«Трамвай «Жадання» – твір, який дарував своєму авторові, американському драматургу Теннессі Вільямсу, Пулітцерівську премію та визнання класика при житті. П’єса була написана у 1947 році, а вже у 1952-му Вільямс номінувався на премію «Оскар» як найкращий сценарист за адаптацію свого твору для кіно.
Нову версію цієї жорсткої драми 24 січня представить Національний театр ім. Лесі Українки у столиці.
На генеральному прогоні вистави напередодні побував «Главком».
Аристократка французького походження Бланш Дюбуа прибуває до Нового Орлеану на гостини до сестри Стелли. Але все йде шкереберть. Бланш шокована умовами життя сестри, з якою вони виросли у затишному родинному маєтку. Та й відразу стає зрозуміло, вона тут небажана гостя.
Чоловік Стелли Стенлі Ковальські (американський поляк) з перших хвилин знайомства вступає у драматичне протистояння з Бланш.
Відверті сцени, жорсткі, ба навіть грубі, діалоги… До чого веде цей двобій?
Бланш пророчить свою долю сама: «Мені сказали сісти на трамвай, який називається «Жадання», а тоді пересісти на інший – він називається «Кладовище»…
Афіша застерігає: «Ця вистава – подорож найпотаємнішими кімнатами підсвідомості, аби дати відповідь на питання, як жити зі своєю вразливістю, делікатністю поруч із насильством. Вразливість – це слабкість чи сміливість бути собою, попри страх осуду та відторгнення?»
Куди прямує «Трамвай «Жадання»? Про що ж ця п'єса? Сам автор Теннессі Вільямс на це питання відповідав так: «Це прохання про розуміння делікатних людей».
Бланш (народна артистка Наталя Доля) та Стелла (зірка серіалів Ольга Гришина) зростали у затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія». Вони сподівалися, що ідилія буде завжди. Але життя набагато жорсткіше: щастя, любов і затишок минають. Смерть батька дівчат стала початком кінця. Стелла першою виринула з домівки і потрапила у полон свого чоловіка Стенлі Ковальського (Олександр Валюк). На долю ж Бланш випало побачити цілковиту катастрофу «Прекрасної мрії» і втрату близьких. Але навіть після цього жінка вірить в ідеальний світ, красу та любов.
Бланш теж була заміжня, проте її коханий виявився гомосексуалом… Вона не впоралася з родинним маєтком, кредитори відібрали його. Працювала вчителькою. Врешті знайшла розраду у розвагах із різними чоловіками і навіть 17-річним юнаком. Адміністрація школи не стерпіла такої ганьби, жінку прогнали з містечка.
Так життя перетворює вишукану мрійницю у невротичку, залежну від алкоголю. Але навіть у цих обставинах Бланш вірить у свій шанс: вирушає до сестри, шукає опору, яка їй так потрібна. Дивакуватий Мітч (народний артист Дмитро Савченко), друг поляка Ковальського, здатен врятувати Бланш. Він закохується, хоче одружитися. Проте для Бланш зустріч із сестрою та її чоловіком таки стають фатальними…
Режисерка «Трамваю «Жадання» у Театрі Лесі Українки – Олена Щурська. Рік тому вона представила у театрі Лесі Українки виставу «Не боюсь Вірджинії Вулф». Сценографія та костюми – Пилип Нірод. Пластичне рішення – Ніна Змерзла.
У виставі також задіяні актори Олена Червоненко, Сергій Озіряний, Євген Храмцов та артисти студії театру Лесі Українки.
Українські театри часто звертаються до творчості Теннессі Вільямса. Проте першу україномовну версію п’єси у столиці поставив Театр Франка. Режисер Івана Уривського представив свій «Трамвай «Бажання» у 2020 році. Ця постановка отримала схвальні відгуки критиків. І нині з успіхом йде на камерній сцені театру.
У версії франківців задіяні Тетяна Міхіна і Тетяна Шляхова, Дмитро Рибалевський і Михайло Кукуюк, Дмитро Чернов і Алекс Печериця, Дарина Легейда і Віра Зіневич (Мазур).