Найбільшу загадку Сонячної системи розв'язано – нове дослідження про Марс

Від 1970-х років Марс був окутий найбільшою загадкою Сонячної системи.

З'явилася інформація, яка дозволить жителям планети Земля врешті дізнатися, що саме викликає гігантські пилові бурі на Марсі.

Про це пише livescience із посиланням на нове дослідження.

Як нагадують вчені у своєму дослідженні в Geophysical Research Letters, Марс окутий найбільшою загадкою Сонячної системи. Йдеться про так звану марсіанську дихотомію. Це явище вперше відкрили о 1970-х і до тепер не могли пояснити.

Загадка Червоної планети: що саме виявили вчені

"Південне нагір’я Марса, яке розтягнулося на дві третини поверхні планети,піднімається на п’ять-шість км вище, ніж північні низовини. Більше ніде в Сонячній системі ми не бачимо такого великого різкого контрасту в такому масштабі", – йдеться у новому дослідженні про Марс.

Щодо природи такої "драматичної різниці" вчені розійшлися в думках.

"Чи це було результатом зовнішніх факторів, таких як зіткнення з величезним астероїдом розміром з місяць, чи внутрішніх, таких як потік тепла через розплавлену надр планети", – такі питання постали перед дослідниками.

Тож, у новому дослідженні, опублікованому в Geophysical Research Letters, вони проаналізували землетруси, виявлені посадковим модулем NASA Insight, розташованим біля кордону, що розділяє дві сторони дихотомії. Вивчення того, як поширюються вібрації землетрусу, виявило докази того, що походження марсіанської дихотомії лежить глибоко всередині червоної планети.

Марсіанська дихотомія: як пояснити явище

Виявилося, що висота – не єдина різниця між двома сторонами марсіанської дихотомії.

Південне нагір’я Марсу всіяне кратерами та смугами застиглих потоків вулканічної лави. На відміну від цього, поверхня північної низовини гладка і плоска, майже без видимих ​​шрамів та інших важливих особливостей. З геофізичних і астрономічних вимірювань ми також знаємо, що кора Марса значно товщі під південними нагір’ями.

Ба більше, південні скелі намагнічені (що свідчить про те, що вони відносяться до давньої епохи, коли Марс мав глобальне магнітне поле), а північні низовини – ні.

Марсіанську дихотомію виявили в 1970-х роках, коли зображення, отримані зондами Viking, показали різницю у висоті та щільності ударних кратерів. Поверхневу щільність кратерів (кількість кратерів на одиницю площі) можна використовувати для розрахунку віку поверхневих порід – чим старша поверхня, тим більше кратерів. Таким чином, південні височини видаються старшими за північні низовини.

Вчені також виявили, що колись на Червоній планеті розташовувався величезний океан з рідкою водою, ймовірно, в тому ж регіоні, що й північна низовина.

Про це точаться багато суперечок, оскільки існування або відсутність осадових відкладень, форм рельєфу та певних мінералів, які утворюються, коли суходол вкритий океаном, використовуються як основні докази "за" та "проти". Існування рідкої води є обов’язковою умовою життя, тому неважко зрозуміти інтерес наукового співтовариства і космічних агентств до цієї проблеми.

Нагадаємо, об'єкти Сонячної системи зменшуються в розмірах через охолодження своїх внутрішніх шарів.

Про це йшлося у іншому дослідженні, що було опубліковано раніше.