Спогади про Голокост: як нацисти під музику масово вбивали євреїв, а росіяни вчиняють схожі злочини в Україні

У світі 27 січня вшановують пам'ять жертв Голокосту. Нацисти масово вбивали євреїв, а зараз їхні методи використовують росіяни під час війни в Україні.

27 січня у світі вшановують пам'ять загиблих під час Голокосту. Третій Рейх і його союзники знищували всіх, кого вважали "неповноцінними" - євреїв, слов'ян, ромів, темношкірих, людей з інвалідністю та хворобами психіки.

Україна - одна з найбільш потерпілих від Голокосту територій. Найвідоміше місце масових розстрілів євреїв - урочище Бабин Яр. Заходи із вшанування пам’яті жертв голокосту тривають відранку.

Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Дмитра Святненка.   

Вшанування жертв Голокосту

Напередодні разом із представниками єврейської громади президент України запалив лампадки біля меморіального знака "Менора". І наголосив, що нині російська агресія знову повернула на українську землю жахи, яких Європа не бачила з тих часів. Сьогодні Зеленський уже прибув у Польщу, де тривають заходи з нагоди 80-ї річниці визволення сумнозвісного концтабору "Аушвіц".

Політик візьме участь в урочистостях, а також матиме двосторонні зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном та президентом Євроради Антоніу Коштою.

"Аушвіц" - був одним із найбільших концентраційних таборІв у польському місті Освенцім. За час існування цього концтабору в ньому загинули понад два мільйони людей. А за підрахунками істориків - жертвами масового знищення євреїв стали більш як 6 мільйонів.

Спогади українки, яка була в "Аушвіці"

У цьому році Анастасії Василівні виповнюється 100 років. На цьому відео їй 98. До окупованої німцями Польщі її вивезли на примусові роботи. Таких як Анастасія німці називали "остарбайтерами" – тобто працівники зі сходу. Спочатку їй вдалося втекти. Разом із двома подругами перетнула Польщу пішки. Біля Жешува їх затримали і відправили до концтабору "Аушвіц". Так само працювати, але в набагато гірших умовах. Жінкам доручили копати глибокий рів.

"І так, як прийде в голову, життя надоїло, чому мучиться, кинуться на проволоку і швидко помер. І люди кидалися на проволоку. Ну, це німцям не вигодно було. І вони вирішили викопати канаву широку, залити водою, щоб не було доступу до електричного струму", - згадує вона. 

Згадує, що поки працювали, вони бачила як у табір прибували товарні потяги буквально завантажені євреями. Їх виводили на плац. Шикували у колону по п’ятеро і центральною вулицею, через весь табір, вели до газових камер та крематоріїв.  

"І от вони йдуть разом із своїми мамами і бабками, і знаєш, що воно йде в краматорію. Оце це ж крикнути, не йдіть, так смирно, спокійно йдуть. Ну не видять, ще й музика грає, і супроводжають під музику. Шопен грав", - каже жінка. 

Знищення людей було поставлено на конвеєр. До семи тисяч чоловік і жінок на добу. Дітей не рахували. Нацисти заганяли людей до газових камер і пускали отруту. Все було розраховано із німецькою педантичністю: п’ять кілограмів пестициду "Циклон Б" вбивали сімсот людей за десять хвилин. Далі "зондеркоманда" – так називали в’язнів, які працювали зі смертниками, переносили тіла в сусіднє приміщення – там був обладнаний крематорій. 

Людського попелу не викидали. Нацисти знайшли і йому застосування і використовували як добриво, на полях поряд із таборами смерті. 

Переслідування і масові вбивства євреїв

Переслідування євреїв у Німеччині почались із приходом Адольфа Гітлера до влади. Поступово їх позбавляли виборчих прав, прав на роботу і врешті на життя. Починаючи із 1941 року нацисти на державному рівні збирались остаточно вирішити "єврейське питання". Розстрільні команди не справлялись, тому гітлерівці організували табори смерті. Цілеспрямоване знищення єврейської нації отримало  назву Голокост. Анатолій Подольский каже, що кількість жертв репресій порахували самі нацисти ще у 1945 році. 

"Внаслідок переслідувань і вбивств цифра 6 мільйонів. Адольф Ейхман, капітан СС, штурманфюрер, в рапорті Гімлеру в квітні 1945 року написав, що "єврейське питання" остаточно вирішено", - каже він. 

Як рятували євреїв

Жертв могло би бути більше, якби євреїв не рятували. Після війни держава Ізраїль запровадила звання "праведник народів світу". Ним відзначали людей, які під час  окупації переховували від смерті євреїв. В Україні таких героїв було знайдено близько трьох тисяч. Пізніше, вже в Україні з’явилось звання "праведник України" та "праведник Бабиного Яру". Частиною із них опікується Юлія Голденберг.

"Україна посідає четверте місце в світі, за кількістю правдеників народів світу. Четверте. Це при тому, що на теренах колишнього Радянського союзу цей процес висвітлення і знахдження цих правдеників розпочався в кінці самого союзу. Коли вже нікого не залишилось", - каже вона. 

Надія Василівна Лазнюк – праведниця України, а її батьки були "праведниками народів світу". Спочатку її родину розкуркулили комуністи, потім вони пережили Голодомор, а її матір арештували. Коли пані Надії виповнилось вісім, село окупували німці. Невдовзі окупанти почали виловлювати і розстрілювати євреїв. Тоді ж батьки сховали у себе родину місцевого коваля Фройма Чмелика: дружину Рахіль, сестру Розу та дітей. Сам Фройм від захисту відмовився. Де ховався і чим займався – невідомо, але він регулярно заносив своїм жінкам їжу та одяг.

Два з половиною роки окупації вони ховались у батьків пані Надії. Роза навіть дитину народити зуміла. А ще, до голови сім’ї почали навідуватись радянські партизани. Візити нічого доброго не віщували, адже ті лише мародерили. 

Пізніше Фройм за хабар придбав у румунських офіцерів собі і своїй родині документи. Після окупації – він пішов воювати в Червону армію і загинув у Польщі. Пізніше врятовані Чмелики переїхали до Ізраїлю. Зараз досі живий лише Міша - хлопчик, який народився під землею. 

Як росіяни використовують геноцидні методи нацистів

Геноцидні практики нацистів у наш час підхопили рашисти. Нагнітання ненависті до українців протягом десятиліть на російському ТБ, призвели до реальних спроб "остаточно вирішити українське питання". Вже в перші місяцІ повномасштабного вторгнення світ побачив розстріли в Бучі, масові вбивства і катування в Ізюмі, знищення цілих міст і мобільні крематорії в окупованому Маріуполі.

Владислав Рубленко до широкомасштабного вторгнення працював у Маріуполі вчителем історії. Він проходив фільтрацію у росіян і його визнали небезпечним. Якийсь час його тримали в СІЗО. Каже, що вийти цілим йому допомогли мемуари тих, хто пережив Голокост. 

За лічені дні до капітуляції Німеччини Адольф Гітлер прийняв отруту і пустив собі кулю у скроню. Деякі із його соратників вчинили так само. Пізніше відбувся трибунал у Нюрнберзі. Переможці засудили нацистську ідеологію і визнали її злочинною. Нині в Гаазі, де базується Міжнародний кримінальний суд, уже збирають свідчення російських воєнних злочинів та працює спільна слідча група. То ж є надія, що російські вбивці завершать свої життя так само як їхні нацистські попередники.