВОЄННІ ЗМІНИ
"План Трампа" від джерел з США (на чому він ґрунтується — загадка). "План Трампа" від джерел з Кремля (тобто, відверті вкиди від ФСБ). "План Трампа" від джерел з Банкової (він там багатьох лякає).
Все є, нема тільки "Плану Трампа" офіційно від Трампа…
Менше з тим, повністю зрозуміло, що НАТО нам у найближчі роки не світить. А ще буде поставлено під сумнів багато чого з новацій неадекватних "патріотів", як от мовні патрулі, війна з живими та мертвими діячами культури, силові рішення у релігійній сфері і т. п.
Про НАТО я висловлювався відразу після появи відповідних правок до Конституції України. Ну не можна закріплювати у нашому Основному Законі те, що залежить не від нас! Це все одно, що зробити конституційною нормою, щоб кожна українська жінка народжувала виключно майбутніх нобелівських лауреатів. Воно начебто і непогано, але ж як це реалізувати на практиці?
До речі, можна записати, що Україна залишає за собою право створити зброю масового знищення для самозахисту — нас будуть шалено критикувати, накладати санкції, але все одно створення такої зброї залежатиме від України. А от записати членство у міжнародній організації, де нас не чекають — це невігластво. Або провокація.
А ще важливіше, що НАТО продемонструвала свою недієздатність щодо протистояння агресії з боку недоімперії. Країни, які входять у НАТО — так, допомагають Україні. НАТО як організація — практично ні. То нащо нам цей бюрократичний тягар з величезними членськими внесками, який нас все одно не захистить?
Тому, радше за все, пасаж про НАТО з Конституції України доведеться прибирати. Буде соромно, буде багато галасу, але ж виправляти помилки, як правило, складніше і неприємніше, ніж їх робити.
Мені здається, що на Петра Порошенка зараз тиснуть і лякають санкціями саме для того, щоб він якщо не сам запропонував скасовувати норму про НАТО, то хоча б не протидіяв цьому.
Важливо П'ята стаття, як козир: які гарантії безпеки НАТО пропонуватиме УкраїніПроте норму про членство у ЄС залишати треба. Бо вона, окрім іншого, передбачає, що Україна змушена буде уніфікувати і своє законодавство, і — головне — практику застосування законів до європейських норм.
Тобто, "клятій собачій мові" доведеться надавати етфірний час навіть на "Телемарафоні". І книги російською друкувати. І угорською у школах на Закарпатті викладати. І ще багато чого неприємного багато для кого. Інакше у ЄС нас не приймуть, а воно ж — у Конституції! Святе!
Так само, вирішувати, до якої конфесії належить конкретний храм, за нормами ЄС, має не СБУ, а релігійна громада: зібралися віряни та визначилися, а якщо місцевий священник не згоден, то він тихенько іде шукати собі іншу громаду. При цьому, якщо є порушення священством українського закону, то винних треба карати саме по закону, а не під впливом емоцій.
Так, з усім цим доведеться розбиратися після того, як припиняться бойові дії. Бо зараз в нас природна імунна реакція суспільного організму на російське вторгнення: це як при інфекції — піднімається температура, з’являється сип, шмарклі та інші неприємні прояви. Саме тому зараз настільки непереборне бажання знищити, зруйнувати все, що пов’язане з країною-агресоркою, навіть якщо цей зв’язок примарний. До того ж завалити чавунний пам’ятник простіше і безпечніше, ніж ворожого солдата…
І хоча всі описані жахи — ще не скоро, психологічно готуватися до них треба — така ціна перемоги, яку ми втратили у 2023 році. І до виборів треба готуватися, бо вони теж передбачені "мирними планами" і мають багато чого змінити в Україні.
А інакше припинення бойових дій цього року не відбудеться, які б "плани" у ЗМІ ні поширювали.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо Трамп лякає — Путіну не страшно: чому миру в Україні по команді не вийшло