Інтер'єр суміжних кімнат
Авторка Homes and Gardens Шарлотта Олбі поділилася власним досвідом того, як вона продумувала інтер'єр суміжних кімнат. Про це повідомляє24 Канал.
У традиційних вікторіанських будинках у Великій Британії завжди є середня кімната. Колись вона була у задній частині будинку й виходила на сад. Однак упродовж років більшість з цих столітніх будинків розширили – господарі додавали кухні, ванни і так далі. Через це середня кімната опинилася затиснутою між вітальнею і кухнею.
Багато хто залишив середню кімнату як прохідний простір, однак Шарлотта Олбі хотіла додати їй певного сенсу і створити корисний простір. То ж вона вирішила перетворити середню кімнату на неформальну їдальню, окрему від вітальні і кухні.
Між двома кімнатами дверей нема, тому дуже важливо було створити такий інтер'єр, який би був різний, але водночас перегукувався між собою.
Оформляючи дві суміжні кімнати, мета полягає не в тому, щоб зробити їх ідентичними, а в тому, щоб створити відчуття потоку та єдності. Суміжні кімнати не обов'язково повинні точно збігатися, але вони повинні мати тонку нитку зв'язку через деталі дизайну,
– сказала Олбі.
Дизайн суміжних кімнат / Фото Кеті Нордстрем
Поради щодо стилізації
Першим і найважливішим фактором була колірна палітра. Можна обрати спільний колір, який буде головним в інтер'єрі. Наприклад, для однієї кімнати – ніжний рожевий, а для іншої – насичений рожевий. Така гра з відтінками матиме стильний вигляд і об'єднає кімнати.
Інший варіант – обрати колір, який буде акцентним у двох кімнатах. Наприклад, й у вітальні, й у їдальні додати маленькі акценти оксамитового кольору.
Колір поєднав два простори / Фото Future
У всіх просторах відкритого планування важливо не порушувати оглядову лінію. Цього завдання можна досягти використавши одне підлогове покриття без порогу. Потрібно знайти щось спільне, що буде об'єднувати дві кімнати – однаковий принт в інтер'єрі, декорації схожого відтінку тощо.
Чи не найважливіше, що потрібно пам'ятати при створенні інтер'єру суміжних кімнат, так це те, що створення відчуття єдності не має стати на заваді індивідуальності.