Його ноти видавали в США та Японії, а на батьківщині присудити 10 років таборів: ким був Василь Барвінський

Василь Барвінський – видатний український композитор, піаніст і педагог, який залишив значний слід у музичній культурі XX століття. Він перший український композитор, чиї ноти здобули визнання на міжнародній арені, публікуючись у таких престижних видавництвах, як "Peters", "Universal Edition" та "Nakamura".

Його твір "Шість мініатюр на українські теми" став справжнім феноменом: тисяча примірників розійшлася всього за чотири місяці в 1925 році, що було нечуваним успіхом для української музики того часу. Бела Барток, видатний композитор, високо оцінив ці композиції, відзначивши їхню оригінальність і глибину. Проте життя та творчість композитора були тісно пов'язані з історичними подіями, які формували українську національну ідентичність.

Ранні роки та освіта

Василь Олександрович Барвінський народився 20 лютого 1888 року в Тернополі в родині, що славилася культурними традиціями. Його батько, Олександр Барвінський, був видатним освітянином і політиком, а мати, Євгенія, керувала місцевим хором. Завдяки їхньому впливу Василь з раннього віку зацікавився музикою та літературою.

Після закінчення Львівської консерваторії він продовжив навчання в Празі, де під впливом композитора Вітезслава Новака почав активно досліджувати українську музику. Саме в цей період він створив свій перший великий твір – "Українську рапсодію".

Творча діяльність

Повернувшись до Львова в 1915 році, Барвінський став директором Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка. Він активно займався викладацькою діяльністю та написанням музичних творів, серед яких кантати на слова Тараса Шевченка та увертюра до опери "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". У 1930-ті роки композитор упорядкував збірки народних пісень для фортепіано та дитячі п’єси.

Барвінський також брав участь у розвитку музичного життя Галичини, виступаючи на радіо та організовуючи концерти. Його творчість відзначалася різноманітністю жанрів: він писав кантати, ораторії та інші музичні форми.

Політичні репресії

З приходом радянської влади в 1939 році Барвінського обрали до складу Народних Зборів Західної України. Однак після Другої світової війни його кар'єра різко змінилася. У 1948 році композитора заарештували за звинуваченнями у "буржуазному націоналізмі", а його твори були спалені. Він провів десять років у мордовських таборах, де змушений був підписати угоду про знищення своїх рукописів.

Повернення та спадщина

Василь Барвінський повернувся до Львова в 1958 році. Проте його творчість залишалася під забороною до кінця 1980-х років. Він помер 9 червня 1963 року і був похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Лише після горбачовської Перебудови його ім’я почало повертатися в українську музичну культуру.

Барвінський залишив по собі багатий спадок, який продовжує надихати нові покоління музикантів. Його життя – це яскравий приклад боротьби за культурну ідентичність України в умовах політичних репресій і соціальних змін.